Рішення № 19887663, 01.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/27501.12.11

За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ"

ДоМале підприємство "ХАРЧОВИК"

про стягнення боргу 11 697, 91 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивачаОСОБА_1. (дов. № 452 від 26.07.2011 р.)

Від відповідачане зявився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01 грудня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Малого підприємства "ХАРЧОВИК" про стягнення 11697,91 грн. боргу, з яких 9 592, 33 грн. основної заборгованості за Договором поставки № 379 від 08.09.2008 року та 2 105,58 грн. штрафних санкцій за Договором, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №9/275, розгляд справи призначено на 18.10.2011 року.

В судове засідання 18.10.2011 року відповідач не зявився. Конверт з ухвалою суду від 25.08.2011р. на правлений відповідачу за адресою зазначеною у позовній заяві: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 30 повернуто до суду поштою з поміткою: “організація вибула”.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги ухвали суду про порушення провадження виконав частково,однак витяг з ЄДРПОУ на відповідача не надав.

Разом з тим, представником позивача подано письмову заяву про продовження строку вирішення спору на більш тривалий строк, ніж встановлено частиною 1 статті 69 ГПК України.

Ухвалою від 18.10.2011 року продовжено строк вирішення спору у відповідності до ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 03.11.2011 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та невиконанням позивачем вимог ухвали суду, щодо надання додаткових матеріалів по справі, необхідністю належного повідомлення відповідача у справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 року, у звязку зі знаходженням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, справу №9/275 передано для розгляду судді Балацу С.В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 року суддя Балац С.В. прийняв справу № 9/275 до свого провадження, розгляд справи призначено на 01.12.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 року, у звязку з виходом з лікарняного, справу №9/275 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П.

У судове засідання 01.12.201 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні 01.12.2011 року вимоги ухвали суду від 04.11.2011 року виконав, надав оригінали документів для огляду в судовому засіданні та усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані представником позивача матеріали, заслухавши пояснення останнього, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.09.2008 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ" (постачальник) та Мале підприємство "ХАРЧОВИК" (покупець) був укладений Договір поставки № 379 (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується постачати і передавати покупцю певний товар у власність, а покупець зобов'язується приймати та реалізовувати цей товар, а також своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.

Предметом постачання є товар у асортименті та кількості, який визначений замовленням. (п.1.2. Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця, в якому встановлюється найменування, кількість, адреса та строки поставки.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12 320,64 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № ЛА-0029632 від 23.10.2009 року та № ЛА-0027795 від 30.09.2009 року (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи).

Згідно з п.п. 6.1, 6.4. Договору ціна товару визначається на підставі прайс-листів та вказується у замовлені покупця та підписаною сторонами видатковою накладною. Оплата здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.

За твердженням позивача, відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар, у зв'язку з чим, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 9 592,33 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 592,33 грн. суми основної заборгованості та 2 105,58 грн. штрафних санкцій за Договором.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статті 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено судом, позивачем умови Договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 6.2. Договору оплата поставленої продукції здійснюється покупцем протягом 7 (семи) днів з моменту поставки товару.

Як встановлено судом, відповідач вчасно та повністю не розрахувався з позивачем у звязку з чим виникла заборгованість.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 9 592,33 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем у прохальній частині позовної заяви заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2105,58 грн. штрафних санкцій за Договором.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 8.6. Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 959,23 грн. штрафу.

У відповідності до п. 8.6. Договору, за відмову від розрахунку, або відмову скласти (до 15 числа наступного місяця) Акт звірки розрахунків за поставлений товар покупець виплачує неустойку у розмірі 10 % від ціни товару, що передбачена п. 6.1 Договору за кожний такий випадок.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи те, що відповідач не розрахувався у встановлені строки за поставлений товар, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 959,23 грн. підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 93,56 грн. трьох відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобовязання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, у розмірі 93,56 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, як вбачається з мотивувальної частини позовної заяви, позивач, посилаючись на п. 6.5 Договору, відповідно до якого покупець зобовязаний сплатити 2% від вартості поставленого товару за кожну добу від дня поставки, за користування чужими грошовими коштами, нараховує суму боргу, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 22 829,74 грн.

Окрім того, виходячи з положень пункту 8.2 Договору, яким передбачено, що у випадку порушення строків оплати, визначених цим Договором, або замовленням, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 1% від ціни товару, що передбачена п. 6.1 Договору за кожен день прострочення, позивач нараховує суму боргу що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 11 414,87 грн. Проте, позивачем вищезазначені вимоги в прохальній частині позову до суду не заявлялись, оскільки в резолютивній частині позовної заяви заявлено вимоги про стягнення 2105,58 грн. штрафних санкцій.

Розглянувши вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2105,58 грн., суд прийшов до висновку, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 93,56 грн. на підставі ст. 625 ЦК України та штрафу у відповідності до п. 8.6 договору у розмірі 959,23 грн. , що разом складає 1052,79 грн.

Щодо застосування позивачем положень п.п. 6.5, 8.2 Договору при здійснені нарахувань суми боргу, що підлягає до стягнення з відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до п. 8.6. Договору, за відмову від розрахунку, або відмову скласти (до 15 числа наступного місяця) Акт звірки розрахунків за поставлений товар покупець виплачує неустойку у розмірі 10 % від ціни товару, що передбачена п. 6.1 Договору за кожний такий випадок. На підставі вказаної статті Договору позивачем заявлено, а судом задоволено вимогу про стягнення 10% штрафу у розмірі 959,23 грн.

Застосування п. 8.2. Договору, яким також передбачено такий вид санкцій як штраф, зважаючи на вищенаведене, є неможливим, оскільки протирічить основному принципу Конституції України щодо неможливості застосування до винної особи відповідальності двічі.

Разом з тим, застосування п. 6.5 Договору, що передбачає сплату відповідачем 2% від вартості поставленого товару за кожну добу від дня поставки, за користування чужими грошовими коштами призведе до стягнення з відповідача подвійних процентів, а отже є неможливим, з огляду на те, що позивачем заявлено, а судом задоволено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 93,56 грн., а отже є неможливим та таким що суперечить чинному законодавству України.

Відповідач в судові засідання не зявлявся та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 592,33 грн. основного боргу, 959,23 грн. штрафу та 93,56 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого підприємства "ХАРЧОВИК" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 30, код ЄДРПОУ 21590750, р/р 26004027238761 в КМФ АКБ УСБ Шевченківське відділення, МФО 322012, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд 11/2, код ЄДРПОУ 19479382, р/р 2600810199001 в АБ "Київська Русь", МФО 319092) 9 592 (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 33 коп. суми основного боргу, 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 23 коп. штрафу, 93 (дев'яносто три) грн. 56 коп. трьох відсотків річних 106 (сто шість) грн. 45 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 76 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Г.П. Бондаренко

Рішення підписано 06.12.2011 року