Рішення № 19889028, 30.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/44330.11.11 За позовомДержавної корпорації «Вектор»

до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Буран»

простягнення 41759,18 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник за довіреністю;

Сиз С.В. перший заступник генерального директора;

від відповідача:ОСОБА_2 представник за довіреністю;

ОСОБА_3 - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна корпорація «Вектор»звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Буран» про стягнення 41759,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № АС-19/У-08 від 30.04.08 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.11 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.10.11 р.

В судовому засіданні від 31.10.11 р. оголошувалась перерва до 04.11.11 р.

В судовому засіданні від 04.11.11 р. оголошувалась перерва до 30.11.11 р.

18.11.11 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 33092,62 грн.

29.11.11 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшло заперечення на позовну заяву, де відповідач визнав суму боргу у розмірі 22175,52 грн., проте не погоджується з нарахуванням пені.

В судовому засіданні 30.11.11 р. представник позивача позов підтримав з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні від 30.11.11 р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.04.08 р. між Державною корпорацією «Вектор»(надалі - позивач) та Держаним підприємство «Науково-дослідний інститут «Буран» (надалі - відповідач) було укладено договір № АС-19/У-08 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобовязується за завданням відповідача протягом визначеного в договорі строку надавати за плату роботи та послуги в організації участі відповідача в 6-му Міжнародному авіаційно-космічному Салоні «Авіасвіт-ХХІ»(Київ 2008) згідно з Кошторисом (Додаток № 1 до договору), а відповідач зобовязується їх оплатити.

Загальна вартість послуг згідно п. 3.1. договору та Кошторису складає 15575,83 грн.

Пунктом 3.2. договору встановлено обовязок відповідача протягом пяти банківських днів з часу підписання договору сторонами та отримання рахунку, але не пізніше 21 квітня 2008 р., перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму, зазначену в п. 3.1. договору в повному обсязі.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобовязання, згідно ст. 610 ЦК, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав прийняті на себе за договором зобовязання, що підтверджується Актом виконання робіт та наданих послуг за договором № АС-19/У08 від 30.04.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання по договору у вигляді проведення оплати за надані послуги в повному обсязі не виконав, у звязку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 15575,83 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 4.2. договору, у разі прострочення платежів за договором відповідач оплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % вартості цього договору за кожен день такого прострочення.

Згідно ст. 549 ЦК, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Проте, сторонами в п. 4.2. договору було погоджено, що нарахування пені проводиться за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, нарахування пені має проводитись за кожен день прострочення, як це передбачено п. 4.2. договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та заяву про уточнення розміру позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 15575,83 грн. основного боргу, 10367,10 грн. пені, 1090,31 грн. штрафу, 1564,41 грн. 3 % річних, 4494,97 грн. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Буран»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 5, код 143151150) на користь Державної корпорації «Вектор»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19-21, код 32960821) 15575,83 (пятнадцять тисяч пятсот сімдесят пять) грн. 83 коп. основного боргу, 10367 (десять тисяч триста шістдесят сім) грн. 10 коп. пені, 1090 (одну тисячу девяносто) грн. 31 коп. штрафу, 1564 (одну тисячу пятсот шістдесят чотири) грн. 41 коп. 3 % річних, 4494 (чотири тисячі чотириста девяносто чотири) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 417 (чотириста сімнадцять) грн. державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

СуддяС.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.12.2011