Рішення № 19888069, 30.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/497

30.11.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до

Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про

стягнення 1 400 485,28 грн.

Суддя Р.В. Бойко

Представники сторін:

від позивача:

Брус О.М.

від відповідача:

Горлач В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення 1 400 485,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору фінансового лізингу №L182-LD від 19.07.2007 р. позивач передав у лізинг повністю гідравлічну самовстановлюючу свайну бурову установку на гусеничному ходу R-625 в комплекті з приладдям та комплектацією відповідно до Додатку №1 до Договору, а відповідач належним чином взяте на себе грошове зобов'язання по внесенню лізингових платежів не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 873 127,01 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 59 920,63 грн., 3% річних у розмірі 12 075,62 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті лізингових платежів та неустойки за прострочення виконання зобов’язання по поверненню предмета лізингу у розмірі 455 362, 02 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.11.2011 р.

В судовому засіданні 21.11.2011 р., у зв’язку із заявленим клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, оголошено перерву до 30.11.2011 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки на його думку, надіслане позивачем повідомлення №1030 від 14.06.2011 р. про розірвання Договору та вимога про повернення предмету лізингу в розумінні ст. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" є лише правом вимагати розірвання Договору, однак дій щодо реалізації зазначеного права на повернення предмета лізингу зі сторони позивача не здійснювалось, а відтак, враховуючи факт відсутності розірвання Договору, підстави для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу відсутні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2007 p. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №L182-LD від 19.07.2007 р. (надалі -"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець приймає на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 до цього Договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 1 204 140,00 євро в т.ч. ПДВ.

Додатком №1 до Договору сторонами погоджено найменування, кількість, комплектацію та вартість об’єкту лізингу.

Згідно із п. 1.3 Договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку №2 до цього Договору, якщо інше не передбачено умовами цього Договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей Договір до закінчення строку лізингу.

Із змісту п. 3.3 Договору вбачається, що за результатами огляду, лізингоодержувач, лізингодавець і продавець підписують акт приймання-передачі, складений за змістом та формою, викладеною в Додатку №3 до цього Договору. Предмет лізингу вважається прийнятим лізингоодержувачем повністю і у робочому (належному) технічному стані після підписання такого акту приймання-передачі.

Згідно п. 7.1 Договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у Додатку №2 до цього Договору.

На виконання умов п. 7.1 сторонами підписано Додаток №2, яким узгоджено графік лізингових платежів.

Відповідно до п. 7.4. Договору лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати за цим Договором, за три робочих дні до кожної чергової дати платежу. Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов’язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Згідно з умовами п. 7.5. Договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в Додатку №2 до цього Договору на рахунок зазначений в розділі 16 цього Договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Відповідно п. 8.2 Договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 (двадцять) відсотків річних за кожен день прострочення. лізингодавець зазначає суми нарахованої неустойки в повідомленні про лізинговий платіж. Сплата неустойки не звільняє лізингоодержувача від виконання зобов’язань лізингоодержувача відповідно до умов цього Договору.

Положеннями п. 12.1 Договору визначено, що випадком невиконання також є невиконання платіжних зобов’язань.

Згідно із п. 12.2 Договору в будь-який час дії або після настання випадку невиконання лізингодавець на власний розсуд може (разом чи окремо та постійно):

а) направивши письмове повідомлення лізингоодержувачу, вимагати усунення порушення протягом строку, визначеного лізингодавцем в такому повідомлені.

Відповідно до п. 12.3 Договору, якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати, лізингодавець має право відмовитись від цього Договору та вимагати повернення предмета лізигну лізингоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за цим Договром як однаразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Пунктом 12.4 Договору визначено, що лізингодавець має право розірвати цей Договір та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж, згідно з Додатком №2 до цього Договору, повністю або частково і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.

Із змісту п. 12.5 Договору вбачається, що при настанні випадку невиконання та припинення дії даного Договору лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов’язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом 3 (трьох) робочіх днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо інше сторони не домовляться письмово додатково. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов’язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого користування.

