Рішення № 19889380, 06.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/14806.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торф Трейд"

доКомунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва

простягнення 220 061, 49 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 1 від 11.08.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю № 1138 від 18.10.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торф Трейд" (далі позивач, ТОВ "Торф Трейд") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва (далі відповідач, КП УЗН Дарницького району міста Києва) про стягнення з відповідача на користь позивача 220 061,49 грн., а саме: 56 400,00 грн. реальних збитків, 70 500,00 грн. неодержаних доходів, 3 161,49 грн. пені, 90 000,00 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач в порушення укладеного між сторонами Договору поставки від 23.11.2010 р. № 23/11-10 не виконав обовязку щодо оплати поставленого позивачем товару цибулин квітів, а також в подальшому не здійснив зустрічної поставки позивачу квітів, вирощених з цибулин, переданих позивачем, у звязку з чим позивач, на його думку, поніс реальні збитки в розмірі вартості неоплаченого товару та упущену вигоду у розмірі неодержаного доходу, який позивач планував одержати від реалізації відповідних квітів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2011 р. порушено провадження у справі № 5/148, розгляд справи призначено на 18.10.2011 р.

Ухвалою суду від 18.11.2011 р. у звязку з неявкою представника відповідача розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 08.11.2011 р.

08.11.2011 р. судом було задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів відповідно до ст. 69 ГПК України та оголошено перерву в судовому засіданні до 06.12.2011 р.

У судовому засіданні 06.12.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив заявлені позовні вимоги відхилити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що був поданий в судовому засіданні 08.11.2011 р. та який судом долучено до матеріалів справи.

Зокрема, в обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач посилається на те, що відповідач не порушував умови укладеного між сторонами договору, оскільки позивач не звертався до нього з заявками щодо поставки товару. Крім того, стверджує, що позивачем не доведено наявність фактично понесених збитків, а також що в даному випадку відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, оскільки відповідач не порушував умови договору та оскільки п. 5.6. Договору не передбачає періоду, за який має стягуватись пеня.

Крім того, у судовому засіданні 06.12.2011 р. відповідачем було надано суду копії актів огляду цибулин тюльпанів, якими стверджується виявлення їх пошкоджень; копії листів, якими відповідач звертався до позивача з проханням надати заявки щодо поставки квітів та підписати акти дефекту, а також копії договорів купівлі-продажу та поставки квітів, укладених відповідачем з іншими контрагентами на підтвердження обставин можливості отримувати товар такого виду й від інших осіб. Вказані документи відповідач просить врахувати при прийнятті рішення у даній справі.

За наслідками судового засідання 06.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23.11.2010 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 23/11-10, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобовязався передати у власність покупця у визначені договором строки цибулини квітів в асортименті та кількості відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), а покупець зобовязався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму у розмірі і в порядку, визначеними цим Договором.

Загальна сума цього Договору, з урахуванням ціни за одиницю товару та кількості одиниць, що передбачена в Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), складає 56 400, 00 грн. Оплата товару здійснюється покупцем до 01.04.2011 року шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах у цьому договорі. (п. п. 2.3., 2.4. Договору).

Сторони передбачили відповідно до п. п. 2.5. Договору, що покупець після отримання товару зобовязаний здійснити вирощування із цибулин, переданих постачальником згідно цього договору, квітів.

Після вирощування квітів покупець зобовязаний передати їх у кількості, відповідно до кількості цибулин, визначеною Специфікацією, постачальнику партіями за заявками постачальника у строк з 22.02.2011 р. по 04.03.2011 р. (п. 2.6. Договору).

Постачальник має виключне право на реалізацію квітів, вирощених покупцем із товару, переданого відповідно до умов цього Договору. Із суми коштів отриманих за продаж квітів постачальник зобовязаний сплатити покупцю 25 % від різниці між вартістю реалізованих квітів та загальною вартістю товару, визначеного згідно з п. 2.3. Договору. (п. п. 2.8., 2.9. Договору).

У випадку, якщо покупцем не виконано вимоги п. 2.5. Договору, покупець зобовязаний сплатити постачальнику вартість товару згідно з п. 2.3. Договору у строк до 01.04.2011 р. (п. 2.11. Договору).

