Рішення № 19893276, 25.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.11 Справа № 19/172/2011

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „КАН”, м.Київ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ

про стягнення 187191 грн. 09 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, довіреність № б/н від 26.09.2011;

від відповідача представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів у сумі 187191,09 грн., що складається з сум вартості неповернутого майна із зберігання та неустойки за невиконання зобовязання.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 9105000938520, згідно якого відповідач отримав поштову кореспонденцію 09.11.2011.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (зберігач, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАН" (поклажодавець, позивач) 15.07.2009 був підписаний договір відповідального зберігання № V.02.09/47-UTD1, за умовами якого за товарно-супровідними документами (видаткова накладна, товаротранспортна накладна, тощо), які є невідємною частиною договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору майно згідно каталогу продукції КАN (далі товар/майно) визначені в кожному товарно-супровідному документі, загальною вартістю, визначеною в кожному такому товарно-супровідному документі.

Відповідно до п.1.2 договору відповідальне зберігання за договором є безоплатним.

Згідно п.3.1.1 договору поклажодавець зобовязаний передати зберігачеві майно на зберігання не пізніше, ніж через 90 календарних днів після набрання чинності договором; забрати у зберігача майно до закінчення строку договору (п.3.1.2 договору).

Згідно до п.6.2 договору строк договору починає свій перебіг в момент, визначений у п.6.1 договору та закінчується за 5 років.

На виконання взятих на себе зобовязань, позивач передав, а відповідач прийняв (а.с.22, 24) на зберігання майно за наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна на відповідальне зберігання № 003710 від 25.08.2009 на суму 107337,17 грн. (а.с.11-12);

- видаткова накладна на відповідальне зберігання № 003711 від 25.08.2009 на суму 40074,01 грн. (а.с.13-14);

- видаткова накладна на відповідальне зберігання № 003712 від 25.08.2009 на суму 63863,01 грн. (а.с.15-17);

- видаткова накладна на відповідальне зберігання № 003713 від 25.08.2009 на суму 31412,90 грн. (а.с.18-20);

- акт приймання-передачі товару на відповідальне зберігання № 003824 від 27.08.2009 на суму 16115,52 грн. (а.с.21);

- видаткова накладна на відповідальне зберігання № 008490 від 19.02.2010 на суму 1961,00 грн. (а.с.23).

Загальна сума майна, переданого на відповідальне зберігання складає 260763,61 грн.

Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частину) (п.3.2 договору).

В п.2.1.4 договору зазначено, що зберігач зобов"язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Відповідач згідно накладної № 1 від 10.06.2010 повернув майно на суму 39868,61 грн. (а.с.25) та згідно накладної № 2 від 27.07.2010 повернув майно на 62394,76 грн. (а.с.26-27).

Відповідно до п.4.2 договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві, або до моменту перерахування поклажодавцеві коштів за реалізоване майно. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві вартість такого майна та всі пов"язані з цим збитки.

17.06.2011 позивач на адресу відповідача направив вимогу № DUH/06-10 від 14.06.2011 про повернення майна зі зберігання (а.с.28-33), вказану вимогу останній отримав 20.06.2011 (а.с.34). Дана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Станом на 23.09.2011 відповідач не повернув майно на загальну суму 156645,26 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ст.938 Цивільного кодексу України).

Статтею 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Приписами ст.953 Цивільного кодексу України також передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ст.950 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст.550 Цивільного кодексу України).

Згідно до ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.4.3 договору зберігач, у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожен дань затримки.

Тобто, позивачем правомірно нарахована відповідачу неустойка станом на 23.09.2011 у розмірі 30545,83 грн.

Таким чином вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.11.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „КАН”, м.Київ, до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ, задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КАН”, м.Київ, вул.Електриків, б.26, код 30677272 вартість майна у розмірі 156645 грн. 26 коп., неустойку в сумі 30545 грн. 83 коп., державне мито у сумі 1871 грн. 91 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 25.11.2011

Суддя Т.В.Косенко