Рішення № 19889713, 14.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2011 р. Справа № 4/157-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Макарівського району Київської області в інтересах держави в особі

1. Макарівської районної державної адміністрації;

2. Головного управління Держкомзему в Київській області, м. Київ

до 1. Приватного підприємства "Пашківське окреме сільськогосподарське підприємство "Перемога", с. Пашківка

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК Груп", с. Пашківка

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Теса Плюс", м. Київ

про визнання недійсними державних актів та договорів купівлі-продажу, зобовязати вчинити дії

за участю представників сторін:

прокурор - не зявився;

позивач-1 не зявився;

позивач-2 не зявився;

відповідач-1не зявився;

відповідач-2 ОСОБА_1 предст., дов. від 11.11.2011р.;

відповідач-3 ОСОБА_2 предст., дов. від 11.11.2011р.;

ОСОБА_3 предст., дов. від 11.11.2011р.

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №4/157-11 за позовом Прокурора Макарівського району Київської області (прокурор) в інтересах держави в особі Макарівської районної державної адміністрації Київської області (позивач-1) та Головного управління Держкомзему в Київській області (позивач-2) до Приватного підприємства „Пашківське окреме сільськогосподарське підприємство „Перемога” (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю „КСК Груп” (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю „Теса Плюс” (відповідач-3) про визнання недійсними 38 державних актів на право приватної власності на земельні ділянки Приватного підприємства „Пашківське окреме сільськогосподарське підприємство „Перемога”; визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та отриманих на підставі них 38 державних актів на право приватної власності на земельні ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю „КСК Груп”; визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 13.04.2010 р., зареєстрованих в Єдиному реєстрі правочинів під №1330 та №1329, відповідно: -площею 325,3946 га кадастровий номер 3222786500:05:005:0027 в с.Пашківка, вул.Леніна, 2а, та -площею 18,7125 га кадастровий номер 3222786500:05:004:0021 в с.Пашківка, вул.Леніна, 2а; зобовязання ТОВ „КСК Груп” та ТОВ „Теса Плюс” повернути земельні ділянки загальною площею 647,133 га в межах Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області ринковою вартістю 6068400,00 грн. до земель запасу Пашківської сільської ради Макарівського району.

Крім того, прокурором заявлено клопотання в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України (п. 1 прохальної частини позовної заяви) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, у звязку із побоюванням щодо того, що до ухвалення рішення у справі відповідачами або іншими особами можуть бути вчинені дії щодо відчуження або передачу в користування спірної земельної ділянки, що ускладнить та зробить неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши обставини справи, предмет позовної заяви та зміст заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 1.1 Інформаційного листа ВГСУ “Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.06р. №01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття таких запобіжних заходів з урахуванням наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Однак, прокурором взагалі не подано суду належних доказів в обґрунтування вказаного клопотання з посиланням на підстави, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивачів без вжиття відповідних заходів. Крім того, прокурором не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, вимоги прокурора та позивачів ґрунтуються на тому, що розроблена ТОВ „Теракон” технічна документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ПП „ПОСП „Перемога” для фізичної культури та спорту і забудови та промисловості в межах Пашківської сільради, є такою, що розроблена за неналежної підстави, оскільки розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації №1054 від 24.04.2007 р. „Про надання дозволу на коригування схеми поділу земель колективної власності ПОСП „Перемога” на земельні частки (паї) в межах Пашківської сільської ради” є скасованим, рішення Макарівського районного суду від 14.11.2006 р. у справі №2-о-119 про встановлення факту передачі у власність ПОСП „Перемога” земельних ділянок в межах Пашківської сільради, на підставі якого були видані державні акти, було скасовано ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30.07.2007 р., а тому, існування незаконно виданих та зареєстрованих державних актів на право власності на земельні ділянки ПП „ПОСП „Перемога” не дає можливості підписати та зареєструвати вже виготовлені, на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації №1344 від 19.12.2006 р., державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам власникам сертифікатів на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП „Перемога”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2011р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.11.2011р.

В судове засідання 14.11.2011р. представники прокуратури, позивача-1, позивача-2, відповідача-1 не зявились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про місце і час судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення сторонами рекомендованого поштового відправлення щодо ухвали суду від 20.10.2011р. та відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті вищевказаної ухвали суду.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

11.11.2011р. через загальний відділ господарського суду представників відповідачів-2 та відповідача-3 надійшли письмові відзиви на позов з обґрунтуванням поданих заперечень. Вказані заперечення прийняті судом до розгляду.

