Рішення № 19893711, 29.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.11 Справа № 27/211/2011

Суддя Лазненко Л.Л, за участю секретаря судового засідання Дрожанової О. В., розглянувши матеріали справи за позовом

Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна, м. Київ

до Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль», м. Лисичанськ Луганської області Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне казначейство України, м. Київ

про стягнення 11974 грн. 57 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача: завідувач сектора представництва ОСОБА_1, довіреність № 15-9-4277 від 29.11.2011;

від відповідача: представник не прибув (явка обовязкова);

від 3-ої особи: представник не прибув;

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлена вимога про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України.

Відповідач, 3-я особа до суду не прибули, належним чином сповіщені коли відбудеться розгляд справи.

Відповідач відзивом № 06-4/1387 від 18.11.2011 позов визнав у повному обсязі

Суд вважає можливим розглядати справу по суті вимог без участі відповідача та третьої особи, за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши наявні докази, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Європейського суду «ОСОБА_3 проти України»за заявою № 26168/04 встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. У звязку з цим, Європейський суд зобовязав державу Україна сплатити ОСОБА_2 (далі - заявник) відшкодування моральної шкоди у розмірі 1200 євро та 600 євро відшкодування судових витрат з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначених сум. У цій справі заявник скаржився на тривале невиконання рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 18.10.2000 винесеного на його користь щодо стягнення з Державного підприємства «Лисичанська ТЕЦ»(далі - підприємство) заборгованості із заробітної плати та інших виплат.

Водночас статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що рішення Європейського суду є обовязковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно з приписами статей 3, 8 цього Закону, виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного.

Таким чином, вказане рішення Європейського суду підлягало обовязковому виконанню за рахунок Державного бюджету України.

На виконання рішення Європейського суду із Державного бюджету України заявнику було сплачено моральну шкоду разом із судовими витратами у розмірі 11974грн. 57 коп., що на день здійснення платежу еквівалентно 1800 євро.

Відшкодована за рішенням Європейського суду «ОСОБА_3 проти України»з Державного бюджету України сума у розмірі 11 974 грн. 57 коп. є збитками Державного бюджету України.

Частиною 4 статті 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено обовязок Органу представництва звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу.

Органом представництва згідно статті 1 названого Закону є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»таким органом є Міністерство юстиції України.

Згідно із ст. 2 ЦК України Держава є учасником цивільних відносин.

Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває та здійснює цивільні права та обовязки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Оскільки внаслідок виконання рішення Європейського суду «ОСОБА_3 проти України»державі заподіяно матеріальні збитки, тому відповідно до статті 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»та статей 15-17 ЦК України Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звертається до суду за захистом цивільних прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, яка її завдала. Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювана шкоди, причинний звязок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана та вина.

Отже, шкода була заподіяна саме протиправною поведінкою підприємства, за наявністю вини, що підтверджується таким.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 18.10.2000 зобовязано підприємство сплатити заявнику заборгованість по заробітній платі. Це рішення не було оскаржено та набрало законної сили.

Статтею 43 Конституції України зазначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст.115 Кодексу законів про працю України, ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Відповідно до статті 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, яка не виключається за відсутністю грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо.

Згідно ст. 13 Конституції України усі форми власності в Україні є рівними перед законом. Відповідно до ст. 33 ЦК УРСР (чинне на час спірних відносин законодавство) держава не відповідає по зобовязанням державних організацій, які є юридичними особами.

Згідно ст. 32 ЦК УРСР та ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном. А отже, відповідач, як юридична особа повинен нести відповідальність за своїми зобовязаннями перед заявником.

Причинний звязок полягає в порушенні відповідачем зобовязань перед заявником, вчасною невиплатою заробітної плати, зволіканні із виконанням рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 18.10.2000 наслідком чого є порушення прав ОСОБА_2 звернення його до Європейського суду та винесення рішення проти України.

Відповідно до п. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Умови компенсації моральної шкоди передбачено ст. 1167 ЦК України. Факт заподіяння заявнику моральної шкоди встановлено Європейським судом і не потребує доказування.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди зазначено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежного від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Наявність заподіяної матеріальної шкоди державі Україна підтверджується матеріалами виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду (платіжним дорученням від 20.10.2008 №1779).

Статтею 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що відшкодування шкоди, завданої іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування.

З огляду на рішення Європейського суду «ОСОБА_3 проти України»вважаємо, що неправомірні дії підприємства призвели до заподіяння державі матеріальних збитків.

Таким чином, підприємство в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України має відшкодувати державі виплачені нею кошти.

Державне казначейство України залучено у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки здійснює казначейське обслуговування Державного бюджету України, веде облік та виконання доходної і видаткової частин бюджету України.

Окрім того, відповідно до ст. З Закону України «Про виконавче провадження»Державне казначейство України безпосередньо бере участь у виконанні рішень Європейського суду.

Статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»визначені особи, які мають пільги по сплаті державного мита.

Зокрема, пунктом 10 цієї статті передбачено, що зазначеною пільгою користуються державні й громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених чинним законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що повязані з порушенням їх прав. Відповідно до розділу 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, відповідає нульовій ставці.

Оскільки Міністерство юстиції є державним органом виконавчої влади, який відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»вповноважений в інтересах держави звертатись до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішеннями Європейського суду, тому Міністерство користується пільгою по сплаті державного мита.

З матеріалів справи вбачаються документи, які підтверджують позовні вимоги: засвідчена копія рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 у справі ОСОБА_3 проти України»; засвідчена копія платіжного доручення від 20.10.2008 № 1779; засвідчена копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.10.2008; копія рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 18.10.2000; копія постанови № 1/24/1/07 про результати перевірки виконавчого провадження; копія довідки ДП «Лисичанська ТЕЦ»від 13.11.2003; копія довідки ДП «Лисичанська ТЕЦ»від 20.01.2005.

Суд дійшов висновку про правомірність, доведеність, обґрунтованість заявлених вимог у справі, які підлягають повному задоволенню

Позивачем не сплачувалися судові витрати при наявності пільг.

З відповідача на користь Державного бюджету України стягується 119 грн. 74 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль», 93105, вул. Енергетиків, 98, м. Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 00131067 11974 грн. 57 коп. збитків, завданих Державному бюджету України на рахунок 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 20055032, банк одержувача Державне казначейство України м. Київ, одержувач Державне казначейство України, видати наказ позивачу.

3. Стягнути з Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль», 93105, вул. Енергетиків, 98, м. Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 00131067, в доход Державного бюджету України:

- на поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 - державне мито в сумі 119 грн. 74 коп.;

- в доход Державного бюджету України на р/р 31217264700006, банк ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264 - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ державної податкової інспекції у м. Лисичанську. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 01.12.2011.

Суддя Л.Л. Лазненко

Пом. судді В.В. Радченко

вих. №

3

02.12.2011

Над. 4 прим:

1-до справи

2 - позивачу

3- відповідачу (рекомендованою з повідомленням)

4- третій особі (рекомендованою з повідомленням)