Рішення № 19893952, 05.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.11 Справа № 8/172пд/2011

За позовом Стаханово-Алчевського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Перевальської районної державної адміністрації, м. Перевальськ Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Інвест Строй", м. Горлівка Донецької області, -

про розірвання договору оренди землі та стягнення 15721 грн. 80 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Дрожановій О.В.,

в присутності представників сторін:

від заявника Прибіга І.О. прокурор, - посвідчення №984 від 15.05.10 року;

від позивача ОСОБА_1 завідувач юридичного сектору, - довіреність №03-22/3171 від 19.10.11 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимоги про:

стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення за період з 23.01.09 року по 01.01.11 року у сумі 15721,80 грн., нарахованої ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем у 2008 році, державна реєстрація від 23.01.09 року за № 236558/040940800002;

розірвання договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем у 2008 році, державна реєстрація від 23.01.09 року за № 236558/040940800002.

21.11.11 року, у судовому засіданні, позивач подав лист за вих.№03-22/3531 від 18.11.11 року, яким поставив суд до відома про те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року №783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель", грошова оцінка земель, яка проведена станом на 01.01.1997року, підлягає індексації. З урахуванням викладеного орендна плата за договором оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем у 2008 році, державна реєстрація №236558/040940800002 від 23.01.09 року, станом на 01.01.11 року складає 15270,26 грн., у звязку з чим ціною позову та сумою, що підлягає до стягнення з відповідача, просить вважати 15270,26 грн.

Прокурор не заперечив проти уточнення позовних вимог.

З урахуванням того, що вказана заява не суперечить приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, судом її прийнято та враховано при розгляді спору.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 21.11.11 року до 05.12.11 року у звязку з неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних судом документів.

До початку судового засідання 05.12.11 року прокурором та позивачем заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні вони підтримали позов (з урахуванням внесених до нього змін).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;35).

У звязку з викладеним суд виходить з наступного.

Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав, що юридичною адресою відповідача є місто Горлівка, вул. Рудакова, 35, офіс 141 Донецької області (а.с.2-4), що також підтверджується: витягом з ЄДР №11318217 від 06.10.11 року (а.с.13); довідкою з ЄДР за №11806185 від 17.11.11 року (а.с.19-22) та витягом з ЄДР №11815797 від 18.11.11 року (а.с.27-28).

На вказану адресу судом була спрямовані ухвали: від 07.11.11 року про порушення провадження по справі та від 21.11.11 року про відкладення її розгляду.

Станом на день винесення цього рішення оператор поштового звязку не повернув до суду ці поштові відправлення.

З огляду на викладене суд керується приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України та підпунктом 3.6 пункту 3 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Прокурор та позивач не заперечили проти розгляду справи за відсутності відповідача.

При вирішенні питання про підсудність цього спору суд керується наступним.

Згідно ч.7 ст. 16 ГПК України справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У пункті 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Отже, ця справа є підсудною господарському суду Луганської області.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, суд, керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст. 22. ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача, - на підставі наявних у ній доказів.

І.Заслухавши прокурора та позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

У 2008 році (точна дата укладення у договорі не вказана) між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у простій письмовій формі, на підставі розпорядження Перевальської районної державної адміністрації Луганської області від 01.10.08 року №578 (а.с.11), укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за межами населеного пункту, на території, за даними державного земельного кадастру, які враховуються у Городищенській селищній раді Перевальського району Луганської області (п.1), площею 284,2700 га, з них 284,2700 га землі сільськогосподарського призначення, у т.ч. рілля 284,2700 га (п.2); нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1325633,70 грн. (п.4); термін передачі земельної ділянки - 10 років (п.7).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 ставок земельного податку, що становить 6628,17 грн. на рік (п.8), з урахуванням індексації, передбаченої законодавством (п.9); вона вноситься у строк не пізніше 30 листопада щорічно (п.10); її розмір може бути переглянуто за умов, визначених у п.11 договору; у разі невнесення орендної плати у зазначені строки з орендаря стягується пеня у розмірі 0,03% несплаченої суми за кожний день прострочення (п.12).

Передача земельної ділянки орендареві здійснюється у тижневий строк від дня державної реєстрації за актом приймання-передачі (п.18).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (п.25); орендар зобовязаний у 10-денний строк після укладення зареєструвати договір (п.28).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обовязків, передбачених договором, а також з інших підстав, передбачених законом (п.33).

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п.36).

Державна реєстрація договору здійснена 23.01.09 року, реєстраційний запис №236558/040940800002 (а.с.7-9).

Факт передачі орендареві земельної ділянки підтверджується двостороннім актом приймання-передачі (а.с.10).

Договір є чинним на час вирішення цього спору.

Заявник та позивач стверджують, що відповідач припустився невнесення орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 23.01.09 року по 01.01.11 року, у звязку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 15270,26 грн.(а.с.23;29), - яку вони, керуючись умовами пунктів 8-10 договору та чинним законодавством, просять стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

З обставин справи, а також укладеного між сторонами договору вбачається, що цей спір виник у звязку з неналежним виконанням орендарем як стороною за договором умов останнього; сторони передбачили у договорі право орендодавця вимагати від орендаря внесення орендної плати (п.25); таке право у даному випадку може бути реалізовано лише шляхом застосування прокурором та позивачем приписів ст.ст.1,12,16 ГПК України, - з огляду на що даний спір є підвідомчим та підсудним господарському суду Луганської області.

ІІ.Заслухавши прокурора та позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частинами 1-5 статті 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання (ст.629 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у ст. 6 Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 ЦКУ передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч. 1 ст. 630 ЦКУ).

Як сказано у ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка державної форми власності.

Розпорядження землями державної форми власності належить до повноважень місцевих державних адміністрацій ( п. "а" ч. 1 ст.17 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності державі, є її власністю (ч. 1 ст.84 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності державі Україна, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Перевальська районна державна адміністрація (далі РДА).

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.

Відповідно до ст.1 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 названого Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Цей договір є відплатним (ст.21 Закону).

В силу частини 3 ст. 22 Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.

Абзацом 5 ч.1 ст. 24 Закону встановлено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини 1 ст. 32 Закону "Про оренду землі", яка кореспондується з пунктом 33 укладеного між сторонами договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 36 названого Закону встановлено, що у разі невиконання зобовязань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з 23.01.09 року по 01.01.11 року не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі.

Такого права відповідачеві згідно умовам вищезгаданого договору оренди землі від 01.09.05 року, за реєстром №2663, не надано.

Як сказано в ст. 526 ЦКУ, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено: якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).

Відповідач всі вищезазначені вимоги не виконав, що доведено позивачем та доказами, долученими до матеріалів справи.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобовязань за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобовязань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

З урахуванням вищевикладеного позов в частині стягнення заборгованості з орендної плати підлягає задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні цього спору в частині вимоги про дострокове розірвання договору суд вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Прокурор та позивач у порядку та у спосіб, встановленні чинним законодавством, довели, що орендар (відповідач) припустився істотного порушення умов договору, а саме: не вносив орендну плату у період з 23.01.09 року по 01.11.11 року.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що прокурором та позивачем повністю доведено законність та обґрунтованість заявлених ними вимог, - позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила чинне земельне та цивільне законодавство України.

Судом взято до уваги наступне:

1)прокурор звернувся з цим позовом до господарського суду 31.10.11 року (а.с.17), тобто до набрання чинності Законом України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір", з огляду на що питання про судові витрати повинно вирішуватися відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито";

2)відповідно до п.30 ст. 4 названого Декрету Генеральна прокуратура України та підпорядковані їй прокуратури звільняються від сплати державного мита на користь державного бюджету України у разі звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави;

3)прокурор звернувся до суду в інтересах держави з майновим та немайновим позовами.

Згідно п."а" ч.2 ст. 3 названого Декрету за звернення до господарського суду з позовом майнового характеру на користь державного бюджету України стягується державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а згідно п."б" ч.2 ст. 3 цього Декрету за звернення до господарського суду з позовом немайнового характеру на користь державного бюджету України стягується державне мито у розмірі 5 (85,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4)відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.09 року №825 у разі звернення з позовом до господарського суду на користь державного бюджету України підлягають сплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь державного бюджету України підлягають стягненню судові витрати, а саме:

державне мито у сумі 237,70 грн.(152,70 грн. + 85,00 грн.);

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., - а разом 473,70 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 12, 84 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 22 та 28 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю"; ст.ст.1,13,22,24, 25,32,36 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі"; ст.ст.11,16,203,509,530,610-614,623,626,651 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,47-1,49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Інвест Строй", ідентифікаційний код 35801835, яке знаходиться за адресою: місто Горлівка, вул. Рудакова, 35, офіс 141 Донецької області, на користь Перевальської районної державної адміністрації, ідентифікаційний код 24847758, яка знаходиться за адресою: місто Перевальськ, вул. Леніна, 38 Луганської області, на розрахунковий рахунок 33211812700247, банк: Управління Державного казначейства у Луганській області, одержувач: УДК у Перевальському районі ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046917, код платежу 13050200, - заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 15270 (пятнадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 26 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Розірвати договір оренди землі, укладений у 2008 році, у простій письмовій формі, у місті Перевальську Луганської області, між Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон Інвест Строй" (орендар), предметом якого є земельна ділянка загальною площею 284,2700 га, що згідно даним земельного кадастру враховується в Городищенській селищній раді Перевальського району Луганської області, державна реєстрація від 23.01.2009 року №236558/040940800002.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Інвест Строй", ідентифікаційний код 35801835, яке знаходиться за адресою: місто Горлівка, вул. Рудакова, 35, офіс 141 Донецької області, на користь Державного бюджету України на рахунок №31219206700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013; одержувач коштів: УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ідентифікаційний код 24046582, КБК 22030001, символ звітності банку 206, - судові витрати у сумі 473 (чотириста сімдесят три) грн. 70 коп.; наказ видати Центрально-міському відділенню Горлівської обєднаної державної податкової інспекції.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 05.12.2011 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 08 грудня 2011 року.

Суддя А.П.Середа