Крім того, ТОВ «КСК Груп»було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, яка обґрунтована тим, що строк позовної давності, встановлений нормами статтей 256 та 257 Цивільного кодексу України, сплинув. Вказана заява прийнята судом до уваги та розгляду.

До того ж, відповідачем-2 заявлено клопотання про припинення провадження у справі стосовно відповідача-1 - Приватного підприємства "Пашківське окреме сільськогосподарське підприємство "Перемога", оскільки станом на день подання позовної заяви, діяльність відповідача-1, як юридичної особи припинено, що також підтверджується поданим відповідачем-2 витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вказане клопотання прийнято судом до розгляду.

Враховуючи те, що дослідження доказів, наявних в матеріалах справи та яких достатньо для обєктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи положення статті 69 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 14.11.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши позовну заяву, подану прокурором, відзиви відповідачів 2 та 3 та додані до них документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

встановив:

13.10.1995 р. Пашківською сільською радою народних депутатів прийнято рішення „Про передачу в колективну власність і постійне користування земельних ділянок СПП „Перемога”, відповідно до якого СПП „Перемога” було передано у колективну власність 3115,3 га земель (п.1). Також, цим же рішенням СПП „Перемога” було передано у постійне користування 645,9 га земель у складі: - резервного фонду 619,5 га; - водного фонду 26,4 га (п.2).

На підставі вказаного рішення СПП „Перемога” було видано Державний акт на право постійного користування землею від 15.11.1995 р. (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №41), яким посвідчено право постійного користування землею для сільськогосподарського виробництва площею 645,9 га в межах згідно з планом користування.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, прокуратурою Макарівського району під час проведення перевірки було встановлено факт порушення ПП „ПОСП „Перемога” вимог земельного законодавства, що полягає в наступному:

24.03.2006 року рішенням господарського суду Київської області у справі №81/11-06 за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Перемога»до Пашківської сільської ради Макарівського району визнано право власності за ПОСП «Перемога» на 66 об'єктів нерухомого майна (гаражі, пилорами, склади, кузні, заправки, сушарки, вагові, зерносушильний комплекс, комори, корівники, електрощитові, конюшні, силоси, телятники, свинарники, сіносховища тощо), що знаходяться на території Пашківської сільської ради Макарівського району.

01.02.2007 року рішенням господарського суду Київської області у справі №81/11-06 було змінено рішення цього ж суду від 24.03.2006 року, замінено приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Перемога»на його правонаступника ПП «ПОСП «Перемога»та визнано право власності за ПП «ПОСП «Перемога»на 66 об'єктів нерухомого майна, що знаходяться на території Пашківської сільської ради.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень.

Як зазначає прокурор, 14.11.2006 р. Макарівський районний суд Київської області виніс рішення у справі №2-о-119 за 2006 р., яким встановив факт передачі у власність ПП „ПОСП „Перемога” земельної ділянки згідно п.1.12.7 фізичної культури і спорту, п.1.13.1 житлової забудови та промисловості, Українського класифікатору цільового використання землі, а також земельні ділянки за межами населеного пункту в межах Пашківської сільської ради, і за адресою: Київська область, Макарівський район, с.Пашківка по вул.Колгоспній, 1б, 1в, 2а, 2б, 2г, 2д, 2ж, 2з, 2е, 2є, 2и, 19, вул.Чкалова, 2а, 2б, 2в, 14, загальною площею 750,0 га, який дає право отримати Державний акт на право власності на вказані земельні ділянки та зобовязати Макарівський районний відділ земельних ресурсів Київської області і Київське головне обласне управління земельних ресурсів провести землевпорядну експертизу та надати позитивний висновок.

19.12.2006 р. Макарівською районною державною адміністрацією Київської області винесено розпорядження №1344 „Про передачу у власність земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) громадянам України в межах Пашківської сільської ради Макарівського району”, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам власникам сертифікатів на земельну частку (пай) із земель колишньої колективної власності реформованого КСП „Перемога”, передано безоплатно у власність громадянам України власникам земельних часток (паїв) земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, надано дозвіл на виготовлення державних актів на право власності на землю. Додатком до розпорядження затверджено список громадян, яким передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Пашківської сільської ради.

