Рішення № 19887531, 29.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/17929.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антип»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»

про стягнення 4 823,12 грн.

Суддя Морозов С.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 25.07.2011р.)

від відповідача: не зявились

В судовому засіданні 29 листопада 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Антип»(надалі позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»(надалі - відповідач) заборгованості в розмірі 4823,12 грн., з них 4384,65 грн. основного боргу та 438,47 грн. штрафу за Договором №854 купівлі-продажу від 23.09.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обовязків за договором не виконав, вартість поставленого товару у строки визначені договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. В матеріалах справи міститься довідка Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 27.10.2011 №21-10/4962 станом на 15.10.2011р. якою засвідчується той факт, що ухвали суду направлялась на юридичну адресу відповідача.

Крім того, позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на рахунки та майно відповідача в розмірі позовних вимог.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти та майно.

Ухвалою від 11.10.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 25.10.2011р. В судове засідання 25.10.2011р. представники сторін не зявились, вимоги ухвали суду не виконали, у звязку з чим розгляд справи було відкладено до 15.11.2011р. В судове засідання 15.11.2011р. представники відповідача не зявились повторно, розгляд справи було відкладено до 29.11.2011, в яке представники відповідача не зявились втретє.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2010р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір №854 купівлі-продажу (далі договір), за умовами якого продавець продає, а покупець купує продукти харчування (в асортименті) (надалі товар). Назва та кількість товару визначається накладними або рахунками-фактурами, які датовані пізніше, ніж цей договір і є його невідємними частинами (п. 1 договору).

Відповідно до п. 4. договору продавець продає товар за відпускними цінами, згідно накладних або діючих прейскурантів (п. 4.1. договору). Загальна ціна договору складається з суми всіх накладних по договору (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 6.3. договору у випадку відсутності оплати до моменту поставки, товар вважається поставленим із відстрочкою платежу протягом 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, а тому суд вбачає за доцільне застосовувати до даних правовідносин норми цивільного законодавства про поставку з урахуванням положень про купівлю-продаж, керуючись ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4384,65 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № АН-0006786 від 16.10.2010р. на суму 744,30 грн., № АН-0006791 від 16.10.2010р. на суму 737,50 грн., № АН-0006868 від 21.10.2010р. на суму 677,40 грн., № АН-0006973 від 26.10.2010р. на суму 655,80 грн., № АН-0007107 від 30.10.2010р. на суму 691,75 грн., № АН-0007106 від 30.10.2010р. на суму 877,90 грн. Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджено підписами представника відповідача у вказаних видаткових накладних.

Як стверджує позивач, що не спростовано відповідачем, останній вартість поставленого позивачем по договору товару в сумі 4384,65 грн. не оплатив у визначений строк.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобовязання за договором щодо оплати вартості отриманого товару належним чином не виконав, в строк визначений договором вартість поставленого товару не оплатив. Заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару складає 4384,65 грн.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 4384,65 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.5. договору у випадку прострочення терміну оплати товару строком більше ніж на 45 календарних днів покупець повинен сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

Перевіривши умови та правильність нарахування штрафу (4384,65 грн. х 10% = 438,47 грн.), зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 438,47 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи все вище викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача (102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»(код ЄДРПОУ 36824654, адреса: 02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 5, р/р 26006119305 в ПАТ «АБ «Укргазбанк», МФО 320478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антип»(код ЄДРПОУ 35018273, адреса: 04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 21-А, р/р 260043011457 в Оболонському відділенні № 8142 Ощадбанку України, МФО 320229) 4384,65 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 65 коп.) основного боргу, 438,47 грн. (чотириста тридцять вісім гривень 47 коп.) штрафу, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В задоволенні заявлених вимог про забезпечення позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 01.12.2011р.