Рішення № 19889299, 07.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/39407.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Центр» До Публічного акціонерного товариства «Київський ремонтно

механічний завод»

про визнання недійсним договору оренди

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1. по дов. №25/11-К від 24.11.2011р.

Від відповідача ОСОБА_2. по дов. №б/н від 17.11.2011р.

Курдюков А.Є. голова правління

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Центр»до Відкритого акціонерного товариства «Київський ремонтно механічний завод»про визнання недійсним договору оренди №39-А від 01 березня 2001р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал Центр»та Відкритим акціонерним товариством «Київський ремонтно механічний завод».

Ухвалою суду від 15.11.2011р. порушено провадження у справі №36/394 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.12.2011р.

В судовому засіданні 05.12.2011р. оголошувалась перерва до 07.12.2011р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.12.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач ввів позивача в оману при укладені договору, а саме не повідомив достовірну інформацію про неможливість експлуатації цеху з ремонту автокранів оскільки будівля не пристосована для експлуатації з внутрішнім опаленням, тобто її взагалі не можні було експлуатувати, хоча про даний факт відповідач не повідомив. Фізичний знос строк експлуатації склоблоків та стінових панелей не дає можливості безпечно використовувати приміщення, порушені технологічні вимоги влаштування кладки з склоблоків армування та площа металевого каркасу, що утримує склоблоки не повинна перевищувати 6 кв.м., в даному випадку площа армування та металевого каркасу становить -15 кв.м., що майже втричі перевищує допустимі норми.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного. На думку позивача при укладені договору відповідач ввів позивача в оману, а саме не повідомив позивачу достовірну інформацію про неможливість експлуатації цеху по ремонту автокранів.

Відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України викладених у п. 20 Постанови від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим піж впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правничу. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Представником відповідача 05.12.2011р. через канцелярію суду подана заява про застосування строку позовної давності. Заява мотивована тим, що договір згідно ч. 3, ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно ст. 256, ст. 257 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою

пов 'язано його початок.

Договір укладений 01.03.2001 року, строк дії договору сторонами був визначений з 01.03.2001р. по 31.01.2010р. (п. 6.1 договору). Позивач користувався приміщенням протягом усього строку дії Договору, що не заперечується представниками сторін. Та лише 11.08.2011 року звернувся до суду з позовною заявою про визнання договору недійсним.

Строк позовної давності для звернення до суду про визнання Договору недійсним сплив 02.03.2004, що відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.

Представником в позовній заяві зазначається, що відповідно до ч. 3 ст. 258 ЦК України позовна давність у п»ять років застосовується до вимог про визнання недійсними правочину, вчиненого під впливом насильства або обману. В даній заяві позивач зазначає, що про порушення свого права позивач дізнався тільки 07.10.2011р., після отримання висновку ДП/НДІБК, у звязку з чим перебіг строку позовної давності починається з 07.10.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.03.2001р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал Центр»(орендар) та Відкритим акціонерним товариством «Київський ремонтно механічний завод» (орендодавець) було укладено договір №39-А оренди (далі договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди за цим договором орендодавець зобов'язується передати орендареві у тимчасове орендне користування наступні приміщення, зо знаходяться на території заводу за адресою: м. Київ, вул.. Гарматна:

цех по ремонту автокранів загальною площею 900 кв.м. для виробництва;

кімнату загальною площею 60 кв.м. для офісу та розташовані: виробнича в цеху ремонту автокранів, офісна на другому поверсі прибудови до адміністративного корпусу.

Разом з цехом передається в оренду мостовий кран вантажною підйомністю 10т.

01.03.2001р. між сторонами був підписаний акт прийому передачі приміщень відповідно до умов договору №39-А від 01 березня 2001року.

Згідно п. 6.1 договору цей договір вступає в силу з 01.03.2001р. та діє до 31.01.2010р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі ГК України).

Загальна позовна давність, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

До окремих видів вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (частини третя, четверта статті 258 ЦК України).

Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману (частини третя статті 258 ЦК України).

Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

Таким чином, перебіг позовної давності по визнанню договору №39-А оренди від 01.03.2001р.., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал Центр»(орендар) та Відкритим акціонерним товариством «Київський ремонтно механічний завод» сплинув 01.03.2006р., в той час як позивач звернулася з позовом до суду лише 11.11.2011р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Заперечення позивача проти застосування строків позовної давності та посилання позивача на те, що про порушення свого права позивач дізнався тільки 07.10.2011р., після отримання висновку ДП/НДІБК, судом до уваги не приймаються, оскільки із матеріалів справи вбачається, що після укладення договору оренди №39-А між позивачем та відповідачем було складено акт передачі в оренду приміщень. В даному акті вказано, що відповідач здав, а позивач прийняв в оренду приміщення цеху по ремонту автокранів (та інші приміщення) в належному стані. Акт скріплено підписами та печатками позивача та відповідача.

Таким чином, під час та після укладення договору №39-А, позивач отримав можливість перевірити будь-якими способами стан приміщень, переданих в оренду,

скористався своїм правом та засвідчив, що стан цеху по ремонту автокранів належним.

В судовому засіданні встановлено, що протягом 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 років позивач здійснював експлуатацію цеху по ремонту автокранів та не висловлював жодних претензій стосовно стану цеху. Дана обставина не заперечувалась в судовому засіданні представником позивача.

За вказаних обставин, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Центр»до Відкритого акціонерного товариства «Київський ремонтно механічний завод»про визнання недійсним договору оренди №39-А від 01 березня 2001р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал Центр»та Відкритим акціонерним товариством «Київський ремонтно механічний завод»задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 941,00 грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Надлишково сплачений платіжним дорученням №013072 від 09.11.2011р. судовий збір в сумі 44 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. сплачені платіжним дорученням №013071 від 09.11.2011р. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повернути із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Арсенал Центр»(03067, м. Київ, провул. Чугуївський, 21, код ЄДПРОУ 31202310) надлишково сплачений платіжним дорученням №013072 від 09.11.2011р. судовий збір в сумі 44 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. сплачені платіжним дорученням №013071 від 09.11.2011р. Платіжні доручення №013072 від 09.11.2011р. та №013071 від 09.11.2011р. залишити в матеріалах справи №36/394.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

09.12.2011р.