24.04.2007 р. Макарівською районною державною адміністрацією Київської області винесено розпорядження №1054 „Про надання дозволу на корегування схеми поділу земель колективної власності ПОСП „Перемога” на земельні частки (паї) в межах Пашківської сільської ради”, відповідно до якого надано дозвіл на проведення робіт щодо корегування схеми поділу земель колективної власності ПОСП „Перемога”.

Проте, 12.07.2007 р. розпорядженням Київської обласної державної адміністрації №558 „Про скасування розпорядження голови Макарівської райдержадміністрації від 24.04.2007 р. №1054” вищезазначене розпорядження було скасовано.

30.07.2007 р. ухвалою Апеляційного суду Київської області у справі №22-ц2113/2007 було скасовано рішення Макарівського районного суду Київської області від 14.11.2006 р., а заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду. Підставою для скасування стало порушення норм процесуального права, оскільки суд вирішив спір про право сторін на земельну ділянку в порядку окремого провадження, що не передбачено ст.235 ЦПК України.

Постановою Господарського суду Київської області від 08.08.2007 р. у справі №А20/300-07 визнано недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації №558 від 12.07.2007 р. „Про скасування розпорядження голови Макарівської райдержадміністрації від 24.04.2007 р. №1054”.

Як вбачається з наданих прокуратурою Макарівського району Київської області архівних копій спірних державних актів, 05.10.2007 р. ПП „ПОСП „Перемога” було видано 38 державних актів на право власності на земельну ділянку, зокрема: -серії ЯЕ810636, площею 14,1849 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810779, площею 23,9156 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810780, площею 8,4421 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810781, площею 29,9809 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810782, площею 7,5602 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810783, площею 6,5296 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810784, площею 29,2771 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810785, площею 6,7041 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810786, площею 21,1525 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810787, площею 17,8386 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810788, площею 0,3686 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810789, площею 1,6784 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810790, площею 3,6524 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810791, площею 24,1985 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810792, площею 3,3218 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810793, площею 5,5829 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810794, площею 16,0990 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810795, площею 0,2377 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810796, площею 6,3952 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810797, площею 5,7902 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810798, площею 5,1645 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810800, площею 10,0460 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810801, площею 0,5971 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810802, площею 12,3824 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810803, площею 18,7125 га (фізичної культури та спорту); -серії ЯЕ810804, площею 0,7696 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810805, площею 3,2707 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810806, площею 0,6417 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810807, площею 1,1012 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810808, площею 0,3998 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810809, площею 325,3946 га (фізичної культури та спорту); -серії ЯЕ810810, площею 19,2163 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810811, площею 2,5060 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810812, площею 4,4585 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810813, площею 1,0281 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810814, площею 2,7713 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810815, площею 0,4432 га (житлова забудова та промисловість); -серії ЯЕ810816, площею 5,3147 га (житлова забудова та промисловість), вказані земельні ділянки розташовані на території Пашківської сільської ради.

За таких умов, на думку прокурора, оскільки скасовано розпорядження голови Макарівської РДА №1054 від 24.04.2007 р. „Про надання дозволу на корегування схеми поділу земель колективної власності ПОСП „Перемога” на земельні частки (паї) в межах Пашківської сільської ради”, технічна документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ПП „ПОСП „Перемога” є такою, що розроблена за неналежної підстави. А враховуючи, скасування Апеляційним судом Київської області рішення Макарівського районного суду Київської області від 14.11.2006 р. у справі №2-о-119, прокурор стверджує про незаконність видання та реєстрації спірних державних актів на право власності на земельні ділянки ПП „ПОСП „Перемога”.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив, що провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними державні акти на право приватної власності на земельні ділянки приватного підприємства «Пашківське окреме сільськогосподарське підприємство «Перемога»(п. 2 прохальної частини позовної заяви) підлягає припиненню, а в іншій частині позовних вимог відмові, з наступних підстав.

Як зазначалось вище, відповідачем-2 11.11.2011р. було заявлено клопотання про припинення провадження у справі стосовно відповідача-1 - Приватного підприємства "Пашківське окреме сільськогосподарське підприємство "Перемога", оскільки станом на день подання позовної заяви, діяльність відповідача-1, як юридичної особи припинено, що також підтверджується поданим відповідачем-2 витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як вбачається з приписів п. 1. ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Пунктом 2 даної статті, юридична особа є такою, що припинилась, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Вказана норма статті кореспондується зі статтею 111 ЦК України (п.5).

