Рішення № 19888877, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/44605.12.11

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 3 206,84 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 544-11 від 10.12.10.

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 08-03-28/105-11 від 21.02.11.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта" шкоди в порядку регресу в розмірі 3 206,84 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за полісом добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту від 23.04.2008 № 200.0068080, внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди було здійснено виплату страхового відшкодування, а тому позивач, відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187 ЦК України, отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 порушено провадження по справі № 53/446, розгляд справи призначено на 17.10.2011.

В судовому засіданні 17.10.2011 представник відповідача надав суду відзив на позов в якому зазначив, що: позивач має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в ДТП ОСОБА_3; власник пошкодженого майна ЗАТ «Альфа-Банк»має право на звернення з позовною заявою, а не позивач; між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини; позивач як правонаступник ТОВ «Росно України»не має права звертатися з позовом по спорах які виникли за участю ТОВ «Росно України»; договір обовязкового страхування був укладений строком на один рік і дія зазначеного договору на даний час припинилася.

В судовому засіданні 17.10.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 14.11.2011.

В судовому засіданні 14.11.2011 представник позивача надав суду письмові пояснення на відзив, в яких зазначив, що: особою відповідальною за завдані потерпілому ОСОБА_4 збитки, у даному випадку є відповідач відповідно до положень Закону України «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»; позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності; винний у ДТП ОСОБА_3 керував транспортним засобом Фольцваген д/н НОМЕР_1 власником якого він є; станом на момент ДТП 18.07.2008 позивач носив назву ТДВ «Альянс Україна».

У звязку з незявленням в судове засідання 14.11.2011 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 21.11.2011 та направлено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Ухвалою суду від 21.11.2011 продовжено строк вирішення спору за клопотанням позивача.

В судовому засіданні 21.11.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 05.12.2011.

Представник позивача в судове засідання 05.12.2011 зявився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.12.2011 заперечив на позов.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.04.2008 між ОСОБА_4, ЗАТ «Альфа-Банк»(вигодонабувач) та ТДВ «Альянс Україна»(позивач) було укладено Поліс № 200.0068080 добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту.

Згідно з Полісом № 200.0068080 було застраховано автомобіль Фольцваген д/н НОМЕР_2.

ОСОБА_3 18.07.2008 року о 18 год. 30 хв. в м. Стрий по вул. Львівській шляхопроводу автодороги Київ-Чоп 613 км, керуючи транспортним засобом д/н НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки при виборі безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції, внаслідок чого зіткнувся з транспортним засобом Фольцваген д/н НОМЕР_2, що призвело до отримання технічних пошкоджень транспортних засобів.

Зіткнення відбулося в результаті порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху. Зазначена обставина підтверджується постановою Жидачівського районного суду Львівської області № 3-2901/2008 від 26.08.2008.

21.07.2008 власник застрахованого транспортного засобу автомобіля Фольцваген д/н НОМЕР_2 звернувся до позивача з повідомленням про настання випадку, що має ознаки страхового.

Для визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Фольцваген д/н НОМЕР_2 було проведено автотоварознавче дослідження. Згідно зі Звітом № 1137 про оцінку майна від 18.09.2008, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Фольцваген д/н НОМЕР_2 станом на 18.08.2008 складає 3711,84 грн.

01.08.2008 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі страхового акту № 200-3673-08 від 24.09.2008, позивач виконуючи свої зобов'язання за Полісом, відшкодував вартість пошкодження автомобіля Фольцваген д/н НОМЕР_2 у розмірі 3206,84 грн., що піддержується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 14431 від 29.09.2008 та відомістю № 266.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 3206,84 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3, який керував автомобілем д/н НОМЕР_3, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля Фольцваген д/н НОМЕР_3, застрахована відповідачем згідно із полісом № ВА/6869789, що вбачається з наданої інформації Моторним (транспортним) страховим бюро України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс ВА/6869789) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 500,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/6869789 франшиза дорівнює нулю.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з регресною вимогою. На доказ отримання претензії відповідачем позивач надав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.08.2011.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму страхового відшкодування в порядку регресу не сплатив.

Суд не приймає до уваги зазначене відповідачем, що позивачу необхідно звертатися з позовом до ОСОБА_3 (винуватий в ДТП) особи, яка нанесла матеріальну шкоду, а не до страхової компанії, яка застрахувала його цивільно-правову відповідальність, оскільки судом раніше встановлено, що відповідальними за збитки, завдані власнику пошкодженого автомобіля марки Фольцваген д/н НОМЕР_2 в результаті ДТП, є відповідач.

Не приймається судом до уваги зазначене відповідачем про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування у звязку з закінченням строку дії полісу, оскільки станом на дату ДТП та було завдано матеріальну шкоду поліс № ВА/6869789, яким було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3, діяв.

Також судом встановлено, що особа, яка виплатила страхове відшкодування (позивач) має право звернутися до винної особи в порядку регресу, а не банк, як вигодонабувач по полісу № 200.0068080.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта"(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, код ЄДРПОУ 32253696) страхове відшкодування в сумі 3206 (три тисячі двісті шість) грн. 84 коп., державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 08.12.2011