Згідно із п. 14.8 Договору цей Договір набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами, та зберігає силу до повного виконання лізиноодержувачем всіх своїх зобов’язань за цим Договором. Одностороння відмова від цього Договору повністю або частково будь-якої стороною можлива лише на умовах та в порядку, визначеному цим Договором. Лізингодавець має право відмовитися від цього Договору шляхом направлення письмового повідомлення лізингоодержувачу за наступних обставин: у випадку невиконання лізингоодержувачем положень розділу 2 цього Договору протягом періоду, визначеного в п. 2.1 цього Договору; у випадку передбаченому п. 5.4 –5.5 цього Договору.

Відповідно до ч. 14.9 Договору відмови будь-якої сторони не є підставою для звільнення лізингоодержувача від сплати комісії за організацію. За будь-яких умов лізингоодержувач зобов’язаний сплатити комісію за організацію, після чого вона не підлягає поверненню. Лізингоодержувач зобов’язаний відшкодувати лізингодавцю всі витрати, у тому числі передбачені розділом 8 цього Договору, а також витрати, пов’язані з відмовою, а також прямі і непрямі збитки, розмір яких не обмежується лише сумами, отриманими лізингодавцем за цим Договором.

13.09.2007 р. лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування об’єкт лізингу (визначений у Додатку №1 до Договору), що підтверджується актом приймання-передачі від 13.09.2007 р.

14.06.2011 р. позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення №1030 про відмову від Договору фінансового лізингу №L182-LD від 19.07.2007 р. та повернення предмету лізингу, яке мотивоване не виконанням відповідачем грошового зобов’язання по внесенню лізингових платежів за Договором тривалістю більш ніж 30 днів, також позивач зазначеним повідомленням сповістив останнього про відмову від Договору в односторонньому порядку та припинення його дії з 20.06.2011 р., і як наслідок вимагав повернення лізиноодержувачем об’єкту лізингу.

Направлення позивачем повідомлення №0130 від 14.06.2011 р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0407015133794, що отримане відповідачем 15.06.2011 р.

Спір у справі виник у зв’язку неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по внесенню лізингових платежів згідно Договору у період з 01.03.2011 р. по 20.06.2011 р., у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 873 127,01 грн.

Договір є договором лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 59 Цивільного кодексу України та § 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем свого обов’язку по передачі об'єкту лізингу (акт приймання-передачі предмета лізингу від 13.09.2007 р.).

Вказаний акт містить підпис та відтиск печатки відповідача, будь-яких заперечень щодо користування об’єктом лізингу у спірний період відповідачем не надано.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частиною 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із графіком лізингових платежів відповідач був зобов’язаний у період з 01.03.2011 р. по 20.06.2011 р. сплатити на користь позивача лізингові платежі на загальну суму 873 127,01 грн. Доказів сплати коштів у наведений період не надано. Згідно наявних в матеріалах справи платіжних документів, у вересні 2011 р. Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві відповідно до в/п №57/20 від 08.06.2011 р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011 р. №57/20 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по внесенню лізингових платежів за попередній період.

Отже, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів за спірний період становить 873 127,01 грн., а з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ст. 762 Цивільного кодексу України та графіку лізингових платежів зобов’язання по сплаті на момент розгляду справи настало.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 873 127,01 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" заборгованості у розмірі 873 127,01 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки у розмірі 59 920,63 грн. та 3% річних у розмірі 12 075,62 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті лізингових платежів окремо за кожен місяць згідно графіку сплати лізингових платежів, нарахованої у період з 01.04.2011 р. по 25.10.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2. Договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 відсотків річних за кожний день прострочення.

Згідно п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку та встановлених судом періодів розмір пені за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті лізингових платежів, що підлягає стягненню з відповідача, становить 59 816,82 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 103,81 грн. необхідно відмовити, оскільки вона обрахована без урахування ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 12 055,53 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 20,09 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання необхідно відмовити, оскільки вони обраховані не вірно.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки у розмірі 455 362,02 грн. за прострочення виконання зобов’язання по поверненню предмета лізингу у період з 21.06.2011 р. по 25.10.2011 р. внаслідок розірвання Договору.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Пунктом 12.4 Договору визначено, що лізингодавець має право розірвати цей Договір та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж, згідно з Додатком №2 до цього Договору, повністю або частково і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.

Таким чином, як ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", так і п. 12.4 Договору передбачають право лізингодавця на односторонню відмову у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання у строк більший ніж 30 днів.

Із змісту ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України вбачається, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Повідомленням №1030 від 14.06.2011 р. позивач повідомив відповідача про відмову від Договору та припинення його дії з 20.06.2011 р., а також вимагав повернути предмет лізингу, однак останній відповіді не направив, а предмет лізингу позивачу не повернув.

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Отримання відповідачем зазначеного повідомлення не заперечується відповідачем та підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0407015133794, яке отримане ним 21.06.2011 р.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов’язання по сплаті лізингових платежів за період з 01.03.2011 р. по 20.06.2011 р. та існування за ним заборгованості на підставі Договору у розмірі 873 127,01 грн.

Невиконання грошового зобов’язання по внесенню лізингових платежів на протязі 30 календарних днів підтверджується матеріалами справи, а враховуючи відсутність доказів його виконання станом на день відмови позивача від Договору, позивач правомірно скористався своїм правом та повідомленням №1030 від 20.06.2011 р. відмовився від Договору та вимагав повернення предмету лізингу.

Розірвання Договору в даному випадку відбулося відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", яка передбачає відповідне право лізингодавця за договором фінансового лізингу і є спеціальною стосовно загальних норм, викладених у статті 188 Господарського кодексу України. Це відповідає й фактичному змістові частини першої статті 188 Господарського кодексу України, згідно з якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

З урахуванням встановлених обставин, підставою для відмови від Договору в односторонньому порядку стало невиконання відповідачем його умов, а тому суд приходить до висновку, що Договір згідно ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" розірвано відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" №1030 від 20.06.2011 р. з 21.06.2011 р. (дата одержання повідомлення відповідачем).

Відповідно ч. 7 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Із змісту п. 12.5 Договору вбачається, що при настанні випадку невиконання та припинення дії даного Договору лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов’язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом 3 (трьох) робочіх днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо інше сторони не домовляться письмово додатково. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов’язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого користування.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, предмет лізингу після припинення дії Договору (21.06.2011 р.) лізингоодержувач не повернув лізингодавцю, а відтак позовні вимоги в частині стягнення неустойки за прострочення повернення предмету лізингу є обґрунтованими.

Відповідно до розрахунку неустойки за прострочення повернення предмету лізингу, наданого позивачем, період прострочення триває з 21.06.2011 р. по 25.10.2011 р., однак суд здійснює перерахунок неустойки згідно умов п. 12.5 Договору, яким визначено, що при настанні випадку невиконання та припинення дії даного Договору лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов’язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом 3 (трьох) робочіх днів, починаючи з дати припинення дії Договору (21.06.2011 р.). Тобто, останнім днем виконання зобов’язання по поверненню об’єкту лізингу було 24.06.2011 р., а відтак правомірним є нарахування неустойки за прострочення виконання зобов’язання по поверненню предмету лізингу у період з 25.06.2011 р. по 25.10.2011 р.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку та встановленого судом періоду, розмір неустойки за прострочення виконання зобов’язання по поверненню предмету лізингу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 441 019,90 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення неустойки за прострочення виконання зобов’язання по поверненню предмету лізингу у розмірі 14 342,12 грн. необхідно відмовити, оскільки вона обрахована без врахування положень п. 12.5 Договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" боргу у розмірі 873 127,01 грн., неустойки за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті лізингових платежів у розмірі 59 816,82 грн., 3% річних у розмірі 12 055,53 грн., неустойки за прострочення виконання зобов’язання по поверненню предмету лізингу внаслідок розірвання Договору у розмірі 441 019,90 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (04033, м. Київ, вул. Панківська, 5; ідентифікаційний код 01386326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, буд. 22/1; ідентифікаційний код 33942232) заборгованість у розмірі 873 127 (вісімсот сімдесят три тисячі сто двадцять сім) грн. 01 коп., неустойку у розмірі 59 816 (п’ятдесят дев’ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 82 коп., 3% річних у розмірі 12 055 (дванадцять тисяч п’ятдесят п’ять) грн. 53 коп., неустойку у розмірі 441 019 (чотириста сорок одна тисяча дев’ятнадцять) грн. 90 коп., державне мито у розмірі 13 860 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 19 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 56 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –01.12.2011 р.