Частиною 7 ст.59 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Пунктом 21 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. №01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”, подання позову до підприємства чи організації, які ліквідовано, є підставою для відмови у прийнятті позовної заяви (пункт 3 частини першої статті 62 ГПК). Якщо ж позовну заяву до ліквідованого підприємства (організації) прийнято помилково або ліквідацію підприємства (організації) - відповідача здійснено після порушення провадження у справі і судом не здійснено в установленому порядку залучення іншого відповідача чи заміну відповідача (стаття 24 ГПК), то таке провадження підлягає припиненню згідно з пунктом 6 частини першої статті 80 ГПК.

Відповідно до п.6 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність субєкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Правонаступництво припиненого ПП „ПОСП „Перемога” матеріалами справи та поясненнями сторін не підтверджується.

Крім того, як вбачається зі спеціального витягу з ЄДРПОУ, в графі: «стан юридичної особи»значиться - припинено, у звязку з чим суд задовольняє клопотання відповідача-2 та припиняє провадження у справі стосовно відповідача-1 - Приватного підприємства "Пашківське окреме сільськогосподарське підприємство "Перемога" на підставі п. 6 статті 80 ГПК України.

Оскільки позовні вимоги щодо недійсності вищезгаданих 38 державних актів на право власності на земельну ділянку предявлені юридичній особі, яка на момент розгляду справи припинена, в частині позовних вимог про визнання недійсними вказаних державних актів на право приватної власності на земельні ділянки Приватного підприємства „Пашківське окреме сільськогосподарське підприємство „Перемога” від 05.10.2007 р. провадження підлягає припиненню.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до рішення Конституційного суду України „У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)” від 08.04.1999 р. №3-рп/99, під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Арбітражного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Ці дії включають подання прокурором до арбітражного суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись з позовом прокурор визначив позивачем по справі Макарівську районну державну адміністрацію Київської області та Головне управління Держкомзему в Київській області. При цьому, прокурор обґрунтував визначення позивачем Головного управління Держкомзему в Київській області з посиланням на ст.6 ЗУ „Про державний контроль за використанням та охороною земель” та п.1 Положення про Головне управління Держкомзему в області, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №123 від 17.06.2008 р., відповідно до яких вказаний орган здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Проте, як вбачається з пп.38 п.4 вищевказаного Положення, Головне управління Держкомзему в Київській області здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” та інших законів. В той же час, самим Законом України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” до повноважень цього органу не належить подання позовів до суду з тих питань, які є предметом спору в цій справі, а оскільки ці органи є державними органами, то згідно ч.2 ст.6, ч.2 ст.19 Конституції України вони мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Відповідно до ст.10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” до повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель віднесено лише право на звернення до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, що не є предметом розгляду вказаної справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що прокурором при подачі позову було невірно визначені в якості позивачів Макарівська районна державна адміністрація та Головне управління Держкомзему в Київській області, оскільки права та інтереси цих юридичних осіб діями відповідачів не порушуються.

До того ж, суд звертає увагу прокурора на той факт, що спірні акти на право приватної власності були видані не на підставі скасованого рішення Макарівського районного суду Київської області від 14.11.2006 р. у справі №2-о-119, не на підставі скасованого розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 24.04.2007 р. №1054 „Про надання дозволу на корегування схеми поділу земель колективної власності ПОСП „Перемога” на земельні частки (паї) в межах Пашківської сільської ради”, а на підставі рішення господарського суду Київської області від 29.08.2007 р. у справі №11/276-07, яке є чинним на сьогоднішній день та таким, яке набрало законної сили, про що зазначено в самих актах від 05.10.2007р.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та отримані на підставі них акти на право приватної власності на земельні ділянки товариства з обмеженою відповідальністю «КСК Груп»(п. 3 прохальної частини позовної заяви), суд відмовляє в задоволення вказаних вимог, зважаючи на наступне:

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Вирішуючи даний спір, судом враховано приписи постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009, якою передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Отже, з наведених норм вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобовязання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, вимога прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та отриманих на підставі них 38 державних актів на право приватної власності на земельні ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю „КСК Груп” обґрунтована тим, що Приватне підприємство "Пашківське окреме сільськогосподарське підприємство "Перемога" не мало права відчужувати земельні ділянки, передані йому на підставі державних актів на право приватної власності, оскільки дані акти були видані з порушенням норм чинного законодавства.

