Рішення № 19893237, 24.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.11 Справа № 5/176/2011

За позовом Спільного підприємства «Донбаспромпоставка», м.Луганськ

до Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Луганськ

про стягнення 3204,55 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

В присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., ОСОБА_2. довіреність б/н від 07.04.2011

від відповідача не прибув.

Суть спору: спільне підприємство «Донбаспромпоставка»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 468 грн. 80 коп. та трьох відсотків річних в сумі 2735 грн. 75 коп. за прострочення оплати відповідачем грошових коштів в сумі 468803 грн. 16 коп. за поставлений по договору №25 від 10.02.2006 товар та стягнуті з відповідача на користь позивача рішенням господарського суду Луганської області від 16.09.2011 по справі №19/52/2011.

Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач у справі в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Відтак, оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, яка визначена в довідці ЄДРПОУ від 10.11.2011 №11723305, суд дійшов висновку, що він був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.09.2011 у справі №19/52/2011, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2011, отже набрало законної сили, встановлено факт поставки позивачем відповідачу на виконання умов договору №25 від 10.02.2006 укладеного між сторонами у справі товару та факт невиконання відповідачем своїх обовязків по оплаті отриманого товару за договором, у звязку з чим задоволено позов і стягнуто з відповідача на користь позивача 468803 грн. 16 коп. заборгованості, 96977 грн. 70 коп. інфляційних нарахувань, 30274 грн. 27 коп. 3% річних та судові витрати.

На даний час докази виконання рішення суду відсутні (наказ на примусове виконання вказаного рішення суду, згідно листа господарського суду Луганської області від 17.11.2011, ще не видавався).

Відтак, оскільки відповідач до теперішнього часу грошові кошти в сумі 468803 грн. 16 коп. не сплатив, позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявив вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 468 грн. 80 коп. за вересень 2011 року та трьох відсотків річних в сумі 2735 грн. 75 коп., які нараховані за період з 15.08.2011 по 24.10.2011 за прострочення повернення відповідачем грошових коштів в сумі 468803 грн. 16 коп.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, припиняється зобовязання, згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, виконанням, проведеним належним чином. Якщо ж зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, оскільки відповідачем обовязок сплати грошових коштів в сумі 468803 грн.16 коп., факт невиконання якого встановлений рішенням господарського суду Луганської області від 16.09.2011р. в справі №19/52/2011 не виконано до теперішнього часу, а в країні відбулися інфляційні процеси позивач має право на збереження реальної величини неповернутих коштів та на отримання плати за користування його коштами за весь час прострочення.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а також не скористався правом участі в судових засіданнях.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 468 грн. 80 коп. та трьох відсотків річних в сумі 2735 грн. 75 коп., розрахунки яких відповідають матеріалам справи і нормам чинного законодавства, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія»«Автомобільні дороги України», м. Луганськ, вул. Лінія Залізниці, 9, ідентифікаційний код 31995774 на користь Спільного підприємства «Донбаспромпоставка», м. Луганськ, вул. Руднєва, 60, ідентифікаційний код 24191418 втрати від інфляції в сумі 468 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 2735 грн. 75 коп., а також витрати зі сплати державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2011.

Суддя Т.В.Васильченко