Рішення № 19892905, 17.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.11 Справа № 5/139/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник-Донецьк», м.Донецьк

до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», м. Лисичанськ, Луганської області

про стягнення 17967,02 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. адвокат, довіреність б/н від 21.09.2011

від відповідача не прибув;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник-Донецьк»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 17014 грн. 68 коп., пені в сумі 589 грн. 67 коп., інфляційних нарахувань в сумі 423 грн. 66 коп. та 3% річних у розмірі 228 грн. 26 коп., а також 182 грн. 56 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та 1800 грн. адвокатських послуг.

17.11.2011 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог б/н від 17.11.2011, в якій посилаючись на арифметичні помилки в розрахунку інфляційних нарахувань, просить вважати, що до стягнення заявлено 134 грн. 41 коп. в рахунок відшкодування інфляційних втрат.

Подана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог, отже відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом і подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою відповідача про отримання.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

11 грудня 2010 року між сторонами у справі було укладено договір поставки №06-120, за умовами п. п. 1.1, 1.2 якого постачальник (позивач у справі) зобовязався поставити підшипники у власність покупця (відповідач у справі) в асортименті, кількості, в терміни і за ціною узгодженими сторонами у цьому договорі відповідно до специфікацій №1, №2, які є невідємною частиною даного договору, а покупець, в свою чергу, зобовязався прийняти поставлену в його власність продукцію і сплатити її вартість відповідно до умов договору.

Загальна вартість товару по договору складає 128099 грн. 92 коп. (п.1.3 договору).

Додатками до договору (специфікації №1, №2) сторони визначили асортимент, кількість та ціну продукції, яка поставляється.

За умовами п. п. 2.1, 2.2 договору доставка продукції здійснюється окремо узгодженими партіями на умовах СРТ м. Лисичанськ і постачання продукції здійснюється протягом 3-х календарних днів з моменту отримання заявки від покупця.

Пунктом 4.2 договору сторони встановили, що оплата за кожну партію продукції здійснюється за фактом постачання на протязі 45 календарного дня з дати постачання, вказаній в товарній накладній.

На виконання умов укладеного договору позивач поставив, а відповідач отримав підшипники у асортименті на загальну суму 17014 грн. 68 коп., що підтверджується видатковими накладними: №ИП-123/02 від 24.02.2011 на суму 15614 грн. 93 коп., № ИП-14/03 від 03.03.2011 на суму 1267 грн. 94 коп., №ИП-114/03 від 29.03.2011 на суму 131 грн. 81 коп. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №81 від 21.02.2011, №101 від 03.03.2011 та №138 від 29.03.2011.

Натомість відповідач взяті на себе зобовязання щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 17014 грн. 68 коп., про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків станом на 07.10.2011, який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обовязковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу визначеної договором продукції та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманої продукції підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 17014 грн. 68 коп. основного боргу.

Статтями 611 ЦК України, 230 ГК України встановлено, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами пункту 8.4 договору сторони визначили, що за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі однієї облікової ставки НБУ, діючої в момент невиконання обовязків за кожний прострочений день від суми не здійсненої оплати.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 8.4 договору позивачем нараховано неустойку, яка за своєю правовою природою, виходячи з вимог ст. 549 ЦК України є пенею, у розмірі 589 грн. 67 коп.

Окрім того, оскільки у відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 228 грн.26 коп. та інфляцію в сумі 134 грн. 41 коп.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляції та 3% річних суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи доказів часткової або повної сплати суми боргу за поставлену позивачем продукцію відповідачем надано не було.

Заперечень на позов відповідач під час судового розгляду справи не надав, а також не скористався правом участі у судових засіданнях по даній справі.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи винні дії відповідача у виникненні спору, судові витрати, що складаються з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім цього, позивач просить також стягнути з відповідача 1800 грн. витрат на оплату послуг адвоката, отримання яких підтверджує доданим до матеріалів справи договором №16/08-2011 від 19.09.2011 про надання адвокатських послуг (а.с. 51), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю на Бережного Івана Олександровича від 26.08.2009, та платіжним дорученням №416 від 20.09.2011 на суму 1800 грн. 00 коп. (а.с.6). При цьому, адвокат ОСОБА_1. приймав участь у судових засідання та готував пояснення і заперечення по справі.

Згідно положень пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром.

Відтак, враховуючи обставини даної справи та виходячи з принципу співмірності понесених витрат заявленим вимогам, витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1400 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 1 ідентифікаційний код 32359108 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник-Донецьк», м.Донецьк, вул.. Купріна, 117, ідентифікаційний код 32890608 основний борг у сумі 17014 грн. 68 коп., пеню в сумі 589 грн. 67 коп., 3% річних в сумі 228 грн. 26 коп. та інфляційні втрати в сумі 134 грн. 41 коп., а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 179 грн. 67 коп., витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 232 грн. 26 коп. та 1400 грн. витрат на адвокатські послуги, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2011.

Суддя Т.В.Васильченко