Рішення № 19892242, 07.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.11 Справа № 6/170/2011

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Уголь-Карго», м. Донецьк

до Державного підприємства “Первомайськвугілля”в особі відокремленого підрозділу “Шахта Гірська”, м. Горське Луганської області

про стягнення 13 201 грн. 58 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, дов. б/н від 06.06.2011;

від відповідача ОСОБА_2, дов. № 01/4-10-695 від 22.09.2011;

В судовому засіданні 24.10.11 було оголошено перерву до 07.11.11. відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 13 587 грн. 28 коп., в тому числі: пеня в сумі 3184 грн. 52 коп., інфляційні нарахування у сумі 7 560 грн. 00 коп. та 3% річних у сумі 3 587 грн. 28 коп.

Представником позивача у судовому засіданні 24.10.11 було подано клопотання про зменшення позовних вимог, за яким позивач просить суд стягнути з відповідача 13201 грн. 58 коп., в тому числі: пеня в сумі 3182 грн. 39 коп., інфляційні нарахування у сумі 7182 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2837 грн. 59 коп.

Зазначене клопотання судом прийнято до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України, у звязку чим суд розглядає вимоги позивача за новою ціною позову, яка була вказана вище.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 06.10.11 позовні вимоги визнає частково та зокрема зазначає, що відповідно до умов договору № 30/10-02 від 30.10.09 за накладною № РН-00000190 від 30.11.09 позивачем було поставлено відповідний товар, який отриманий відповідачем. В п. 4.1 договору сторони встановили, що розрахунки за договором проводяться з відстрочкою платежу через 90 днів з дати поставки товару. На думку відповідача, умовами договору визначено тільки початок строку проведення розрахунків через 90 днів з моменту отримання товару, разом з цим не передбачено строку до якого належить розрахуватися. Тобто, строк виконання зобовязань з оплати поставленого товару договором встановлений не був. Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що прострочення відбулося лише після направлення претензії, а саме з 03.02.11 по 31.08.11, у звязку з чим пеня складає 2 293 грн. 20 коп., 3% річних 1087 грн. 40 коп., інфляційні нарахування 1953 грн. 00 коп.

Крім цього, представником відповідача подано заяву про застосуванню позовної давності до вимог про стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін, суд

. в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлений вимог позивач посилається на наступне.

30.10.09 між сторонами у справі було укладено договір поставки обладнання № 30/10-02, за умовами якого „Постачальник” - позивач у справі зобовязався передати у власність покупця певний товар, а „Покупець” - відповідач у справі зобовязався прийняти товар та оплатити його на умовах договору та специфікацій до нього.

На виконання умов договору позивачем був поставлений відповідачу певний товар, який останнім прийнятий але в повному обсязі не оплачений, у звязку з чим залишилась заборгованість в сумі 63 000 грн. 00 коп.

На думку позивача, вказане також підтверджується і рішенням господарського суду Луганської області від 07.06.11 в рамках справи № 27/95/2011 між тими ж сторонами, відповідно до якого було визначено, що ДП «Первомайськвугілля»в особі ВП «Шахта Гірська»не оплачений товар за видатковою накладною № РН-0000190 від 30.11.09 в сумі 63 000 грн. 00 коп.

На час розгляду даної справи заборгованість в сумі 63 000 грн. 40 коп. (яка стягнута судом в рамках справи № 27/95/2011) відповідачем не сплачена. На підставі викладеного, керуючись ст. 625 ЦК України позивачем до стягнення заявлені інфляційні нарахування за період березень 2010 року червень 2011 року в сумі 7 182 грн. 00 коп. і 3% річних за період з 02.03.10 по 31.08.11 у сумі 2837 грн. 59 коп. Крім цього, позивачем, відповідно до п. 7.2 договору нарахована пеня за період з 02.03.10 по 29.08.10 в сумі 3182 грн. 39 коп.

Відповідач позовні вимоги визнав частково з підстав вказаних у відзиві та наведених вище.

Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного:

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

30.10.09 між ТОВ «Уголь-Карго»(позивач) та ДП «Первомайськвугілля»в особі ВП «ш. Гірська» (відповідач) було укладено договір поставки обладнання № 30/10-02.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобовязався передати у власність відповідача продукцію відповідно до специфікації, а відповідач зобовязався прийняти поставлений товар та оплатити його на умовах договору.

Згідно специфікації до договору вартість продукції яка постачається складає 63000 грн. 00 коп.

На виконання умов договору, позивач, за накладною № РН-0000190 від 30.11.09

поставив відповідачу певний товар на загальну суму 63000 грн. 00 коп.

Згідно п. 4.1 договору розрахунки за договором здійснюються з відстроченням платежу через 90 днів з дати поставки товару.

Тобто, в даному випадку сторони узгодили, що оплата здійснюється відповідачем через 90 днів з дати поставки товару.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Уголь-Карго»зверталося до господарського суду Луганської області із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №30/10-02 від 30.10.09 в сумі 63000 грн. 00 коп. Відповідно до рішення господарського суду Луганської області від 07.06.11, яке набрало законної сили з моменту прийняття визначено, що відповідач має заборгованість за поставлений товар по вказаному вище договору в сумі 63000 грн. 00 коп.

На момент розгляду справи відповідачем доказів оплати вказаної суми до суду не надано.

Згідно з приписами ст. 124 Конституції України судові рішення є обовязковими для виконання на усій території України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки сума заборгованості за поставлений товар відповідачем не сплачена позивач нарахував інфляційні за період березень 2010 року червень 2011 року в сумі 7 182 грн. 00 коп. і 3% річних за період з 02.03.10 по 31.08.11 у сумі 2837 грн. 59 коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.

В порушення ст. 33 ГПК України відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем.

У звязку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини грошей присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у звязку з його не виконанням.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обовязок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобовязання відповідача щодо сплати грошового зобовязання в сумі 11 244 грн. 40 коп. ґрунтуються на умовах договору №30/10-02 від 30.10.09. Обсяг цього зобовязання підтверджено рішенням господарського суду Луганської області від 07.06.11 по справі № 27/95/2011.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В даному випадку відповідачем доказів виконання грошового зобовязання не надано, у звязку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних є обґрунтованими та їх слід задовольнити в повному обсязі. В той же час, доводи відповідача за відзивом судом відхиляються як такі що суперечать фактичним обставинам справи.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3182 грн. 39 коп. за період з 02.03.10 по 29.08.10 слід зазначити наступне.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Як було вказано вище, відповідач повинен був оплатити товар через 90 днів після поставки, що останнім зроблено не було, у звязку з чим прострочення відбулося з 02.03.10

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойка у вигляді пені нарахування, які здійснюються у відсотках від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В той же час, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Але згідно ст. 258 ЦК України до окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачем розрахунок пені здійснений без дотримання вказаних положень, за межами встановленого законом строк позовної давності.

В той же час, відповідач просить суд застосувати до вимог щодо стягнення пені позовну давність.

Як було наведено вище прострочення оплати за поставлений товар почалося 02.03.10 і встановлений законом річних строк для заявлення вимог про стягнення пені скінчився 02.03.11. Позивач звернувся до суду із даним позовом 23.09.11, тобто за межами встановленого законом строку.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до вимог про стягнення пені позовну давність в один рік, у звязку з чим задоволенні цих вимог слід відмовити.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в сумі 7182 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 2837 грн. 59 коп. (усього 10019 грн. 59 коп.). У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44,49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

Слід звернути увагу позивача на те, що у випадку зменшення позовних вимог судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області, вул. Куйбишева, б. 18 «а», код 32320594 в особі Відокремленого підрозділу «Шахта Гірська», м. Горське, Луганської області, вул. Куйбишева, 21, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Уголь-Карго", м. Донецьк, вул. Хірургічна, 22 «а», код 34898881, інфляційні нарахування у сумі 7 182 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 2 837 грн. 59 коп., витрати із сплати державного мита 100 грн. 19 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 174 грн. 03 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 09.11.2011.

Суддя Т.А.Василенко