Рішення № 19889083, 07.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/47807.12.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового

фонду та обєктів соціально-побутового призначення «Екос»

акціонерного товариства Холдингової компанії «Київміськбуд»

про стягнення 98 393 грн. 05 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:юрисконсульт ОСОБА_1 (довіреність № Д07/2011/04/22/-17 від 22.04.2011) Відповідача:юрисконсульт ОСОБА_2 (довіреність № 463 від 07.06.2011)

У судовому засіданні 07.12.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення з Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та обєктів соціально-побутового призначення «Екос»акціонерного товариства Холдингової компанії «Київміськбуд» 98393, 05 грн. (у тому числі 90350, 46 грн. сума основного боргу, 5713, 29 грн. інфляційні втрати та 2329, 30 грн. 3 % річних).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 порушено провадження у справі № 61/478, розгляд справи призначено на 23.11.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2011 у звязку з відсутністю у судовому засіданні представника відповідача, розгляд справи відкладено до 07.12.2011.

У судовому засіданні 07.12.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у письмовому відзиві на позов зазначив про те, що він є лише підприємством, яке надає комунальні послуги мешканцям житлових будинків, фактично виконуючи функцію лише виконавця між виробником теплової енергії та кінцевими її споживачами мешканцями житлових будинків, які знаходяться на його балансі. Сума, яку зазначає позивач, є сумою боргу, мешканців за спожиту теплову енергію, а не відповідача, у звязку з чим просить суд у задоволенні позову відмовити.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2010 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(надалі «Постачальник») та Житловим управлінням «Лівобережне»від імені Дочірнього підприємства «Екос»по експлуатації та ремонту житлового фонду та обєктів соціально-побутового призначення холдингової компанії «Київміськбуд»(надалі «Споживач») було укладено договір № 1630674 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. п. 2.2.1 договору № 1630674 позивач зобовязався виробити та поставити теплову енергію відповідачу у вигляді гарячої води для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобовязався її отримати та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Згідно п. 3 додатку № 1 до договору № 1630674 орієнтовна вартість теплової енергії на поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 977957, 52 грн.

Тарифи та порядок розрахунків сторони погодили у додатку № 2 до договору № 1630674, відповідно до якого тариф за теплову енергію для житлових організацій встановлений у розмірі 125, 47 грн. за кожну відпущену Гігакалорію. «Споживач», що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає «Постачальнику»звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТ № 6 за адресою: вул. Закревського, 14 не пізніше двох робочих днів місяця, наступного за звітним. «Споживач»щомісячно з 12 по 15 число отримує в 305 РТ-6 за адресою: вул. Закревського, буд. 14 оформлену «Постачальником»рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник «Постачальнику»протягом двох днів з моменту їх одержання (п.9). «Споживач»щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок «Постачальника»або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок «Постачальника»згідно з його розрахунком (п. 10).

Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з 01.12.2010 по 01.10.2011 відповідач несвоєчасно розраховувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 90350, 46 грн., що підтверджується обліковими картками за спірний період, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 90350, 46 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь інфляційних втрат у розмірі 5713, 29 грн. та 3 % у розмірі 2329, 30 грн. (за період з січня 2011 по вересень 2011).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 2329, 30 грн. - 3 % річних визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не було враховано, що у липні та серпні 2011 інфляційні нарахування мали відємне значення, крім того, у січні 2011 індекс інфляції становив 101,0, у лютому 2011 100,9, у березні 2011 101,4, у квітні 2011 101,3, у травні 2011 100,8, у червні 2011 100,4.

Таким чином, з урахуванням показників відємного значення, розмір інфляційних втрат становить 4134, 86 грн. та підлягає стягнення в зазначеному розмірі.

Аналогічні висновки про застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України містяться у постанові Вищого Господарського суду України від 06.09.2011 у справі № 23/94.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача, викладені у письмовому відзиві до уваги судом не приймаються, оскільки згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Публічним акціонерним товариством «Київенерго»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та обєктів соціально-побутового призначення «Екос»акціонерного товариства Холдингової компанії «Київміськбуд»(01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 20; ідентифікаційний код 23739162) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 90350 (девяносто тисяч триста пятдесят) грн. 46 коп. сума основного боргу, 4134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 86 коп. інфляційні втрати, 2329 (дві тисячі триста двадцять девять) грн. 30 коп. 3 % річних, 968 (девятсот шістдесят вісім) грн. 15 коп. - державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 21 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя А.М. Івченко Дата підписання рішення 08.12.2011