Рішення № 19893414, 23.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.11 Справа № 42/283-19/173/2011

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Ю.С.А.”, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерно України-Н”, м.Луганськ

про стягнення 496169 грн. 11 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю №565 від 21.11.2011;

від відповідача представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу №30/09 від 28.12.2009 в сумі 360000 грн. 00 коп., пені в сумі 79941 грн. 77 коп., інфляційних збитків в сумі 41684 грн. 33 коп., 3% річних в сумі 14543 грн. 01 коп., також витрат на оплату послуг адвоката в сумі 15000 грн. 00 коп.

Заявою №18 від 17.11.2011 відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 №01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ю.С.А.” (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Зерно України-Н” (продавець, відповідач) 28.12.2009 був підписаний договір купівлі-продажу нафтопродуктів №30/09, за яким продавець зобовязався передати у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти та сплатити нафтопродукти, кількість та вартість яких передбачена Додатковими угодами, які є невідємними частинами цього договору (п.1.1).

Згідно п.2.2 договору поставка і оплата товару повинна здійснюватись наступним чином: 1)Попередня оплата означає, що покупець сплачує 100% вартості товару на рахунок продавця, протягом 1-го банківського дня після надання продавцем рахунку фактури. Продавець відвантажує товар протягом 5-ти банківських днів з моменту 100% передплати на підставі наданих покупцем вантажних реквізитів на повну партію товару, обумовлену в додатковій угоді. Протягом 24 годин з моменту відвантаження товару продавець направляє на адресу покупця відповідну інформацію про проведене відвантаження, в якій вказуються номери та вага вагоно-цистерн, а також загальна вага товару, згідно з вантажними реквізитами, наданими покупцем. У випадку, якщо фактична вартість відвантаженого товару перевищить суму попередньої оплати, покупець компенсує різницю протягом 1-го банківського дня з моменту підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до п.2.4 договору остаточна сума за користування власними вагонами сплачується покупцем продавцю після повернення залізничних цистерн на станцію відправлення протягом 3-х діб з моменту виставлення рахунку-фактури на оплату послуг.

Пунктом 4.1.3 договору сторони передбачили, що у разі непоставки або несвоєчасної поставки попередньо оплаченого товару продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару. У разі неможливості своєчасно поставити товар продавець повідомляє про це покупця, і має право повернути попередню оплату товару, здійснену покупцем. За умови повернення попередньої оплати санкція, передбачена п.4.1.3 до продавця не застосовується.

Як було встановлено при розгляді справи, 31.03.2010 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000051 від 31.10.2010 на загальну суму 459249 грн. 78 коп. (а.с14), який позивач оплатив на загальну суму 400000 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи (а.с.15-18) та відповідачем не оспорюється.

Відповідач в свою чергу взяті за договором купівлі-продажу №30/09 зобовязання з поставки товару не виконав.

Вимога позивача №61/1 від 01.04.2010 (а.с.20) та претензія №205/369 від 13.10.2010 (а.с.21-22), відповідачем задоволені частково в загальній сумі 40000 грн. 00 коп.

Таким чином на день звернення позивача з даним позовом заборгованість відповідача склала 360000 грн. 00 коп., що підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки № 30/09/2 станом на 01.09.2011.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Умовами Договору №30/09 від 28.12.2009 сторони не передбачили права покупця вимагати повернення попередньої оплати у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання відповідачем зобовязання в частині поставки товару.

Але, відповідно до ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно статті 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Відповідно до ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобовязань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних обовязків з поставки товару за договором №30/09 від 28.12.2009, позивач відповідно до приписів законодавства має право відмовитись від прийняття товару та вимагати повернення попередньої оплати.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога позивача про повернення грошових коштів №61/1 від 01.04.2010 задоволена відповідачем частково в сумі 40000 грн. 00 коп.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача передплати за договором №30/09 від 28.12.2009 в сумі 360000 грн. 00 коп. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 79941 грн. 77 коп. на підставі п.4.1.3 договору є необґрунтованою, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1.3 договору сторони передбачили, що у разі непоставки або несвоєчасної поставки попередньо оплаченого товару продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару. У разі неможливості своєчасно поставити товар продавець повідомляє про це покупця, і має право повернути попередню оплату товару, здійснену покупцем. За умови повернення попередньої оплати санкція, передбачена п.4.1.3 до продавця не застосовується.

Таким чином, сторони у вказаному пункті договору передбачили відповідальність у вигляді сплати пені за непоставку товару, а не за неповернення попередньої оплати.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 14543 грн. 01 коп. та інфляційні збитки в сумі 41684 грн. 33 коп., посилаючись на приписи ст.625 Цивільного кодексу України, але суд відмовляє у їх стягненні, оскільки вказана стаття Цивільного кодексу України передбачає відповідальність за порушення грошового зобовязання. Відповідач за умовами договору мав зобовязання лише з поставки товару. Неповернення попередньої оплати не є порушенням договірного зобовязання в розумінні ст.611 Цивільного кодексу України.

Стосовно заяви відповідача про визнання позову, господарський суд Луганської області звертає увагу на наступне. Відповідно до ч.5 ст.78 господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи визнання відповідачем позову у повному обсязі суперечить нормам діючого законодавства, у зв"язку з чим не може прийматися судом до уваги.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню з відповідача на користь позивача частково у розмірі 5000 грн. 00 коп., оскільки ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

З п.10 розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Відповідно до поданих позивачем документів до матеріалів справи, 27.07.2011 між позивачем та адвокатом Похиленко Андрієм Володимировичем укладено угоду про надання правової допомоги №б/н (а.с.26).

Відповідно до п.1.1 вказаної угоди предметом даної угоди є прийняття адвокатом на себе доручення клієнта про надання останньому юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а клієнт зобовязується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню наступної правової допомоги: аналіз документів, розробка правової позиції, складання позовної заяви і представництво інтересів клієнта в господарських судах України всіх рівнів при її розгляді та в органах державної виконавчої служби України.

Позивач, в свою чергу, згідно платіжного доручення №527 від 05.08.2011, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.31), здійснив оплату наданих юридичних послуг в сумі 15000 грн. 00 коп.

Факт надання юридичної допомоги адвокатом Похиленко А.В. підтверджений, оскільки він займався підготовкою позовної заяви для подачі до суду, але враховуючи те, що він не був присутній у судових засіданнях ні в господарському суді міста Києва, ні в господарському суді Луганської області при розгляді справи, суд зменшує розмір витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню з відповідача, до суми 5000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 23.11.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ю.С.А.”, м,київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерно України-Н”, м.Луганськ, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерно України-Н”, м.Луганськ, вул.Ломоносова, б.13, код 32915847 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ю.С.А.”, м.Київ, вул.І.Лепсе, б.4 корп.21, код 25392923 суму передплати за договором купівлі-продажу №30/09 від 28.12.2009 у розмірі 360000 грн. 00 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5000 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 3600 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 171 грн. 23 коп., видати наказ позивачу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 28.11.2011.

Суддя Т.В. Косенко

Помічник суддіГ.А.Кравцова

вих.№

3

28.11.2011

Надр. 4 прим.

1-до справи

2-позивачу: вул.І.Лепсе, б.4 корпус 21, м.Київ, 03680 (простою)

3- 4- відповідачу: вул.Ломоносова, 13, м.Луганськ, 91005 (рекомендованою)

Вул.Мечникова, б.16А, м.Київ, 01601 (простою)