Рішення № 19888029, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/20805.12.11 За позовом Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-

АВТО” в особі Центральної філії

До Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Каштан”

Про стягнення суми в порядку регресу у розмірі 4980,22грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. від 16.05.2011р.)

Від відповідача: ОСОБА_2.- предст. (дов. від 02.08.2011р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Каштан” про стягнення з відповідача 4980,22грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита 102,00грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.10.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/208, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 17.10.2011р.

У судовому засіданні 17.10.2011р. представник відповідача надав суду клопотання, у якому просить суд застосувати строк позовної давності та, у звязку з його спливом, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В усних поясненнях представник відповідача проти позовних вимог заперечив, зазначаючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 керував транспортним засобом ВАЗ -21043 д/н НОМЕР_2 на законних підставах (договір, довіреність, тощо).

Вирішення питання про те, чи пропущено позивачем строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду буде здійснено судом при прийнятті остаточного процесуального документу по справі

З метою витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи 17.10.2011р. відкладено.

У судовому засіданні 01.11.2011р. представник позивача надав суду письмові пояснення, у яких, зокрема, зазначив, що відповідачем не доведено суду того факту, що страхувальник ОСОБА_3 або винна особа ОСОБА_4 не звертались до страховика із заявою повідомленням про страховий випадок. Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є заходом, спрямованим на уникнення обовязку по виплаті страхового відшкодування.

Також, представник позивача звернувся до суду із клопотання про витребування у ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України повного витягу з Єдиного державного реєстру довіреностей про довіреність, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на право керування автомобілем ВАЗ модель 21043, 2003року випуску, номер кузова (шасі) №НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, яка була чинною станом на 18.03.2008р.

Представник відповідача не заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Клопотання представника позивача судом задоволено.

З метою витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи 01.11.2011р. відкладено. В ухвалі суду від 01.11.2011р. у ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України витребувано повний витяг з Єдиного державного реєстру довіреностей про довіреність, укладену між ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) та ОСОБА_4 на право керування автомобілем ВАЗ модель 21043, 2003року випуску, колір-білий, номер кузова (шасі) №НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, яка була чинною станом на 18.03.2008р.

Станом на 15.11.2011р. судом не одержано від ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України витребуваних документів.

З метою повторного витребування неподаних суду документів, розгляд справи 15.11.2011р. відкладено.

18.11.2011р. судом одержано відповідь на запит суду від ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України із повними витягами з Єдиного реєстру довіреностей.

У судовому засіданні 05.12.2011р. представник позивача в усних поясненнях підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2008р. о 18год. 00хв. на вул. Червоногвардійській, в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Chevrolet Aveo, номер НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_5 (власник автомобіля) та автомобіля марки ВАЗ 21043, номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 (власник автомобіля ОСОБА_3), що підтверджується довідкою УДАІ м. Києва.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області №3-7607/2007 від 10.04.2008р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Chevrolet Aveo, номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_5

Відповідно до висновку № 0028 автотоварознавчого дослідження від 12.05.2008р., вартість матеріального збитку, завданого власникові транспортного засобу Chevrolet Aveo, номер НОМЕР_4, у результаті його пошкодження при ДТП, склала 5490,22грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі полісу добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19 G - 0054315, з терміном дії з 05.07.2007р. по 04.07.2008р. Страхувальником виступає ОСОБА_5 Вигодонабувачем Приватбанк.

На підставі страхового акту №13484 від 13.10.2008р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за полісу добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19 G - 0054315, сплатив на користь ремонтної організації, суму страхового відшкодування в розмірі 5600,95грн., що підтверджується платіжними дорученнями №11152 від 15.10.2008р. (з урахуванням Акту виконаних робіт №3А-0000652 від 28.05.2008р., який наданий АТ «Бровари-Авто»).

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 4980,22грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Згідно з Розясненням Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_4, власником автомобіля якого є ОСОБА_3, отже ОСОБА_4 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Chevrolet Aveo, номер НОМЕР_4 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми виплаченого страхового відшкодування право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_4, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «СК «Каштан»(страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник, власник автомобіля марки ВАЗ 21043, номер НОМЕР_2) було укладено Поліс №ВВ/3290556 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ПАТ «СК «Каштан» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Розмір франшизи згідно Полісу складає 510,00грн.

Тип договору -1, тобто, за вказаним Полісом застрахована цивільно-правова відповідальність кожної з осіб, яка на законних підставах експлуатує забезпечений транспортний засіб.

На запит суду одержано відповідь від ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із повним витягом з Єдиного реєстру довіреностей. Так, згідно запису 14, ОСОБА_3 16.01.2008р. видала довіреність на імя ОСОБА_4 щодо наступного майна: транспортний засіб, автомобіль легковий, серійний номер НОМЕР_1, номер д/р НОМЕР_2. Строк дії довіреності -16.01.2011р. Таким чином, судом встановлено, що станом на час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18.03.2008р., ОСОБА_4 на законних підставах керував автомобілем марки ВАЗ 21043, номер НОМЕР_2.

Оскільки між ПАТ «СК «Каштан»та ОСОБА_3 укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ «УСК «Гарант-АВТО»правомірно звернулась до ПАТ «СК «Каштан»про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4980,22грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню (5490,22грн. вартість матеріального збитку згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 12.05.2008р. - 510,00грн. франшизи згідно Полісу №ВВ/3290556= 4980,22грн.).

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду суд вважає хибним, враховуючи наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобовязаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобовязання.

Так як право на звернення до суду з даним позовом виникло у позивача після виплати страхового відшкодування у повному обсязі, тобто, після виконання основного зобовязання, що мало місце 15.10.2008р. згідно платіжного доручення №11152, відповідно, станом на час звернення з позовом до суду -03.10.2011р. (поштовий штемпель на конверті), трирічний строк позовної давності не сплинув.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4980,22грн. страхового відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»(м. Київ, Кловський узвіз, 12, кв. 37; м. Київ, вул. Волинська, 48/50, код ЄДРПОУ 32071894) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО»в особі Центральної філії (м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 25965081) 4980,22грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 102,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій