Рішення № 19889829, 01.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2011 р. Справа № 9/115-11

За позовом Прокурора міста Біла Церква в особі управління комунальної власності Білоцерківської міської ради

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 3639,84 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від прокурора не зявився

Від позивачаОСОБА_2 (дов. № 12-1-27/706 від 30.05.2011 р.)

Від відповідачане зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Прокурора міста Біла Церква в особі управління комунальної власності Білоцерківської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3639,84 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2011 року порушено провадження у справі № 9/115-11 та призначено розгляд справи на 11.10.2011 року; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для доручення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; відповідача зобовязати подати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків , письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України; письмові пояснення, яким чином і які саме права позивача порушені відповідачем, з посиланням на норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум; письмові пояснення, яким чином і які саме права позивача порушені відповідачем, з посиланням на норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум; момент, з якого у відповідача виникло зобовязання по оплаті; інші докази стосовно заявлених вимог; зобовязано відповідача надати в судове засідання відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків; письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, контррозрахунок, довідку з органу статистики про знаходження відповідача в ЄДРПОУ; інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 11.10.2011р. представники прокурора та відповідача не зявилися; про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином; представник позивача зявився та надав довідку про часткову оплату заборгованості, а саме на суму 730,00 грн., у звязку з чим сума основної заборгованості складає 2 909,84 грн.

Ухвалою суду від 11.10.11 р. розгляд справи відкладено на 01.11.11 р., у звязку з неявкою в судове засідання представників відповідача та прокуратури.

01.11.2011 року в судове засідання представник позивача зявився, вимоги ухвали суду від 11.10.2011 року виконав та надав усні пояснення по справі; представники відповідача та третьої особи в судове засідання не зявилися, вимоги ухвали суду від 11.10.2011 року не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

29.10.2010 року між позивачем - Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради (Орендодавець) та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладений Договір оренди № 342 нежитлового приміщення (далі Договір).

Відповідно до п. 1 договору позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 22,60 кв. м., яке розташоване на третьому поверсі трьохповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 2 Договору оренди № 298 передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі. Передача нежитлового приміщення в оренду не дає Орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада м. Білої Церкви, а орендар користується ним протягом строку оренди. Нежитлове приміщення вважається переданим Орендодавцю в момент підписання сторонами акту прийому-передачі.

Згідно з Актом “Про прийом-передачу нежитлового приміщення площею 22,60 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 позивач передав, а відповідач прийняв вказане нежитлове приміщення 29.10.2010 року, про що свідчать підписи уповноважених осіб сторін на вказаному Акті.

Договір діє з 29.10.2010 року по 31.10.2011 року (п. 10.1 Договору).

Відповідно до п. п. 10.2, 10.3 договору, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами тексту Договору, всі зміни та доповнення до нього розглядаються сторонами протягом одного місяця, і в разі прийняття їх сторонами, оформляються в установленому законодавством порядку.

Згідно з п.3.1 договору сума орендної плати повинна перераховуватись орендарем, Орендодавцю не пізніше 15-го числа місяця, за який вона вноситься.

Орендна плата за перший місяць оренди (жовтень 2010 р.) згідно договору № 342 від 29.10.2010 р. становить 722,54 грн.

Оскільки договір діє з 29 жовтня 2010 р., сума орендної плати за жовтень 2010 р. становила: 722,54 х (3 днів /31 днів) = 69,92 грн.

Відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04 жовтня 1995 року та п.3.2 договору оренди № 342 від 29.10.2010 р. орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць.

Як вбачається з розрахунку позивача, заборгованість по договору виникла 16 лютого 2011 року, внаслідок неповної сплати орендної плати за лютий 2011 року в сумі 500.08 грн. та заборгованості за березень 2011 р.: 741,50 грн. х 100.9% = 748,17 грн.; за квітень 2011 р.: 748,17 грн. х 101.4% = 758,65 грн.; за травень 2011 р.: 758,65 грн. х 101.3% = 768,51 грн.; за червень 2011 р.: 768,51 грн. х 100.8% = 774,66 грн.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду сума основної заборгованості відповідача становила 3 550,07 грн., нарахована за період з 16 лютого 2011 р. по 21 червня 2011 р.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні 11.10.2011 р. представник позивача надав суду пояснення, зі змісту якого вбачається, що 15.07.2011 р., тобто ще до моменту звернення до суду, відповідач сплатив частину суми основної заборгованості у розмірі 730,00 грн.

Оплата зазначеної суми основного боргу підтверджується випискою позивача та довідкою про рух коштів на рахунку позивача.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 3 Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р. „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у таких випадках:

3.1. Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у звязку з цим не залишилося неврегульованих питань;

3.2. Спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Судом розяснено позивачу, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Позивачу наслідки припинення провадження у справі відомі.

Оскільки предмет позову у справі в частині стягнення 730,00 грн. основного боргу відсутній, враховуючи те, що 15.07.2011 р. відповідачем сплачена частина заборгованості у сумі 730,00 грн., яка підтверджена позивачем (належним чином завірена копія доказу оплати долучена до матеріалів справи) та підтверджена позивачем, то суд припиняє провадження у справі № 9/115-11 в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 730,00 грн. у звязку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи викладене, станом на день винесення рішення сума основної заборгованості відповідача становить 2 820,07 грн. (3 550,07 грн. 730,00 грн.).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 89,77 грн. пені за період з 01.03.2011 р. по 21.06.2011 р.

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,04 % від суми недоплати за кожний день прострочення платежу, але не більше Подвійної облікової ставки НБУ.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував пеню у сумі 89,77 грн. за період, зазначений у розрахунку позивача, який долучений до позовної заяви.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в звязку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 89,77 грн. за розрахунком позивача.

На підставі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 625, 909 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у сумі 730 (сімсот тридцять) грн. 00 коп. припинити.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (08300, 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмакова,1/23, код ЄДРПОУ 23570409) 2 820 (дві тисячі вісімсот двадцять) грн. 07 коп. заборгованості по орендній платі; 89 (вісімдесят девять) грн. 77 коп. пені та судові витрати 81 (вісімдесят одна) грн. 02 коп. державного мита; 182 (сто вісімдесят дві) грн. 84 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 04.11.2011 р.