Рішення № 19889125, 06.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/39606.12.11 За позовом Київського національного університету технологій та дизайну

до Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта, ЛТД"

Третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про стягнення заборгованості по орендним платежам 22 198,71 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №01-09/699 від 07.04.11 р.

від відповідача: не зявився.

від третьої особи: ОСОБА_2- за довіреністю №04 від 10.01.11 р.

У судовому засіданні 06.12.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Київського національного університету технологій та дизайну до Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта, ЛТД"про стягнення заборгованості по орендним платежам 22 198,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення відповідно до договору оренди №1959 нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.07.05 р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 22 198,71 грн, з них: 16 656,97 грн - заборгованість по орендній платі, 2 099,55 грн - пеня, 2 641,28 грн - інфляційні витрати, 800,91 грн - експлуатаційні витрати, 1 033,12 грн - комунальні послуги.

Ухвалою суду від 02.11.11 порушено провадження у справі №40/396 та призначено до розгляду на 15.11.11. Даною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Ухвалою суду від 15.11.11 відкладено розгляд справи на 06.12.11 у звязку з неявкою Відповідача та беручи до уваги клопотання представника Позивача.

У судове засідання, призначене на 06.12.11, представники Позивача та Третьої особи зявилися, вимоги ухвали суду виконали, надали пояснення по суті спору.

Представник Позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Відповідача 20999,11 грн, з них: 16 656,97 грн - заборгованість по орендній платі, 1 700,86 грн - пеня, 2 641,28 грн - інфляційні витрати.

Представник третьої особи надав письмові пояснення по суті спору.

Представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представників позивача та третьої особи, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

14.07.05р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта, ЛТД"(Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1959 (Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає Орендарю в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 98,00 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, що знаходиться на балансі Київського національного університету технологій та дизайну (балансоутримувач), вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 28.02.05 р. - 233894 грн. Майно передано в оренду з метою розміщення під офіс.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) квітень 2005 р. 1994,16 грн.

Оренда плата за перший місяць оренди липень 2005 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень, червень, липень місяці 2005р.

У п. 3.2. Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3. Договору перерахування здійснюються Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50 % орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету, 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 5.2. Договору Орендар зобовязався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 5.6. Договору орендар зобовязався подавати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету та на розрахунковий рахунок балансоутримувача до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним.

У відповідності до п. 5.14 Договору відповідач зобовязався у разі закінчення строку дії договору оренди (його розірвання) сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції з весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу (Орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Відповідно до п. 10.1. Договору сторони погодили, що даний Договір укладено на 11 місяців, а саме, з 14.07.05. по 14.06.06. включно.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов Договору та Закону України „Про оренду державного та комунального майна” не сплачував орендної плати за користування орендованим приміщенням загальною площею 98,00 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Немировича -Данченка,2, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем як балансоутримувачем у розмірі 11897,84 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, за актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Немировича - Данченка, 2 від 14.07.05. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву передало, а відповідач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 98,00 кв. м. по вул. Немировича - Данченка, 2 в м. Києві.

Даний акт приймання-передачі було підписано представниками орендаря, балансоутримувача та орендодавця та скріплений їх печатками.

23.12.09 відповідач та третя особа уклали додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди № 1959 від 14.07.05, яким внесли зміни в абз. 1 п.3.1 договору, виклавши його в наступній редакції: “Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плани, затвердженої КМУ і становить без ПДВ за перший/ базовий/ місяць розрахунку січень 2007 р. 3505,96 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія про сплату заборгованості № 01-09/575 від 25.03.11.

Проте матеріали даної справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди № 1959 від 14.07.05.

Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав зобовязання за договором оренди №1959 від 14.07.05 щодо перерахування 50% орендної плати на рахунок балансоутримувача, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 16656,97 грн за період з серпня 2009 по грудень 2009 року.

Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних орендних платежів відповідачем суду не надано.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як встановлено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обовязку зобовязання по сплаті орендної плати в сумі 16 656,97 грн не виконав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що спір у справі виник з причин порушення відповідачем умов договору №1959 від 14.07.05 р., зокрема, щодо обовязку оплати орендарем орендної плати та необхідності, у звязку з цим, застосування штрафних санкцій у вигляді пені та інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3. Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення пені за договором оренди нерухомого майна №1959 від 14.07.05 р. у розмірі 1700,86 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь інфляційні витрати у розмірі 2641,28 грн.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідачем не надано в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта, ЛТД"(04070, м. Київ, Подільський р-н, вул. Притисько-Микільська, буд. 6/8, корп.21, ідентифікаційний код 23729962) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Київського національного університету технологій та дизайну (01011 м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, ідентифікаційний код 02070890) 16656 (шістнадцять тисяч шістсот пятдесят шість) грн 97 коп. суму заборгованості по орендній платі, 1 700 (одну тисячу сімсот) грн 86 коп. - пені, 2641 (дві тисячі шістсот сорок одну) грн 28 коп. інфляційні витрати, 209 (двісті девять) грн 99 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 09.12.2011 р.