Як було встановлено судом та про що свідчать матеріали справи, державні акти на право приватної власності (перелік яких зазначено в п. 2 прохальної частині позовної заяви) видані відповідачеві-1 на підставі рішення господарського суду Київської області від 29.08.2007р. у справі № 11/276-07, яким визнано право власності Приватного підприємства „Пашківське окреме сільськогосподарське підприємство „Перемога” (08062, Київська обл., Макарівський район, с.Пашківка, ЄДРПОУ 03754691) на земельні ділянки, що розташовані в межах Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, загальною площею 645,9 га, згідно кадастрових планів „Технічної документації землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ПП „ПОСП „Перемога” в межах Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області”, розробленої товариством з обмеженою відповідальністю „Терракон”.

Відповідно до приписів статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Враховуючи те, що ПП ПОСП «Перемога», на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу, був законним власником земельних ділянок, які є предметом договорів купівлі-продажу, суд вважає, що відповідач-1 міг розпоряджатись вказаним майном у відповідності до цивільного законодавства на власний розсуд. А отже, вимога прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 14.05.2008 р. щодо купівлі-продажу земельних ділянок площею 29,9809га, 3,2707га, 2,5060га, 4,4585га, 0,2377га, 14,1894га, 6,7041га, 21,1525га, 23,9156га, 5,5829га, 24,1985га, 10,0460га, 5,3147га, 19,2163га, 0,6417га.; від 15 травня 2008 року щодо купівлі-продажу земельних ділянок площею: 1,0281га, 0,4432га, 17,8386га, 12,3824га, 2,7713га, 1,1012га, 0,7696га, 8,4421га, 29,2771га, 3,6524га, 1,6784га, 16,0990га, 5,7902га, 0,5971га, 0,3686га, 0,3998га, 7,5602га, 5,1645га, 6,3952га, 18,7125га, 6,5296га.; від 16 травня 2008 року щодо купівлі-продажу земельної ділянки площею 325,3946га. з тих підстав, що відповідач-1 фактично не набув права власності на спірні земельні ділянки на момент укладання вищевказаних договорів і, як наслідок, в подальшому не мав права відчужувати дані земельні ділянки третім особам, визнаються судом необґрунтованими.

Крім того, прокурором взагалі не подано доказів, чим зміст правочинів щодо купівлі-продажу земельних ділянок суперечить Цивільному кодексу України, іншим актамцивільного законодавства,а також моральним засадам суспільства, що могло б породжувати його недійсність з підстав визначених статтею 215 ЦК України.

Разом з тим, під час правового аналізу, укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2 договорів купівлі-продажу, судом встановлено, що сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, а відтак господарський суд встановив, що сторонами було укладено договір, який відповідає вимогам ст.ст. 180, 181 ГК України для укладення такого виду договору як купівля-продаж.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність порушень сторонами під час укладання договору ч. 2 ст. 203 ЦК України. До того ж, в позовній заяві прокурор взагалі не наводить жодної підстави з посиланням на норми чинного законодавства, які б могли свідчити про недійсність договорів купівлі-продажу.

Таким чином, дослідивши умови укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2 договорів купівлі-продажу (наявні в матеріалах справи), господарський суд встановив, що вони укладені за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, а саме: не суперечить частинам 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову в частині вимог про визнання договорів купівлі-продажу від 14.05.2008 р. щодо купівлі-продажу земельних ділянок площею 29,9809га, 3,2707га, 2,5060га, 4,4585га, 0,2377га, 14,1894га, 6,7041га, 21,1525га, 23,9156га, 5,5829га, 24,1985га, 10,0460га, 5,3147га, 19,2163га, 0,6417га.; від 15 травня 2008 року щодо купівлі-продажу земельних ділянок площею: 1,0281га, 0,4432га, 17,8386га, 12,3824га, 2,7713га, 1,1012га, 0,7696га, 8,4421га, 29,2771га, 3,6524га, 1,6784га, 16,0990га, 5,7902га, 0,5971га, 0,3686га, 0,3998га, 7,5602га, 5,1645га, 6,3952га, 18,7125га, 6,5296га.; від 16 травня 2008 року щодо купівлі-продажу земельної ділянки площею 325,3946га. недійсними.

Вимога прокурора про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки ТОВ «КСК Груп», виданих на підставі вищевказаних договорів, також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, в задоволенні якої відмовлено.

