Рішення № 19889332, 06.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/24006.12.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі

Волинської філії

до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна Страхова компанія

«Інтертрансполіс»

про стягнення 866,02 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 296 від 30.06.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Волинської філії звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна Страхова компанія «Інтертрансполіс»про стягнення 866,02 грн., а саме: 754,66 грн. боргу за послуги електрозвязку, 82,05 грн. збитків від інфляції, 29,31 грн. 3% річних. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов Договору та невиконання ним своїх грошових зобовязань по оплаті за спожиті послуги електрозвязку, внаслідок чого у Закритого акціонерного товариства «Акціонерна Страхова компанія «Інтертрансполіс»виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило нарахування 3% річних та збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у справі № 5/240, розгляд справи призначено на 06.12.2011 р.

В судовому засіданні представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 06.12.2011 р. не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем, повідомлення про вручення наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі начальника Центру телекомунікаційних послуг Волинської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»Попова Георгія Юліановича, яке відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(протокол № 8 від 14.06.2011 р.), змінило свою організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»та є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(далі позивач, Підприємство звязку) та Закритим акціонерним товариством «Акціонерна Страхова компанія «Інтертрансполіс»(далі відповідач, Споживач) укладено Договір № 3984 про надання послуг електрозвязку (далі Договір), відповідно до умов якого Підприємство звязку надає послуги електрозвязку (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1.21 Договору, Підприємство звязку зобовязане не менше одного разу на місяць повідомляти абонентів про належну суму платежу за міжміські та міжнародні телефонні розмови.

Згідно з п. 3.2.8 Договору, Споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за користуванням телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Споживач сплачує послуги електрозвязку за спільно погодженою (авансовою, з поданням рахунків) системою оплати (п. 4.2 Договору).

Як встановлено п. 4.3 Договору, Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Повний розрахунковий період за надані в кредит послуги встановлюється з першого по останнє число поточного місяця. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного звязку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

У відповідності до п. 8.1 Договору, він набирає чинності з дня підписання (21.01.2010 р.) і діє пять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то Договір вважається дійсним на той же термін.

Позивачем, на виконання умов Договору на адресу відповідача направлялися рахунки за послуги звязку (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи).

Таким чином, на підставі того, що позивачем відповідачу виставлялися рахунки, з огляду на порядок розрахунків, визначений п. 4.5 Договору, та відповідно до усних пояснень позивача, суд дійшов висновку, що спільно погодженою системою оплати послуг сторонами визначено з поданням рахунків.

Проте, відповідач в порушення покладеного на нього Договором та чинним законодавством України обовязку по оплаті наданих послуг не виконав, внаслідок чого у Закритого акціонерного товариства «Акціонерна Страхова компанія «Інтертрансполіс»виникла заборгованість перед позивачем.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема відмову відповідача в добровільному порядку виконати взяті на себе договірні зобовязання з оплати послуг, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобовязань та обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своє правовою природою даний Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено з ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України «Про телекомунікації».

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до ч. 5. ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про телекомунікації», розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Як визначено пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги (п. 108 зазначених Правил).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялися відповідачу рахунки за телекомунікаційні послуги за квітень 2010 р. жовтень 2010 р.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги електрозвязку становить 754,66 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 754,66 грн. нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 82,05 грн. та 29,31 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті наданих послуг за Договором у визначений період.

При цьому, судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та 3% річних та встановлено, що позивачем завищено вказані суми, оскільки початковими періодами для нарахування 3% річних та збитків від інфляції по кожному спірному виставленому рахунку ним визначено перше число місяця, наступного за розрахунковим, в той час, як у відповідності до вимог п. 4.5 Договору та норм чинного законодавства України, такий період встановлюється з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 64,33 грн. збитків від інфляції та 28,07 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна Страхова компанія «Інтертрансполіс»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 13Є; ідентифікаційний код 31451838) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Волинської філії (43025, м. Луцьк, вул. Кривий Вал, б. 28; ідентифікаційний код 23251963) 754 (сімсот пятдесят чотири) грн. 66 коп. основного боргу, 64 (шістдесят чотири) грн. 33 коп. збитків від інфляції, 28 (двадцять вісім) грн. 07 коп. 3% річних, 99 (девяносто девять) грн. 76 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 08.12.11.2011 р.