Рішення № 19889774, 15.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2011 р. Справа № 5/077-11

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Остерського коледжу будівництва та дизайну, м. Остер

до Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг”, м. Біла Церква

про стягнення 62121,41 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1. дов. від 28.09.2011р.

відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Остерського коледжу будівництва та дизайну (далі Позивач) до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(далі Відповідач) про стягнення 62121,41 грн., з яких 46512,00 грн. основний борг, 958,13 грн. інфляційні втрати, 697,68 грн. 3% річних та 13953,60 грн. пені та штрафу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з організації харчування дітей.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на організацію харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 01.02.2011р. № 62 (далі договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався надавати послуги з організації харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за цінами згідно додатку 1 до даного договору, а відповідач прийняти та оплатити зазначені послуги на умовах та в порядку, визначених в даному договорі (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.3 договору організація харчування здійснюється у навчальних закладах згідно додатку 2 до даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору ціни на послуги харчування однієї дитини (відповідно до вікових категорій) встановлені в додатку 1 до даного договору.

Загальна сума даного договору складається із сум, вказаних в актах виконаних робіт за надані послуги, наданих відповідачу позивачем за період дії даного договору (п. 4.3 договору).

Згідно п. 5.1 договору відшкодування витрат, повязаних із харчуванням дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проводиться на підставі рахунку та актів виконаних робіт за надані послуги, перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок позивача, не пізніше десятого числа наступного місяця за звітним.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і закінчує свою дію 31.03.2011р. (п. 9.1 договору).

В додатку 1 до договору сторони погодили, що вартість послуг з організації харчування однієї дитини віком від 14 до 18 років складає 10,20 грн. в день.

Згідно додатку 2 до договору організація харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється в Остерському коледжі будівництва та дизайну за адресою: м. Остер, вул. 8 Березня, 7а.

На виконання умов договору позивач протягом лютого-березня 2011 року надав відповідачу передбачені договором послуги з організації харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на загальну суму 46512,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2011р. на суму 22960,20 грн. та від 31.03.2011р. на суму 23551,80 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками позивача та відповідача. Завірені копії вказаних актів залучені до матеріалів справи.

В порушення своїх договірних зобовязань відповідач за надані послуги з організації харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не розрахувався в повному обсязі, в звязку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі заявленої до стягнення суми 46512,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги з організації харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в спірному періоді, у звязку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 46512,00 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 46512,00 грн. заборгованості за надані послуги з організації харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за надані послуги з організації харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період прострочення складають 958,13 грн., 3% річних з простроченої суми складають 697,68 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач посилаючись на п. 6.3.1 договору та абз. 2 ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача за прострочку платежів зі сплати наданих послуг штраф у розмірі 20% від суми боргу, який за розрахунком позивача складає 9302,40 грн.

Відповідно до п. 6.3.1 за порушення строків оплати наданих послуг стягується штраф у розмірі 0,2% за кожень день затримки виконання грошового зобовязання.

Суд зазначає, що у пункті 6.3.1 договору сторони встановили такий вид забезпечення виконання грошового зобовязання як неустойку у вигляді пені, а не штрафу, як помилково вважає позивач, що в той же час не впливає на обґрунтованість його вимоги щодо стягнення передбаченої договором санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Разом з тим, позивач помилково обраховує зазначену санкцію неустойку у вигляді пені з посиланням на приписи абз. 2 ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України, оскільки, по-перше, згідно зазначеного положення нараховується штраф, а не пеня, а по-друге, нарахування штрафу здійснюється за порушення умов господарського зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) у розмірі двадцяти відсотків неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), та ні в якому разі не за порушення грошового зобовязання щодо оплати наданих послуг.

З огляду на зазначене, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців з простроченого платежу за відповідний період виходячи із подвійної облікової ставки НБУ з дня початку строку прострочення.

Оскільки розмір пені, визначений сторонами в договорі перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, то належна до стягнення сума пені нараховується на прострочені платежі, з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування, беручи до уваги початок строку прострочення по кожному акту здачі-приймання робіт (надання послуг) окремо та згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" складає 3351,55 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

Також, позивач посилаючись на абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача за порушення строків виконання зобовязань пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення та за прострочення зобовязань понад тридцять днів штраф у розмірі 7%, що за розрахунком позивача загалом становить 10% від простроченої суми боргу та складає 4651,20 грн.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобовязання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені та штрафу.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач допустив прострочення виконання саме грошового зобовязання щодо здійснення вчасного розрахунку за надані послуги, правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України відсутні, тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.02.2011р. у справі №23/225.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 46512,00 грн. основного боргу, 958,13 грн. інфляційних втрат, 697,68 грн. 3% річних та 3351,55 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код ЄДРПОУ 08358735) на користь Остерського коледжу будівництва та дизайну (17044, Чернігівська обл., Козелецький р-н, м. Остер, вул. 8 Березня, 7-А, код ЄДРПОУ 01355708) 46512 (сорок шість тисяч пятсот дванадцять) грн. заборгованості, 958 (девятсот пятдесят вісім) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 697 (шістсот девяносто сім) грн. 68 коп. 3% річних, 3351 (три тисячі триста пятдесят одну) грн. 55 коп. пені, 515 (пятсот п'ятнадцять) грн. 19 коп. витрат по сплаті державного мита та 195 (сто девяносто п'ять) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.