Рішення № 19893845, 30.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.11 Справа № 19/186/2011

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Рубіжне Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пік-Агро”, м.Луганськ

про стягнення 29957 грн. 10 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача адвокат ОСОБА_2, договір №21-09/11 від 21.09.2011;

від відповідача представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 29320 грн. 00 коп., пені в сумі 527 грн. 43 коп., 3% річних в сумі 92 грн. 90 коп., інфляційних нарахувань у сумі 16 грн. 77 коп.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 9100200870147, згідно якого відповідач отримав ухвалу суду 23.11.2011.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності боргу не подав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пік-Агро” (відповідач, постачальник) 18.03.2011 був укладений усний договір поставки, за яким постачальник зобов”язався передати у власність покупця упаковку картону для шкарпеток в кількості 50000 штук за ціною 0,07166 за штуку на загальну суму 4300 грн. 00 коп., враховуючи ПДВ.

18.03.2011 відповідач виставив позивачу рахунок №23 для попередньої оплати обумовленого товару, який позивач оплатив за платіжним дорученням №47 від 21.03.2011.

14.04.2011 між сторонами було досягнуто усної домовленості на поставку відповідачем упаковки картонної для колготок жіночих в кількості 27800 штук за ціною 0,75 грн. 00 коп. на загальну сум 25020 грн. 00 коп.

14.04.2011 відповідач виставив позивачу рахунок №31 (а.с.11) від 14.04.2011 для попередньої оплати продукції, який позивач оплатив згідно платіжного доручення №68 від 14.04.2011 (а.с.12).

08.08.2011 сторони домовились, що продукція за рахунками №23 та №31 поставлятися відповідачем не буде, а перераховані грошові кошти в загальній сумі 29320 грн. 00 коп. є боргом відповідача перед позивачем, у зв2язку з чим між сторонами було укладено договір про реструктуризацію боргу №1.

Відповідно до п.1 вказаного договору предмет договору є погашення боргу відповідача перед позивачем станом на 01.07.2011 в сумі 29320 грн. 00 коп.

Згідно п.2.1 договору в рахунок погашення частини боргу відповідач зобов”язався виготовити ярлики для шкарпеток чоловічих та жіночих в рівних частинах в кількості 124020 шт. по ціні 0,06 грн. за штуку на суму 7441 грн. 00 коп., належної якості та відповідно до наступних вимог: розмір - 59*170, бумага - „Зенит” 250г/м2, кольоровість - лак матовий місцевий марки 1100, після печатна робота покриття офсетним високоглянцевим лаком логотипу, конгрев логотипу, висічка, примітки допуск по кидку конгреву та шовкотрафарета +/- 0,2 мм від печатного елементу. Поставка ярликів буде здійснюватися двома партіями: перша партія в кількості 62020 шт. ярликів буде поставлена до 20.08.2011, друга партія в кількості 62000 шт. ярликів буде поставлена до 30.08.2011. У випадку затримання відвантаження ярликів або відвантаження в неповному обсязі відповідач зобов”язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості невідвантажених ярликів за кожен день затримання.

Суму 21879 грн. відповідач відповідно до п.2.2 договору зобов”язався погасити частинами: першу частину 5000 грн. 00 коп. - 15.08.2011, другу частину 5000 грн. 00 коп. 30.08.2011, третю частину 5000 грн. 00 коп. 10.09.2011, четверту частину 6879 грн. 00 коп. 15.09.2011. У випадку затримання виплат, які зазначені в пункті 2.2, відповідач зобов”язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої суми виплат за кожен день затримки.

Відповідач свої зобов”язання за договором про реструктуризацію боргу №1 від 08.08.2011 не виконав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з умов договору про реструктуризацію боргу №1 від 08.08.2011 сторони в п.2.1 домовились, що на суму 7441 грн. 00 коп. відповідач поставить товар, тобто за своєю правовою природою вказана сума 7441 грн. 00 коп. є передплатою за поставлену в майбутньому продукцію, до якої слід застосовувати загальні положення про купівлі-продаж.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Проаналізувавши зміст договору №1 від 08.08.2011, суд дійшов висновку, що умовами договору сторони не передбачили права покупця вимагати повернення попередньої оплати, передбаченої в п.2.1 договору, у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання відповідачем зобовязання в частині поставки продукції.

Відповідно до ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 220 Господарського кодексу України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Аналогічне положення передбачене ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобовязань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних обовязків з поставки продукції ярликів для шкарпеток, позивач відповідно до приписів законодавства має право відмовитись від прийняття продукції та вимагати повернення попередньої оплати.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

21.09.2011 позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою (а.с.16, 17), в якій просив повернути суму передплати в розмірі 7441 грн. 00 коп.

Таким чином, з моменту отримання вказаного повідомлення-вимоги відповідачем, він повинен був у 7-денний термін, як це передбачено приписами ст.530 Цивільного кодексу України, повернути позивачу суму передплати 7441 грн. 00 коп., чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, позивачем доведено, а відповідачем не оспорено, вимогу про стягнення передплати в сумі 7441 грн. 00 коп., тому вказана вимога є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення пені за період з 20.08.2011 по 26.09.2011 в сумі 101 грн. 12 коп. на підставі п.2.1 договору є необґрунтованою, оскільки сторонами в договорі передбачена пеня за затримку відвантаження ярликів, а не за неповернення суми передплати, яку просить стягнути позивач.

Вимога позивача про стягнення 3% річних за неповернення суми передплати 7441 грн. 00 коп. за період з 03.10.2011 по 20.10.2011 в розмірі 10 грн. 40 коп. також є необґрунтованою, враховуючи наступне.

В даному випадку посилання позивача на ст.625 Цивільного кодексу України в обґрунтування розміру інфляційних нарахувань є неправомірним, оскільки вказана стаття передбачає відповідальність за порушення грошового зобовязання, а відповідач за умовами договору мав зобовязання з поставки продукції, а неповернення попередньої оплати не є порушенням договірного зобовязання в розумінні ст.611 Цивільного кодексу України.

Таким чином у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 21879 грн. 00 коп. слід зазначити наступне.

Вказана сума за своєю правовою природою є заборгованістю, яку відповідач зобовязався погасити з розстроченням платежу згідно графіку, передбаченому в п.2.2 договору.

Оскільки відповідач обумовлених строків внесення платежів не дотримувався, позивач в повідомленні-вимозі №1 від 21.09.2011 нагадав відповідачу, що строк виконання вказаних зобов”язань закінчився.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов договору №1 від 08.08.2011 та вимог ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, відповідач вважається таким, що прострочив з 16.08.2011.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21879 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п.2.2 договору №1 від 08.08.2011 сторони передбачили, що у випадку затримання виплат, які зазначені в п.2.2 договору, відповідач зобовязався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої суми виплат за кожен день затримки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 16.08.2011 по 20.10.2011 в сумі 426 грн. 31 коп. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань за вересень 2011 року в сумі 16 грн. 77 коп. та 3% річних за період з 16.08.2011 по 20.10.2011 в сумі 82 грн. 50 коп., оскільки ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

З п.10 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Відповідно до поданих позивачем документів до матеріалів справи, 21.09.2011 між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладений договір № 21-09/2011 про надання юридичної допомоги (а.с.32).

Позивач на підставі рахунків № 20-10-11 від 20.10.2011 та № 04-11-11 від 04.11.2011 здійснив оплату наданих юридичних послуг в сумі 2900 грн. 00 коп. (а.с.34-37).

У підтвердження факту надання послуг саме адвокатом надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 661 від 16.05.2001 (а.с.38).

Пунктом 12 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” передбачено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено), вартість економних транспортних послуг, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка складається в країні або регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг, тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог витрати на послуги адвоката складають 2889 грн. 20 коп.

У судовому засіданні 30.11.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Рубіжне Луганської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пік-Агро”, м.Луганськ, задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пік-Агро”, м.Луганськ, вул.Войкова, б.33, код 35554499 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 суму переплати в розмірі 7441 грн. 00 коп., заборгованість в сумі 21879 грн. 00 коп., пеню в сумі 426 грн. 31 коп., 3% річних в сумі 82 грн. 50 коп., інфляційні нарахування в сумі 16 грн. 77 коп., витрати з оплати послуг адвоката в сумі 2889 грн. 20 коп., державне мито в сумі 298 грн. 45 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 12 коп., видати наказ позивачу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 05.12.2011.

Суддя Т.В. Косенко

Секретар судового засідання І.В.Хухрянська

вих.№

2

05.12.2011

Надр. 3 прим.

1-до справи

2-позивачу: вул.Червоноармійська, 20/2, м.Рубіжне Луганської області, 93009 (простою)

3- відповідачу: вул.Войкова, 33, м.Луганськ, 91001 (рекомендованою)