Рішення № 19889029, 01.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/39601.12.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Добра вода», с.Млинівці, Тернопільської області

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамар», м.Київ

про: стягнення 76 624,97 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №70 від 23.03.2011р.;

від Відповідача не зявились

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Добра вода»с.Млинівці, Тернопільської області (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамар», м.Київ, (далі Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 73 877,32 грн., пені у розмірі 2302,08 грн. та 3% річних у розмірі 445,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2011р. порушено провадження у справі за вказаними вимогами, розгляд справи призначено на 09.11.2011р.

В судовому засіданні 09.11.2011р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: Витяг з ЄДРПОУ станом на 07.11.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2011р. розгляд справи булло відкладено на 01.12.2011р.

В судовому засіданні 01.12.2011р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 09.11.2011р. підписаний з боку обох сторін, копії банківських виписок щодо здійснення Відповідачем часткової оплати.

В судовому засіданні 01.12.2011р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи. Крім того, доказом належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітки на поштових повідомленнях про вручення судової кореспонденції, які містяться в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позивачем клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 р. між Спільним українсько-чеським підприємством у формі закритого акціонерного товариства «Добра вода»(Позивач - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАМАР»(Відповідач Дистробютор ) був укладений Дистриб'юторський договір № 33 - ДДП (надалі - Договір) на постачання продукції торгової марки «Добра вода»(надалі - Продукція).

01.12.2010 р. на виконання ч. 4 ст. З Закону України «Про акціонерні товариства»N 51-4-Х/І від 17.09.2008 р. Спільне українсько-чеське підприємство у формі закритого акціонерного товариства «Добра вода»(код ЄДРПОУ 24633678) було перейменоване на Приватне акціонерне товариство «ДОБРА ВОДА»(код ЄДРПОУ 24633678).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник підтверджує, що ТОВ «ДІАМАР» є Дистриб'ютором по реалізації виготовленої ним продукції торгової марки «Добра вода», надалі - Продукція, на території міста Києва та Київської області, надалі - відведена територія.

Згідно з п.1.2 Договору, Постачальник здійснює поставки виробленої ним Продукції Дистриб'ютору, який має право від свого імені і на свій розсуд укладати договори щодо реалізації даної Продукції з будь-якими покупцями на відведеній території.

Відповідно до п.1.3 Договору, Дистриб'ютор не є ексклюзивним продавцем продукції торгової марки «Добра вода»на відведеній території.

Як вбачається з п.3.1 Договору Поставка Продукції Дистриб'ютору проводиться за умови відстрочки її оплати (зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника) на 30 (тридцять) календарних днів з моменту підписання ним необхідних документів про її прийняття. В момент відвантаження Постачальником Дистриб'ютору відповідної замовленої Продукції і підписання ним необхідних документів про її прийняття право власності на неї переходить до останнього.

Відповідно до п.3.2 Договору при несплаті коштів на рахунок Постачальника протягом вказаного періоду, Дистриб'ютор сплачує пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день несплати.

Договір набуває юридичної сили та починає діяти в повному обсязі з дати його підписання Сторонами. (п.4.1 Договору).

На виконання умов Договору, Позивачем поставлялась продукція, у тому числі на підставі видаткових накладних, які підписані сторонами без заперечень та зауважень № ДВ587 від 07.04.2011р. на суму 39516,48 грн., № ДВ1187 від 01.06.2011р. на суму 31237,92 грн., № 13.07.2011р. від 42490,80 грн. на суму 42490,80 грн. на загальну суму 113245,20 грн.

За вказаними накладними Відповідач розрахувався частково на суму 39367,88 грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 73877,32 грн., яка визнається Відповідачем, про що свідчить Акт звіряння взаємних розрахунків, підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін та міститься в матеріалах справи.

Позивач звернувся до Відповідача з претензіями на юридичну та фактичну адреси від 29.08.2011р. № 155, які отримані останнім 12.09.2011р. та 14.09.2011р., про що свідчать підписи на поштових повідомленнях про вручення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не оплатив.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обовязки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобовязаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обовязок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем Дистрибюторський договір № 33-ДДП від 01.06.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з п.3.1 Договору Поставка Продукції Дистриб'ютору проводиться за умови відстрочки її оплати (зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника) на 30 (тридцять) календарних днів з моменту підписання ним необхідних документів про її прийняття.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору, Позивачем поставлялась продукція, у тому числі на підставі видаткових накладних, які підписані сторонами без заперечень та зауважень № ДВ587 від 07.04.2011р. на суму 39516,48 грн., № ДВ1187 від 01.06.2011р. на суму 31237,92 грн., № 13.07.2011р. від 42490,80 грн. на суму 42490,80 грн. на загальну суму 113245,20 грн.

За вказаними накладними Відповідач розрахувався частково на суму 39367,88 грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 73877,32 грн., яка визнається Відповідачем, про що свідчить Акт звіряння взаємних розрахунків, підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін та міститься в матеріалах справи.

Позивач звернувся до Відповідача з претензіями на юридичну та фактичну адреси від 29.08.2011р. № 155, які отримані останнім 12.09.2011р. та 14.09.2011р., про що свідчать підписи на поштових повідомленнях про вручення, які містяться в матеріалах справи.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, а й підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків, який підписаний з боку обох сторін, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 73 877,32 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, що визначений Позивачем, не перевищує розмір 3% річних який може бути стягнуто за період з моменту прострочки, а отже підлягає стягненню у розмірі 445,57 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення поставки сформульована безпосередньо у п. 3.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобовязань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, суд керуючись ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, здійснивши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені повністю у розмірі 2 302,08 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Добра вода», с.Млинівці, Тернопільська обл., задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАР», м.Київ, на користь Приватного акціонерного товариства «Добра вода», с.Млинівці, Тернопільська обл., основну суму боргу у розмірі 73 877,32 грн., 3 % річних у розмірі 445,57 грн. та пеню у розмірі 2302,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАР», м.Київ, на користь Приватного акціонерного товариства «Добра вода», с.Млинівці, Тернопільська обл., державне мито в розмірі 766,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 01.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 06.12.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева