Рішення № 19889737, 15.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2011 р. Справа № 6/119-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АДВЕРСО” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” про стягнення боргу,

представники:

позивача: Дмитришин О.Б. (наказ № 01 від 02.01.2008р.),

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

В жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “АДВЕРСО” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (далі - відповідач) про стягнення боргу за поставлений товар.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу № 09/11 від 14.02.2011р., щодо оплати отриманого товару, згідно видаткових накладних: № РН-0000158 від 18.02.2011р., № РН-0000237 від 18.03.2011р., РН-0000179 від 03.03.2011р. та № РН-0000268 від 01.04.2011р. З цих підстав, позивач просить суд стягнути з відповідача 84583,74 грн основного боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2011р. порушено провадження у справі № 6/119-11 та призначено її до розгляду на 01.11.2011р.

У звязку з неявкою в судове засідання 01.11.2011р. представника відповідача, неподанням ним витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 15.11.2011р., згідно ст. 77 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 15.11.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.2011р. знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2011р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його незявлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

14.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “АДВЕРСО” (далі продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (далі покупець, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу № 09/11 (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) продавець продає, а покупець купує лікарські засоби та засоби косметичної промисловості (далі - товар), в асортименті, в кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невідємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2 договору загальна ціна договору складається із суми всіх товарів, вказаних у видаткових накладних.

Сторонами визначено (п. 5.1. договору), що покупець здійснює оплату за товар не пізніше строків, вказаних у видаткових накладних, складних продавцем.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками та діє до 31 грудня 2011р., а щодо зобовязання за договором - до повного їхнього виконання (п. 9.1. договору).

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив, а відповідач за довіреностями: № 284 від 21.02.2011р., № 438 від 09.03.2011р., № 570 від 21.03.2011р. та № 626 від 04.04.2011р. отримав товар на загальну суму 84583,74 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: № РН-0000158 від 18.02.2011р., № РН-0000237 від 18.03.2011р., РН-0000179 від 03.03.2011р. та № РН-0000268 від 01.04.2011р.

Зі змісту вищезазначених видаткових накладних вбачається, що вони, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обовязкових в них реквізитів, а саме:

·найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ;

·назву документа(форми);

·дату і місце складення документа;

·зміст та обсяг господарської операції;

·одиницю виміру господарської операції(у натуральному та\або вартісному виразі);

·посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

·особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 (далі - Інструкція) сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

При цьому, суд звертає увагу, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, однак останній не скористався своїм процесуальним правом.

Будь-яких яких доказів того, що відповідач заперечує факт отримання товару, у визначених видаткових накладних, матеріали справи не містять.

Отже, факт передання відповідачу матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними, про що свідчать підписи відповідача (ОСОБА_1), доданих до позовної заяви та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які надав позивач на підтвердження факту передачі товару, (належні копії довіреностей знаходяться в матеріалах справи), тобто, за документами оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства та за відсутності у відповідача заперечень щодо найменування (номенклатури), кількості, якості та щодо ціни отриманої продукції.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що у видаткових накладних відсутнє посилання на договір купівлі-продажу № 09/11 від 14.02.2011р., яким позивач обґрунтовує у своїй позовній заяві поставку товарів відповідачу.

Проте, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” основними реквізитами первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначена норма не визначає в якості обовязкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обовязковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст. 1 Закону та абз. 2 п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (у даному випадку зазначені накладні підтверджують здійснення господарської операції дії /поставки лікарських препаратів та засобів косметичної промисловості/, що викликає певні зміни у структурі зобовязань).

Відтак, з вищенаведеного слідує, що підстава для здійснення господарської операції не є обовязковим реквізитом документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, до яких відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Вищого господарського суду України від 24.11.2010року у справі №7/021-10, від 06.04.2011року у справі №6/335-10 та від 13.04.2011року у справі №55/257-10.

Суд звертає увагу на те, що при відпуску цінностей відповідачу довіреності виписані останнім на імя уповноваженої особи від покупця на отримання товару залишилися у постачальника та містяться в матеріалах справи.

Крім того, господарський суд приймає до уваги те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ніж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Тим більше, визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Проте, відповідач не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався та не заперечує проти отримання вказаного товару.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд встановив, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні та довіреності оформлені сторонами на виконання взятих на себе зобовязань, саме за договором купівлі-продажу № 09/11 від 14.02.2011р.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобовязання щодо поставки товару у відповідності до вимог договору.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобовязання за договором купівлі продажу № 09/11 від 14.02.2011р. вартість отриманого товару не сплатив.

Відтак, на час вирішення спору вартість неоплаченого товару відповідачем за договором становить 84583,74 грн, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги положення п. 5.1. договору, відповідач зобовязаний був оплатити вартість отриманого по видатковим накладним товару у строк, визначений у цих накладних.

Так, у видатковій накладній № РН-0000158 від 18.02.2011р. вказано строк оплати до 18.03.2011р.,

у видатковій накладній РН-0000179 від 03.03.2011р. вказано строк оплати до 31.03.2011р.,

у видатковій накладній № РН-0000237 від 18.03.2011р. вказано строк оплати до 18.04.2011р.,

у видатковій накладній № РН-0000268 від 01.04.2011р. вказано строк оплати до 29.04.2011р.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Проте, доказів сплати вартості отриманого за договором купівлі продажу № 09/11 від 14.02.2011р. товару відповідач суду не надав.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати отриманого товару за договором доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості отриманого товару у розмірі 84 583,74 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором купівлі продажу № 09/11 від 14.02.2011р. становить 84583,74 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обовязок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за отриманий товар по договору купівлі продажу № 09/11 від 14.02.2011р.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (84583,74 грн) за отриманий товар відповідачем надано не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 84583,74 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (код 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АДВЕРСО” (код 32708988) 84583,74 грн основного боргу, а також 1081,84 грн судових витрат.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз