Рішення № 19889018, 30.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/50830.11.11 За позовомПриватного підприємства «Магістр»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стальпромсервіс»

пророзірвання договору та стягнення 135 460,00 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник за довіреністю;

від відповідача:ОСОБА_2 представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Магістр»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стальпромсервіс»про розірвання договору та стягнення 135 460,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.11 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.11.11 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні подав заперечення на позовну заяву, у яких зазначив про відсутність заборгованості перед позивачем та заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 30.11.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Магістр»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стальпромсервіс»було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару.

12.04.11 р. відповідачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-0002131 на суму 135460,00 грн., який був повністю сплачений позивачем.

15.04.11 р. відповідач поставив позивачу товар на підставі видаткової накладної № РН-1504/2 на загальну суму 115748,05 грн., недопоставивши товару на суму 19711,95 грн.

13.09.11 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення оплачених за товар коштів, проте відповідач на вказану вимогу не відреагував.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вбачається з позовної заяви, вимоги позивача ґрунтуються на тому, що поставлений товар виявився неналежної якості та мав численні ознаки іржі.

Суд погоджується з обставинами, викладеними у запереченні на позовну заяву про те, що якість поставленого товару перевіряється під час його передання.

Статтею 674 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно правовими актами.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 p. № 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP", до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України. Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджену відповідно постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. № П-7 (надалі - Інструкція).

Відповідно до п. 16 Інструкції, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішання з іншою однорідною продукцією.

У пункті 17 Інструкції встановлено, що в повідомленні про виклик повинно бути вказано: а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий; б) основні недоліки, які виявлені в продукції; в) час. на який призначено приймання продукції по якості: г) кількість продукції неналежної якості.

Відповідно до п. п. 20. 26 вказаної Інструкції, при неявці представника виготовлювача (відправника) по виклику покупця в установлений строк і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. При відсутності інспекції по якості або бюро товарних експертиз у місці знаходження покупця, при відмові їх виділити представника або неявні його по виклику перевірка проводиться: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства - отримувача, призначеного керівником або заступником керівника із числа осіб, затверджених рішенням комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-отримувачем, якщо виготовлювач (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

Враховуючи викладене, та те, що з матеріалів справи не вбачається вчинення позивачем жодних дій для встановлення неналежної якості товару (виклик представників відповідача для складання акту про неналежну якість товару, направлення кореспонденції з вимогами усунути недоліки тощо) суд вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог про розірвання договору та стягнення з відповідача вартості поставленого товару у розмірі 115748,05 грн.

Оскільки сплата суми боргу у розмірі 19711,95 грн. відповідачем відбулась після звернення позивача до суду (платіжне доручення № 2048 від 25.11.11 р.), в цій частині заявлених вимог провадження у справі належить припинити

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про те, що по справі зібрано достатньо доказів для вирішення спору по суті та прийняття законного рішення.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на обидві сторони.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 19711,95 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стальпромсервіс»(01010, м. Київ, вул. Аніщенка, буд. 8/15, оф. 1; код ЄДРПОУ 37242652) на користь Приватного підприємства «Магістр»(72355, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Семенівка, вул. Північний переїзд, буд. 6; код ЄДРПОУ 25485464) 197 (сто девяносто сім) грн. 12 коп. державного мита та 34 (тридцять чотири) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.12. 2011