Рішення № 19887994, 29.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/2329.11.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт» , м. Київ

до Міністерство оборони України, м. Київ

про стягнення 1465917,64 грн.

За участю представників сторін:

від прокурора: Грищенко М.А. - заступник прокурора

від позивача: Зарівний В.З -директор

від відповідача: ОСОБА_4. юрисконсульт

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні по справі з 14 год. 40 хвил. 10.11.11р. по 16 год 20 хвил. 29.11.11р. відповідно до вимог частини 4 статті 77 ГПК України було оголошено перерву,без винесення процесуального документу суду, що відображено у протоколі судового засідання від 10.11.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт» звернувся до господарського суду позовом до Міністерства оборони Українипро стягнення з останнього основного боргу в сумі 1132711,20 грн., пені в сумі 87063,60 грн., інфляційних в сумі 203888,02 грн., трьох процентів річних в сумі 61479,86 грн. згідно Договору № 303/3/12/32-09 від 15.05.2009 року підряду на виконання капітального ремонту.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої щ заперечення наступними обставинами, зокрема:

·прокурором не надано доказів на підтвердження викладених у позові обставин, а саме підстави утворення у відповідача заборгованості;

·згідно Додаткової угоди №1 від 20.12.2011року до Договору підряду на виконання капітального ремонту, пункт 3.2 було змінено за наступним змістом: «Виконання робіт Підрядником, які передбачені за рахунок коштів спеціального фонду здійснюються після надходження коштів на рахунки Міністерства оборони України про Замовник у 5-ти денний термін зобовязаний повідомити Підрядника»;

· Підрядником були розпочати роботи за власною ініціативою без погодження (дозволу) із Замовником, а виконання робіт повинно бути здійснено лише після надходження грошових коштів спеціального фонду на рахунки Міністерства оборони України;

·у 2011 році фінансування заходів з капітального ремонту спірної будівлі Державним бюджетом не передбачено, а тому позов прокурора щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та нарахованих штрафних санкцій необґрунтований.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, висновок прокурора, суд встановив:

До прийняття рішення по справі, прокурором згідно ст.ст. 22, 29 ГПК України заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог на суму 19225,04 грн. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Зменьшення розміру позовних вимог прокурором та позивачем перевірено судом в розумінні вимог ст. 78 ГПК України.

З урахуванням того, що утворилася нова ціна позову, прокурор наполягає на задоволенні своїх позовних вимог та намагаються стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 1465917,64 грн., із котрих:

ьосновний борг в сумі 1118066,40 грн.;

ьпеня в сумі 85937,95 грн.;

ьінфляційні в сумі 201251,95 грн.;

ьтри процента річних в сумі 60661,34 грн.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що 15.09.2009 року між Міністерством оборони України, далі Замовник, та Державним підприємством Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт», далі Підрядник, було укладено Договір № 303/3/12/32-09 від 15.05.2009 року підряду на виконання капітального ремонту, далі Договір.

Відповідно до вимог пункту 1.1 Договору Підрядник узяв на себе зобовязання на підставі узгодженого між сторонами кошторису виконати підрядні роботи по капітальному ремонту військової будівлі спеціального призначення №27/5 (1-2 поверхи) у місті Києві (шифр 09-20011), а Замовник згідно вимог пункту 6.1.2 Договору зобовязаний прийняти виконанні роботи та оплатити їх, як це передбачено умовами пункту 3.3 Договору.

Пунктом 3.2 Договору сторонами встановлені проміжні платежі за виконаний обсяг робіт на підставі довідок за формою № КБ-3 та актів виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2. Загальна вартість виконаних робіт визначена сторонами у пункті 2.1 Договору і дорівнює 2003113,20 грн. Так, актом звірки виконаних робіт, підписаного сторонами, загальна сума боргу, яка утворилася у відповідача дорівнює 1118066,40 грн. Роботи виконанні належним чином, якісно та відповідно до будівельних норм. Оскільки зобовязання з боку відповідач належним чином не виконанні, прокурор наполягає на стягненні з відповідача основного боргу в сумі 1118066,40 грн.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобовязань, прокурор та позивач з посиланням на вимоги ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»№543/96-ВР від 22.11.96р., із змінами та доповненнями, далі Закон, наполягають на стягненні з відповідача пені в сумі 85937,95 грн. за період прострочення з 01.01.2011року по 30.06.2011року.

