Рішення № 19887001, 24.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/7524.11.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик"

про стягнення боргу у розмірі 132 428,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник.

від відповідача: ОСОБА_3 юрист.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 13428,00 грн. за договором транспортного замовлення № SH-040-06-11 на перевезення вантажу від 28.07.11р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 28 липня 2011 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі експедитор) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" (далі перевізник) укладено Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № SH -040-06-11 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.2 Договору перевізник зобовязується доставити ввірений йому вантаж в пункт призначення у встановлений договором і додатками до нього строк та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі. Експедитор зобовязується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Також між сторонами підписано транспортне замовлення № SH-040-06-11 від 28.07.11р. відповідно до умов якої сторони визначили маршрут перевезення: м. Одеса (Україна) м. Бременхафен (Німеччина), а/м Scania, державний номер № НОМЕР_1/НОМЕР_2, митний перехід Ягодин, вартість фрахту 1300,00 евро. Оплата за виконані послуги проводиться по безготівковому рахунку, відповідно до виставленого рахунку протягом 10 банківських днів, після отримання повного пакету оригінальних документів.

Термін доставки вантажу до 04-05.07.11р.

Відповідно до печатки в Міжнародній транспортній накладній зазначено дата виїзду автомобіля з території України 03.07.11р., вантаж було доставлено в пункт призначення 18.07.11р.

Відповідно до п. 6.6 Договору штрафні санкції за добу запізнення складає 100,00 євро (в гривнях по курсу НБУ) на території інших держав.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи запізнення автомобіля на розвантаження склало 12 днів.

14 вересня 2011 року позивач направив на адресу Відповідача платіжна вимога на суму 13428,00 грн. за вихідним номером 006 від 09.09.11р. та рахунок фактура № 120 від 09.09.11р., в підтвердження чого до матеріалів справи долучено поштове повідомлення № 2902501466418.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір перевезення вантажу. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно даного типу договору, визначили його предмет, найменування вантажу, вагу, дотримали його письмову форму, конкретизували умови перевезення, зокрема: відстань, пункт призначення, строк доставки, умови оплати, склали транспортну накладну, заявку, встановили вартість перевезення, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 629, 546, 638, 909 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є субєкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України, тому до спірних відносин сторін слід застосувати також приписи статей 306, 307 ГК України

Так, стаття 909 ЦК України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другої стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина друга вказаної статті передбачає обовязковість письмові форми договору перевезення. Договір підтверджується складенням транспортної накладної, передбаченого транспортними статутами та кодексами, що і було дотримано сторонами на час виникнення між ними правовідносин.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Надаючи правову оцінку запереченням відповідача, що викладена у відзиві на позовну заяв,у щодо причин затримки транспортного засобу на прикордонному переході з України в Польщу в період з 03.07.11 по 1.07.11, що в подальшому призвело до запізнення доставки вантажу суд зазначає наступне.

Відсутність експортно імпортної декларації для товарів є підставою в розумінні п. 3.1.5 Договору для відмови приступати до перевезення у випадку невідповідності даних про характер вантажу, маршруту перевезення, митної обробки, передбачених в заявці на перевезення, фактичному стану вантажу та інструкціям вантажовідправника.

Проте сторонами чітко визначені строки в які товар мав бути доставлений до місяця розмитнення, тому відповідач в силу вимог ст. 526, 529, 530 ЦК України повинен виконувати взяті на себе зобовязання належним чином.

Надіслана на адресу позивача претензія від 13.07.11р. про виплату штрафу за простій автомобіля на кордоні у розмірі 100 євро/доба фактично узгодила між сторонами неустойку за порушення строків доставки у розмірі 100 євро, що відповідає вимогам п. 6.6 Договору та здійсненим між сторонами листуванням.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором перевезення у частині несвоєчасної доставки вантажу. Відповідач зазначений факт визнає, тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 13 428,00 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту в сумі 134 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. покладаються відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.11.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 627, 546, 638, 908, 909 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 193, 202, п. 6 ст. 232, ст. 306, 307 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, ст. ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик", 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6, т/р 260063014010073 в Пушкінському відділені ВАТ «ВТБ Банк»в м. Києві, МФО 321767, код ЄДРПОУ 35917412 на користь:

- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 324, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, р/р НОМЕР_4 ХФ КБ «Приват Банк», МФО 315405, неустойку у розмірі 13428 грн. 00 коп., витрати по державному миту в сумі 134 грн. 28 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 29.11.11р.