Рішення № 19889157, 06.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/30406.12.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» До Приватного підприємства «КВ-Сервіс»

Про стягнення 74799,36 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № 09-01-08/88 від 21.06.2011

Від відповідачів не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»про стягнення з Приватного підприємства «КВ-Сервіс»28392,00 грн. основного боргу по орендній платі, 5160,06 грн. пені, 28392,00 грн. штрафу, 9114,49 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 2660,81 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору оренди нерухомого майна № 29-02/435 від 31.03.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 порушено провадження у справі № 3/304 та призначено її до розгляду на 22.11.2011.

Позивачем в судовому засіданні 22.11.2011 подано заяву про уточнення (зменшення розміру позовних вимог) суми позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 15804,00 грн. основного боргу, 3082,56 грн. пені, 28392,00 грн. штрафу, 7565,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 1537,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/304 від 22.11.2011, в звязку з не зявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.11.2011, розгляд справи був відкладений на 01.12.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/304 від 01.12.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.11.2011 та ухвалі від 22.11.2011, розгляд справи було відкладено на 06.12.2011.

Позивач в судовому засіданні 06.12.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 06.12.2011 не зявився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.11.2011 та ухвал від 22.11.2011, від 01.06.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 15.11.2011 : м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2 та за адресою обєкта оренди : м. Київ, вул.. Набережно-Лугова, 7.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.12.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.03.2008 між Публічним акціонерним товариством «Укррічфлот»(орендодавець) та Приватним підприємством «КВ-Сервіс»(орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 29-02/435 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець зобовязався передати, а орендар зобовязався прийняти в строкове оплатне користування нежитлове приміщення (далі приміщення) : площею 26,5 кв. м., за адресою м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 7, поверх 1, кімнати 22, 23, 24 для розміщення офісу.

Згідно п. 3.1. договору сторонами було встановлено, що обєкт оренди передається в оренду на строк до 31.12.2008.

Відповідно до п. 10.3. договору у випадку, якщо орендар після закінчення строку дії цього договору оренди не повертає орендодавцю приміщення (по акту приймання-передачі), цей договір буде вважатись таким, що поновлений на новий строк.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтями 764, 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Сторонами доказів в підтвердження того, що однією із сторін виявлено небажання продовжувати орендні правовідносини не подано.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг та послуг оренди у період з квітня 2008 по лютий 2009 року, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 15804,00 грн. За несвоєчасне виконання зобовязань нарахована пеня в розмірі 3082,56 грн., штраф в розмірі 28392,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 7565,88 грн. і 3% річних в сумі 1537,81 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобовязаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що приміщення повинно бути передано орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 5 календарних днів після набрання чинності цим договором.

Згідно п. 2.2. договору прийом-передача приміщення здійснюється уповноваженими представниками сторін з обов'язковим підписанням сторонами акту прийому-передачі приміщення не пізніше терміну, зазначеного в п. 2.1. цього договору оренди.

Відповідно до п. 2.3. договору приміщення вважається переданим в оренду з дня підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі від 01.04.2008 вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення площею 26,5 кв. м., що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 7, поверх 1, кімнати 22, 23, 24.

Пункт 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 3.10. договору орендар сплачує орендну плату з дня фактичної передачі приміщення в оренду і по день повернення приміщення.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням складає разом з ПДВ 2544,00 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця на рахунок орендодавця на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Згідно п. 3.7. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередиш місяць на індекс інфляції за вже відомий місяць. Орендна плата щомісячно індексується на офіційний індекс інфляції, встановлений органами Державного комітету статистики України, який друкується в газеті «Урядовий курєр».

Якщо офіційний індекс інфляції, на який повинно проводитися корегування, складає менше, ніж 1,00 орендна плата сплачується орендарем на рівні попереднього місяця (п. 3.8. договору).

За умовами п. 3.9. договору рахунки на сплату орендної плати та комунальних послуг представник орендаря самостійно отримує у орендодавця до 5 числа поточного місяця.

Пункт 4.3.5. договору визначає, що отримання рахунків на сплату орендної плати є обовязком орендаря.

У випадку неотримання та/або несвоєчасного отримання орендарем рахунків (строки, передбачені п. 3.8. договору) оплата має бути здійснена не пізніше 10 числа поточного місяця у розмірі самостійно розрахованому орендарем шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за вже відомий місяць (п. 3.3. договору).

Позивачем були виписані такі рахунки на оплату орендної плати: № 17 від 05.04.2008 на суму 2544,00 грн., № 15 від 05.05.2008 на суму 2544,00 грн., № 15 від 05.06.2008 на суму 2544,00 грн., № 15 від 07.07.2008 на суму 2544,00 грн., № 15 від 05.08.2008 на суму 2544,00 грн., № 15 від 05.09.2008 на суму 2544,0 грн., № 15 від 05.10.2008 на суму 2544,00 грн., № 12 від 05.11.2008 на суму 2952,00 грн. (з урахуванням індексу інфляції за 9 місяців), № 11 від 05.12.2008 на суму 2544,00 грн., № 10 від 10.01.2009 на суму 2544,00 грн., № 10 від 10.02.2009 на суму 2544,00 грн., на загальну суму 28392,00 грн.

Позивач у розрахунку суми позову зазначає, що відповідачем здійснено оплату в розмірі 12588,00 грн.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3.6. договору відповідач зобовязався своєчасно і в повному обсязі сплачувати позивачу орендну плату.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення орендної плати у період з січня 2008 року по лютий 2009 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача становить 15804,00 грн.

Відповідач свого контррозрахунку суми заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 15804,00 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що орендар у разі прострочення внесення орендної плати сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобовязання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.3. договору, відповідач зобовязаний був вносити орендні платежі до 10 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобовязання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», розмір якої, за розрахунками суду становить 2 403,47 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2 403,47 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 679,09 грн. задоволенню не підлягають, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України (при розрахунку пені проігноровано вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та застосовано розмір пені визначений п. 6.2. договору).

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку прострочення орендарем більше ніж 10 календарних днів граничних строків сплати орендної плати, орендар зобовязаний додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100 % місячної орендної плати).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 28392,00 грн., який позивач розрахував виходячи з того, що прострочення по сплаті орендної плати мало місце більше 10 днів кожного місяця, а тому на думку суду позивач обгрунтовано вимагає штраф в розмірі орендної плати за кожне таке прострочення.

Отже, оскільки матеріали справи свідчать, що неналежне виконання відповідачем зобовязань щодо своєчасного внесення орендної плати мало місце понад 10 календарних днів кожного місяця, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу, який складає 28 392,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 28392,00 грн. штрафу є необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 1537,81 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7565,88 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За розрахунками суду здійсненими в межах періодів, визначених позивачем, розмір інфляційних втрат складає 5887,53 грн. та 3% річних становить 1479,95 грн. Суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, в частині нарахування інфляційних втрат в розмірі 1678,35 грн. та 3% річних в розмірі 57,86 грн. в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «КВ-Сервіс»(м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2, код ЄДРПОУ 32000059) на користь Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»(м. Київ, вул. Нижній Вал, 51, код ЄДРПОУ 00017733) 15804 (пятнадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 00 коп. боргу по орендній платі, 2403 (дві тисячі чотириста три) грн. 47 коп. пені, 28 392 (двадцять вісім тисяч триста девяносто дві) грн. 00 коп. штрафу, 1 479 (одну тисячу чотириста сімдесят девять) грн. 95 грн. 3% річних, 5 887 (пять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 53 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 539 (пятсот тридцять девять) грн. 66 коп. витрат по сплаті державного мита та 225 (двісті двадцять пять) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 08.12.2011.