Додатково з посиланням на вимоги ст. 625 ЦК Украйни прокурор намагається стягнути з відповідача три процента річних в сумі 60661,34 грн. за період з червня 2009 року по вересень 2009 року та інфляційні в сумі 201251,95 грн. за період з липня по грудень 2009 року, з січня по грудень 2010 року, та з січня по травень 2011року.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, тобто встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийомки виконаних робіт, вартість робіт та спосіб її визначення, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 838, 839, 846, 847, 848, 875 ЦК України, Договір вважається укладеним.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що мотивованої відмови від прийомки виконаних робіт з боку відповідача не надходило, обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт сторонами не виявлено.

Вказані умови кореспондуються з вимогами статті 875 ЦК України, яка відображає питання будівельного підряду та містить в собі обовязок підрядника збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектної кошторисної документації, а замовник зобовязаний надати підрядникові будівельний майданчик( фронт робіт) передати затверджену проекто кошторисну документацію, прийняти обєкт після закінчення будівельних робіт, оплатити вартості робіт, з урахуванням способу її визначення.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Посилання відповідача щодо проведення позивачем робіт по капітальному ремонту військової будівлі спеціального призначення за власною ініціативою, а саме без погодження з відповідачем, внесених змін до пункту 3.2 Договору, не приймається судом до уваги. Так, згідно вимог статті 42 ГК України учасники правовідносин самостійно на свій ризик здійснюють господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Змінений сторонами пункт 3.2 Договору фактично позбавляє сторони виконати його умови та отримати матеріальний результат, незалежно від бюджетних надходжень. Крім того, статтею 1 ЦК України передбачено, що до бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про здійснення зобовязаною стороною - відповідачем дій, що підтверджують визнання ним основного боргу та обовязку та розрахуватися за виконаний обсяг робіт по капітальному ремонту військової будівлі, що кореспондується з вимогами ст.ст. 638, 640, 641, 642 ЦК України.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобовязання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і позивачем доведений факт неналежного виконання ним зобовязання за Договором . Факт існування у відповідача суми основного боргу в розмірі 1118066,40 грн., підтверджено матеріалами справи, прийняттям відповідачем умов договору та його обовязок щодо оплати виконаного обсягу робіт по ремонту будівлі, та актом звірки розрахунків між сторонами станом на 01.11.2011року. Прокурором доведено існування загрози порушення економічних інтересів держави. Відповідач доказів виконання зобовязань за Договором за виконані позивачем роботи суду не надав. Тому позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1118066,40 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У задоволенні позову прокурора щодо стягнення з відповідача пені в сумі 85937,95грн., слід відмовити на тих підставах, що пеня ( стаття 549 ЦК України) не передбачена умовами Договору. Якщо сторони у відповідному Договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства. Прокурорам не доведені інші випадки законодавства відповідно до яких підлягає стягненню пеня.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних узгоджується з приписами вказаної статті. Судом прийнято до уваги, що інфляційні та три процента річних за прострочення грошового зобовязання є іншими засобами за хисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

Тому посилання прокурора на приписи ст. 625 ЦК Украйни обґрунтовані у звязку з чим з відповідача слід стягнути три процента річних в сумі 60661,34 грн. за період з червня 2009 року по вересень 2009 року та інфляційні в сумі 201251,95 грн. за період з липня по грудень 2009 року, з січня по грудень 2010 року, з січня по травень 2011року за прострочення грошового зобовязання.

Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову за нульовою ставкою.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.11.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 625, 638, 639, 640, 641, 642, 639, 837, 844 ЦК України, ст. ст. 42, 55, 173, 194, 202 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 29, 33, 36, ч.3 ст. 43, ст. ст.44, 49, 77, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт» до Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України, 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ЗКПО 00034022, МФО 820172, КПКВ 2101140/1 загальний фонд 35210026003192, спеціальний фонд 35224120003192, 35220209003192, 35226162003192 Державне казначейство України, м. Київ, на користь:

- Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт, 03049, м. Київ, вул. Курська, 13а, код ЗКПО 14304117, МФО 305749, р/р 2600730487102 в Соломянському відділенні ПАТ «Банк Кредит Дніпро», м. Київ, основний борг в сумі 1118066,40 грн., три процента річних в сумі 60661,34 грн., інфляційні в сумі 201251,95 грн., видавши наказ.

- державного бюджету державне мито в сумі 13799,80 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва.

3. У задоволенні позовних вимог Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт» щодо стягнення з Міністерства оборони України пені в сумі 85937,95 грн. відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 05.12.11р.