На виконання п. 1.1. Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 56 400, 00 грн. відповідно до видаткових накладних № РН-0000001 від 25.11.2010 р. на суму 50 400, 00 грн. та № РН-0000009 від 02.12.2010 р. на суму 6 000, 00 грн. та Довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ААА № 132689 від 25.11.2010 р. та № 132699 від 02.12.2010 р.

У свою чергу відповідач, в порушення приписів п. 2.4. Договору зобовязання щодо оплати поставленого товару не виконав, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 56 400, 00 грн.

Також, як стверджує позивач, відповідачем не було виконано зобовязання щодо передачі позивачу в строк до 04.03.2011 р. квітів, вирощених відповідачем із товару, переданого відповідно до умов цього Договору позивачем.

Враховуючи зазначене, та з огляду на те, що позивач мав намір в подальшому реалізовувати квіти, зобовязання з поставки яких взяв на себе відповідач, позивач вважає, що йому було завдано реальних збитків на суму вартості поставлених ним та неоплачених позивачем цибулин квітів, а також упущену вигоду у розмірі неотриманого доходу. При цьому, позивач просить суд стягнути також передбачену договором пеню за прострочення зобовязання з поставки квітів та в силу виявлення позивачем фактів порушення відповідачем переважного права позивача на реалізацію квітів, вирощених з поставлених останнім цибулин, - штраф за кожен випадок такого порушення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторони погодили, що оплату товару покупець зобовязаний провести до 01.04.2011 р. шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах у цьому договорі (п. 2.4. Договору).

Згідно з ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

При формулюванні позовних вимог позивач помилково іменує неоплачену вартість поставленого ним товару реальними збитками, оскільки в даному випадку сума невиконаного грошового зобовязання не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.

Враховуючи підставу позову в цій частині, суд розцінює вимогу позивача про стягнення 56 400, 00 грн. саме як вартість неоплаченого товару, тобто основне зобовязання за Договором поставки, з огляду на що в цій частині від позивача не вимагається доведення всіх елементів цивільного правопорушення, як те передбачено для правової конструкції відшкодування збитків.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в частині сплати вартості товару є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд не приймає до уваги надані відповідачем акти огляду цибулин тюльпанів від 24.02.2011 р., 04.03.2011 р., 09.03.2011 р., 11.03.2011 р., 18.03.2011 р., відповідно до яких при зрізі тюльпанів відповідних сортів представниками відповідача було виявлено пошкоджені цибулини квітів, оскільки такі акти складені в односторонньому порядку, та можуть не підтверджувати, що такі пошкодження стались внаслідок поставки позивачем відповідачу у листопаді та грудні 2010 року товару неналежної якості. Крім того, доказів, що квіти, цибулини яких оглядались були вирощені саме з цибулин, поставлених позивачем за спірними накладними, суду не надано.

Враховуючи зазначене, підстав для звільнення відповідача від обовязку оплатити поставлений товар, судом не встановлено.

Що стосується вимог про відшкодування 70 500,00 грн. неодержаних доходів, суд вважає їх недоведеними та безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266-6/492 від 30.05.2006 р.).

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

На підтвердження обставин того, що позивач мав отримати відповідний дохід внаслідок поставки відповідачем відповідних квітів, позивач надав суду копію Договору поставки № 17 від 15.02.2011 р., укладений з ТОВ "Спеціалізоване комерційне підприємство "Київ-Запчастина" на загальну суму поставки відповідно до Специфікації - 150 400, 00 грн.

При цьому, позивачем не доведено того, що він не міг виконати взяті на себе зобовязання перед ТОВ "Спеціалізоване комерційне підприємство "Київ-Запчастина" виключно, у звязку з не поставкою відповідачем відповідних квітів, так і надано доказів того, що зобовязання за вказаним договором не були виконані, а позивач не отримав відповідну оплату. Крім того, позивач не наводить обставин, у звязку з чим сума упущеної вигоди у даній справі становить 70 500,00 грн., проте як суму поставки відповідно до Специфікації до вказаного вище Договору поставки № 17 від 15.02.2011 р. складає 150 400, 00 грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватись тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано належним чином. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права.

В матеріалах справи відсутні докази того, що контрагенти позивача за іншими договорами відмовилися від отримання продукції та розірвали з ним відповідні договори, як і того, що позивач був позбавлений можливості отримати з інших джерел замовлений його контрагентами товар.

При цьому, суд враховує, що додана до матеріалів справи копія видаткової накладної № РН-0000002 від 03.03.2011 р. на ім'я КМ БТІ на суму 9 900, 00 грн. щодо товару тюльпан, якою позивач в тому числі обґрунтовує намір реалізовувати відповідні квіти за певною ціною, а також надані в позовній заяві пояснення про реалізацію квітів позивачем, отриманих від інших контрагентів, свідчать про наявність можливості у позивача в тому числі отримувати квіткову продукцію від інших осіб, що виключає безумовність настання збитків, як наслідку саме протиправної поведінки відповідача у даній справі.

Як зазначалось вище, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії відповідача мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 33/230-07 від 20.03.2008 р.).

Проте, як вбачається з матеріалів справи саме теоретичними припущеннями обґрунтовані позовні вимоги в цій частині, з огляду на що вони задоволенню не підлягають.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 161,49 грн., нараховану ним за період прострочення зобовязання з поставки квітів 04.03.2011 13.07.2011 р.р.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин субєктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, Господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові, у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 8/411/08 від 24.03.2009 р.).

Пунктом 5.6. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення виконання зобовязання, передбаченого п. 2.6. Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від загальної суми Товару згідно з п. 2.3. Договору.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем терміну поставки продукції, визначеного договором, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 5.6. Договору неустойки, розрахунок якої є вірним.

Посилання відповідача на те, що позивач не звертався до нього з відповідною заявкою для поставки товару, у звязку з чим, на його думку, відсутнє прострочення зобовязання, судом до уваги не приймається.

Так, згідно з п. 2.6. сторонами було визначено строк виконання зобовязання відповідача щодо поставки вирощених квітів з 22.02.2011 р. по 04.03.2011 р., у звязку з чим неподання заявки щодо поставки певними партіями такого товару не є відкладальною умовою виконання вказаного зобовязання у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність заявки не звільняє відповідача від обовязку поставити відповідний товар у визначений Договором строк.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи факсограму від 18.02.2011 р., якою надсилалась відповідна заявка відповідачу щодо поставки товару рівними партіями 02.03.2011 р. та 03.03.2011 р.

Що стосується позовних вимог про стягнення 90 000,00 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 5.5. Договору у випадку порушення виключного права постачальника, передбаченого п. 2.8. Договору, покупець зобовязаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10 000, 00 грн. за кожен встановлений факт порушення виключного права.

На підтвердження продажу відповідачем квітів в порушення переваженого права позивача, визначеного п. 2.8. Договору, позивач надав суду копії розписок про відпуск тюльпанів від 09.03.2011 р. у кількості 725 шт., 11.03.2011 р. у кількості 600 шт., 14.03.2011 р. у кількості 325 шт., 06.03.2011 р. у кількості 3 000 шт., 07.03.2011 р. у кількості 2 000 шт., без дати та номеру у кількості 2 125 шт., 06.03.2011 р. у кількості 750 шт., 01.03.2011 р. у кількості 3 700 шт., 08.03.2011 р. у кількості 1 400 шт.

Однак, суд оцінює критично вказані розписки, оскільки в даному випадку товар, право на виключну реалізацію якого мав позивач, не є індивідуально визначеним та відноситься до речей з родовими ознаками квіти відповідних сортів. Вказані вище розписки не містять даних про те, які сорти квітів відпускались відповідачем, як і не вказують жодним чином на походження таких квітів.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що відповідач реалізовував квіти вирощені саме з поставлених позивачем цибулин, проте як лише відносно таких квітів у позивача є переважене право на їх реалізацію, - вимоги про стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

При цьому, суд враховує, що відповідачем укладено договори на поставку цибулин квітів не лише з позивачем, що підтверджено наданими суду копіями таких договорів.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобовязання за укладеним між сторонами Договором, позовні вимоги з урахуванням усього вищенаведеного підлягають задоволенню частково.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва (код ЄДРОПУ 31722949, адреса: 02121, м. Київ, вул. Горлівська, 220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торф Трейд" (код ЄДРПОУ 37142781, адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 2 ) 56400 (пятдесят шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу та 3161 (три тисячі сто шістдесят одну) грн. 49 коп. пені., 594 (пятсот девяносто чотири) грн. 16 коп. витрат по сплаті державного мита та 63 (шістдесят три) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 07.12.2011 р.