Рішення № 19889092, 29.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/36829.11.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс»

про стягнення 4724,79грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 предст. (дов;)

Від відповідача не зявилися

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.11.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу 4724,79грн. страхового відшкодування, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2011р. було порушено провадження у справі №47/368, розгляд справи було призначено на 27.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 29.11.2011р.

У судовому засіданні 29.11.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач своїх представників у судові засідання 27.10.2011 та 29.11.2011р. не направив, вимоги ухвали суду від 07.10.2011р. щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №21-10/4982-6. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2007р. між позивачем ЗАТ «ПРОСТО-страхування», як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів №142924 серії АТК, згідно умов якого застраховано транспортний засіб марки Citroen C4, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, строк дії даного договору з 31.12.2007р. по 30.12.2008р., вигодонабувач АКІБ «Укрсиббанк».

Згідно довідки ГУ МВС України в м. Києві, 23.04.2008р. о 16год. 30хв. на бул. Чоколовський, 40 у м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу Citroen C4, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_2 (власник транспортного засобу) та транспортного засобу МАЗ, державний номерний знак АА4212СР, під керуванням гр. ОСОБА_3 (власник транспортного засобу ТОВ «ТЕК «Енерготранс»).

Відповідно до постанови Соломянського районного суду м. Києва від 12.05.2008р. №3-12454/08 гр.ОСОБА_3 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно із Звітом товарознавчого дослідження транспортного засобу №2974/8060 від 21.10.2008р. вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля марки Citroen C4, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 у результаті його пошкодження при ДТП складає 4724,78грн.

Відповідно до страхового акту від 13.04.2010р. розмір страхового відшкодування, пошкодження транспортного засобу марки Citroen C4, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування загалом 4724,79грн., які виплачені особі, яка здійснювала відновлювальний ремонт автомобіля ТОВ «АІС-Сітроен-Центр», згідно платіжного доручення №4096 від 16.05.2010р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 4724,79грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

П. 3 ч. 2 статті 11 цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України визначено. що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1166 ч. 1 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст.. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з розясненнями, викладеними зокрема у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Статтею 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору добровільного страхування транспортних засобів №142924 серії АТК перерахував страхове відшкодування у сумі 4724,79грн., оскільки згідно довідки ГУ МВС України в м. Києві, 23.04.2008р. о 16год. 30хв. на бул. Чоколовський, 40 у м. Києві за участю транспортного засобу Citroen C4, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_2 (власник транспортного засобу) та транспортного засобу МАЗ, державний номерний знак АА4212СР, під керуванням гр. ОСОБА_3 (власник транспортного засобу ТОВ «ТЕК «Енерготранс»), сталася ДТП, внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля Citroen C4, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та відповідно до страхового акту від 13.04.2010р., позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Соломянського районного суду м. Києва від 12.05.2008р. №3-12454/08 гр. ОСОБА_3 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, а, в свою чергу, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із відповідачем, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, позивач набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 4724,79грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу є обґрунтованою та законною, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс»(код ЄДРПОУ 32382179, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(код ЄДРПОУ 24745673, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 10) суму страхового відшкодування у розмірі 4724 (чотири тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 79 коп., а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата складання повного тексту рішення 05.12.2011р.