Рішення № 19887346, 22.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/31322.11.11 За позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” м. Києва

до Відкритого акціонерного товариства “Національна страхова компанія “Оранта” м. Києва

про відшкодування шкоди, стягнення неустойки, ціна позову 22241,08 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Любічева Н.О.,

від відповідача Лата А.Ф.

СУТЬ СПОРУ:

у жовтні 2011 року Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ПЗУ Україна” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що 17 червня 2010 р. по пр-ту Глушакова, 1 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля Citroen, д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2. під керуванням ОСОБА_3. та автомобіля Volkswagen, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

Унаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль Citroen, д.н. НОМЕР_1 та його власнику заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 20637,31 грн.

Позивач, як страховик виплатив власнику пошкодженого автомобіля Citroen відповідно до умов укладеного з ним договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія Kit № 012139 від 2 жовтня 2009 р. страхове відшкодування в розмірі 20637,31 грн.

З підстав ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України, позивач в порядку регресу просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 20637,31 грн. збитків, 1603,77 пені а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні позов визнав в частині стягнення 18367,13 грн. шкоди, заперечував проти позову в іншій частині, посилаючись на те, що під час визначення розміру шкоди позивачем не було враховано коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 17 червня 2010 р. по пр-ту Глушакова, 1 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля Citroen, д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2. під керуванням ОСОБА_3. та автомобіля Volkswagen, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

Унаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль Citroen, д.н. НОМЕР_1, та його власнику заподіяно матеріальну шкоду.

Вказані обставини підтверджуються постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 2 липня 2010 р. у справі № 3-6893/10.

Позивач, як страховик згідно з платіжними дорученнями №№ 9342 від 17 серпня 2010 р., 11008 від 23 вересня 2010 р. виплатив власнику пошкодженого автомобіля Citroen відповідно до умов укладеного з ним договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія Kit № 012139 від 2 жовтня 2009 р. страхове відшкодування в розмірі 20637,31 грн., що обчислене виходячи з вартості відновлювального ремонту, характеру пошкоджень та стану транспортного засобу.

Доводи відповідача щодо неврахування під час визначення розміру шкоди коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля суперечать зібраним у справі доказам, тому є необгрунтованими.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, котра одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 2 липня 2010 р. у справі № 3-6893/10 визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху водій автомобіля Volkswagen, д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1., який був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як особи, яка керувала автомобілем Volkswagen, д.н. НОМЕР_2 була застрахована за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу № ВЕ/1687024 від 5 травня 2010 р. на підставі Закону “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідачем.

Статтею 37.4 указаного Закону передбачено право страховика за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, повязані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані гр. ОСОБА_2. збитки, є відповідач, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обовязкового страхування цивільної відповідальності, та гр. ОСОБА_1., відповідно до вимог ст. 1188 ЦК у тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем як страховиком.

З огляду на викладене до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів серія Kit № 012139 від 2 жовтня 2009 р. перейшло право вимоги, яке гр. Тарнавський І.Б. мав до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання по оплаті за страховим відшкодуванням в порядку регресу, з нього на користь позивача відповідно до вимог п.п. 37.1, 37.2 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” підлягає стягненню 20127,31 грн. щкоди.

Сума франшизи у розмірі 510 грн. стягненню не підлягає відповідно до вимог ст. 16 Закону України “Про страхування”.

З урахуванням фактичного розміру шкоди з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 624 ЦК України підлягає стягненню 1564,14 грн. пені.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Національна страхова компанія “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, код 20782312) 20127,31 грн. шкоди, 1564,14 грн. пені, 201,27 грн. витрат по оплаті державного мита, 213,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар