Рішення № 19890206, 17.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2011 р. Справа № 12/056-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомДержавної екологічної інспекції України

до товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика»

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №4-17-613 від 04.10.2011 року);

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність від 20.01.2011 року),

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції України (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика»(далі відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що у період з 27 липня до 30 липня 2010 року державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища Чухрай В.М., Тихорик В.І. та державним інспектором з охорони навколишнього приватного середовища Київської області Романовською І.М. було проведено перевірку дотримання відповідачем норм природоохоронного законодавства та встановлено, що відповідач самовільно, без відповідного дозволу, здійснював наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Вважаючи, що інтереси держави порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача збитки, заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в сумі 6381161,28 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2011 року, справу призначено до розгляду 12.04.2011 року.

12 квітня 2011 року представник позивача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні подала відзив на позовну заяву. Крім цього, заявила клопотання про зупинення розгляду справи, у звязку з відкриттям Київським апеляційним адміністративним судом провадження у справі №2а-6666/09/1070 за апеляційною скаргою відповідача на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 року, відповідно до якої рішення №84 від 26.12.2008 року, на яке посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, визнано законним.

Ухвалою суду від 12 квітня 2011 провадження у справі було зупинено до прийняття рішення у справі №2а-6666/09/1070 Київським апеляційним адміністративним судом.

26 липня 2011 року представник відповідача направила на адресу суду клопотання про зупинення провадження у справі, у звязку з тим що відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-6666/09/1070.

11 жовтня 2011 року представник позивача направив на адресу суду клопотання про поновлення провадження у справі, яке підлягало задоволенню судом.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2011 року провадження у справі було поновлено, її розгляд призначено на 25.10.2011 року.

25 жовтня 2011 року представник позивача позовні вимоги у судовому засіданні підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не зявилась, про час та місце розгляд справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 17.11.2011 року.

17 листопада 2011 року представник позивача у судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, в сумі 638161,28 грн.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

рішенням заступника Головного державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища №84 від 26.12.2008 року «Про тимчасову заборону (зупинення) експлуатації обладнання, повязаного з утворенням та викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на ВАТ «Макарівська птахофабрика», що знаходиться за адресою: 08000, Київська обл., смт. Макарів, вул. Першотравнева, 68»(далі рішення від 26.12.2008 року), встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Макарівська птахофабрика»здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу.

Рішенням від 26.12.2008 року відповідачу тимчасово заборонено (зупинено) з 29.12.2008 року експлуатацію обладнання, яка повязана з утворенням та викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, яке було оскаржено відповідачем, проте визнане в судовому порядку таким, що є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

У період з 27 липня до 30 липня 2010 року державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища Чухраєм В.М., Тхориком В.І. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області Романовською І.М. (далі інспектори), на підставі наказу Державної екологічної інспекції України №105 від 20.07.2010 року, була проведена планова перевірка додержання вимог природоохоронного законодавства відповідачем.

За результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства, долучений до матеріалів справи, з якого вбачається, що на час проведення перевірки рішення від 26.12.2008 року виконано не було.

У звязку з цим, 29 липня 2010 року був складений протокол про адміністративне правопорушення №1345 ДЕІ (далі протокол від 29.07.2010 року).

Постановою про накладення адміністративного стягнення №3-15/1345 від 29.07.2010 року посадову особу відповідача Коваленка В.М. (далі посадова особа відповідача) було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що полягає у невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 765,00 грн.

Посадова особа відповідача штраф сплатила, що підтверджується квитанцією №056624717 від 05.08.2010 року, що свідчить про визнання відповідачем протиправності своїх дій.

Проте шкоду, заподіяну внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідач не відшкодував.

Вважаючи, що інтереси держави порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача збитки, заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в сумі 6381161,28 грн.

12 квітня 2011 року представник відповідача у судовому засіданні надала відзив на позовну заяву, зазначала, що позивачем під час визначення розміру шкоди не використовувався інструментально-лабораторний метод.

Проте, як вбачається з протоколу від 29.07.2010 року, проби на місці правопорушення не відбирались, а з розрахунку позивача вбачається, що шкода спричинена наднормативними викидами (без відповідного дозволу).

17 листопада 2011 року представник позивача у судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, в сумі 638161,28 грн.

Статтею 66 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;

д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей (ч. 1 ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Ч. 1 ст. 28 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»передбачено, що державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його територіальними органами, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади.

Основними завданнями Держекоінспекції є, зокрема, реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами (п. 3 Положення про Державну екологічну інспекцію України).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду (ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема,

- здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо (п. 1 );

- вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів (п. 2);

- здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік (п. 4);

- здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря (п. 9).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну (п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи).

Відповідно ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно з п. є) ч. 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів (ч. 5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону - несуть відповідальність згідно з законом.

Статтею 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»встановлено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Для забезпечення охорони атмосферного повітря впроваджуються організаційно-економічні заходи, що передбачають, зокрема, відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря (п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Пунктом 1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, передбачено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).

Розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснювався позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; акту перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства відповідачем від 27-30 липня 2010 року; оцінки впливу на стан атмосферного повітря у районі розташування діючого підприємства ТОВ «Макарівська птахофабрика»; звітів про охорону атмосферного повітря за формою №2-ТП.

Позивачем загальна сума шкоди, заподіяної внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, за період з 01.01.2009 року до 30.06.2010 року розрахована за формулою З = mi x 1,1П х Аі х Кт х КЗІ, відповідно до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, і становить 638161,28 грн.

Відповідач жодних документів, що підтверджують відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у розмірі 638161,28 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач у встановленому порядку звільнений від сплати господарських витрат, то господарські витрати покладаються на відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від їх сплати.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 66, ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 51, ч. 1, п. є) ч. 2, ч. ч. 4, 5 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 1, ч. 1 ст. 7, п. п. 1, 2, 4, 9 ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 11, ч. 1 ст. 28, п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 33, ст. 34, п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, Положенням про Державну екологічну інспекцію України, ч. ч. 3, 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державної екологічної інспекції України до товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика»про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика»(Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів, вул. Першотравнева, 68, корпус Ф, код 33272065) в дохід місцевого бюджету Макарівської селищної ради (код 23570013, банк ГУ ДКУ у Київській області, р/р 33119331700386, МФО 821018, код бюджетної класифікації 24062100) шкоду, заподіяну внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, у розмірі 638161,28 грн. (шістсот тридцять вісім тисяч сто шістдесят одна грн. 28 коп.).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика»(Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів, вул. Першотравнева, 68, корпус Ф, код 33272065) в дохід Державного бюджету України 6381,61 грн. (шість тисяч триста вісімдесят одну грн. 61 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 18.11.2011 року.