Рішення № 19892903, 17.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.11 Справа № 5/157/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Крафт», м. Донецьк

до Дочірнього підприємства «Кольорлит»Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз», м. Луганськ

про стягнення 233066,68 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність №130 від 07.11.2011;

від відповідача - ОСОБА_2., економіст, довіреність №969-3 від 17.11.2011

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Крафт»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за отриману продукцію в розмірі 227800 грн. 00 коп., пені в розмірі 4412 грн. 62 коп. та 3% річних в розмірі 854,06 грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду заяву б/н та дати, в якій з огляду на допущені технічні помилки під час розрахунку пені та 3% річних, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 1354 грн. 32 коп. та 3% річних в розмірі 262 грн. 13 коп.

Дана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог, отже відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, тому задовольняється судом і подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Відзив на позовну заяву відповідачем не наданий, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

10 лютого 2011 року між сторонами у справі укладено договір №20011, за умовами п. 1.1 якого постачальник (позивач) зобовязався поставити матеріали, далі за текстом продукцію, згідно заявкам та специфікаціям покупця (відповідач), а покупець приймати продукцію та оплачувати її вартість.

У додатку до договору (специфікація №2), який є невідємною частиною договору сторони визначили номенклатуру товару, його кількість, ціну та вартість, а саме БрО5Ц6С5, чушка в кількості 4000 кг. за ціною 48,50 грн. за 1 кг. на загальну суму 232800 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.3. договору оплата за поставлену продукцію здійснюється в розмірі 100% шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов даного договору позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 232800 грн. 00 коп., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна від 08.08.2011 №РН-0000141 та довіреність на отримання матеріальних цінностей від 08.08.2011 № 35, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Сторони строк виконання відповідачем грошового зобовязання не встановлювали, тому 07.09.2011 позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України звернувся до відповідача з претензією № 108, в якій вимагав протягом 7 днів з дати отримання претензії сплатити на користь позивача заборгованість за договором № 20011 від 10.02.2011 в розмірі 232800,00 грн. Відповідач отримав дану претензію 08.09.2011, про що свідчить авіа накладна № 447984, отже повинен був оплатити продукцію до 15.06.2011.

Втім, відповідачем оплата поставленої продукції в семиденний строк з дати отримання претензії та в розмірі визначеному договором здійснена не була, внаслідок чого виникла заборгованість за поставлену продукцію в сумі 227800 грн. 00 коп.

Станом на 26.10.2011 року сторонами у справі складено акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний сторонами без заперечень, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за поставлену продукцію складає 227800 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обовязковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За таких обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманої продукції, підтверджений матеріалами справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу за поставлену продукцію в сумі 227800 грн. 00 коп., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Приписами пункту 3.3. договору сторони визначили, що у разі прострочення розрахунку за поставлену продукцію, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру не перерахованих грошових коштів за кожний день прострочки.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлену йому продукцію, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 3.3. договору, позивачем нараховано за період з 16.09.2011 по 29.09.2011 та заявлено до стягнення пеню в сумі 1354 грн. 32 коп.

Окрім того, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано за період з 16.09.2011 по 29.09.2011 та заявлено до стягнення з відповідача три відсотка річних в розмірі 262 грн. 13 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи доказів часткової або повної сплати суми боргу за поставлену продукцію відповідачем надано не було, як і не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її фактичними обставинами вони підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням судових витрат у справі на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Під час звернення до господарського суду з даним позовом позивачем, згідно платіжного доручення № 1281 від 28.09.2011 було сплачено державне мито в сумі 2350 грн. 00 коп., тоді як необхідно було сплатити за даною вимогою державне мито в сумі 2330 грн. 67 коп.

За таких обставин зайво сплачене державне мито в сумі 19 грн. 33 коп. підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Кольорлит»Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз», м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 107, ідентифікаційний код 24203104 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Крафт», м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 57, кв. 20, ідентифікаційний код 30776155, основний борг в сумі 227800 грн. 00 коп., пеню в сумі 1354 грн. 32 коп. та 3% річних в сумі 262 грн. 13 коп., а також витрати зі сплати державного мита в сумі 2294 грн. 17 коп. та 232 грн. 30 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Крафт», м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 57, кв. 20, ідентифікаційний код 30776155 з Державного бюджету України 19 грн. 33 коп. зайво сплаченого державного мита.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 21.11.2011.

Суддя Т.В. Васильченко