Також суд звертає увагу прокурора, що у відповідності до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно зістаттею 257 ЦК у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом

Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що ТОВ «КСК Груп»було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності та яка прийнята судом до розгляду, а прокуратурою, в свою чергу, не подано будь-яких обґрунтувань щодо пропущеного строку позовної давності та його поновлення, суд застосовує строки позовної давності до вимоги щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу і виданих на підставі договорів актів на право приватної власності та відмовляє в задоволенні позовної вимоги, викладеної в п. 2 прохальної частини позовної заяви, також і з даної підстави.

Прокурором також заявлена вимога про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 13.04.2010р., укладених між ТОВ «КСК Груп»та ТОВ «Теса Груп», які зареєстровані в Єдиному реєстрі правочинів під № 1330 та № 1329, відповідно площею 325,3946 га кадастровий номер 3222786500:05:005:0027 в с. Пашківка, вул. Леніна,2а; площею 18, 7125 га кадастровий номер 322286500:05:004:0021 в с. Пашківка, вул. Леніна,2а.

Враховуючи вищезазначену правову позицію суду стосовно договорів купівлі-продажу, укладених між відповідачем-1 та відпвідачем-2, а також те, що ці договори не суперечать чинному законодавству, суд вважає, що відповідач-2 є добросовісним набувачем земельних ділянок, у звязку з чим він, як власник скористався своїм правом, передбаченим статтею 319 ЦК України, та правомірно відчужив це майно на користь відповідача-3 шляхом укладання договорів купівлі-продажу № 1330 та № 1329, відповідно: площею 325,3946 га кадастровий номер 3222786500:05:005:0027 в с. Пашківка, вул. Леніна,2а; площею 18, 7125 га кадастровий номер 322286500:05:004:0021 в с. Пашківка, вул. Леніна,2а.

Таким чином, вимога позивача про визнання вищевказаних договорів також задоволенню не підлягає.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю „КСК Груп” та товариства з обмеженою відповідальністю „Теса Плюс” повернути земельні ділянки до земель запасу Пашківської сільської ради Макарівського району, прокурор посилається на недійсність виданих приватному підприємству „ПОСП „Перемога” державних актів на право власності на землю, що, як наслідок, тягне за собою недійсність всіх наступних правочинів та повернення майна.

Оскільки судом встановлено, що договори купівлі-продажу земельних ділянок від 14.05.2008 р. щодо купівлі-продажу земельних ділянок площею 29,9809га, 3,2707га, 2,5060га, 4,4585га, 0,2377га, 14,1894га, 6,7041га, 21,1525га, 23,9156га, 5,5829га, 24,1985га, 10,0460га, 5,3147га, 19,2163га, 0,6417га.; від 15 травня 2008 року щодо купівлі-продажу земельних ділянок площею: 1,0281га, 0,4432га, 17,8386га, 12,3824га, 2,7713га, 1,1012га, 0,7696га, 8,4421га, 29,2771га, 3,6524га, 1,6784га, 16,0990га, 5,7902га, 0,5971га, 0,3686га, 0,3998га, 7,5602га, 5,1645га, 6,3952га, 18,7125га, 6,5296га.; від 16 травня 2008 року щодо купівлі-продажу земельної ділянки площею 325,3946га., укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2, та договори купівлі-продажу № 1330 та № 1329, відповідно: площею 325,3946 га кадастровий номер 3222786500:05:005:0027 в с. Пашківка, вул. Леніна,2а; площею 18, 7125 га кадастровий номер 322286500:05:004:0021 в с. Пашківка, вул. Леніна,2а, укладені між відповідачем-2 та відповідачем-3, відповідають нормам чинного законодавства, вимога прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК Груп" (відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Теса Плюс" (відповідач-3) повернути земельні ділянки загальною площею 647,133 га в межах Пашківської сільської ради Макарівського р-ну ринковою вартістю 60684000,00 грн. до земель запасу Пашківської сільської ради Макарівського р-ну, задоволенню не підлягає.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, посилання прокурора на порушення відповідачами встановленого державою порядку регулювання земельних відносин, порядку набуття права власності на земельні ділянки не підтверджені належними і допустимими доказами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурором не доведено у спосіб встановлений ст. 34 ГПК України законних підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладаються на позивача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 33, 34 49, 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині заявлених позовних вимог до Приватного підприємства "Пашківське окреме сільськогосподарське підприємство "Перемога" про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки (п.2 прохальної частини позовної заяви).

2. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 28.11.2011р.