Рішення № 19886982, 28.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/24028.11.11 За позовомПублічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія " Гарант-Авто"

доПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

простягнення боргу у сумі 5479,20 грн.,

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю; від відповідача не зявився. СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі відповідач) про стягнення боргу у сумі 5479,20 грн. Позов обґрунтований тим, що позивачем на підставі полісу № 19G 0152760 від 05.03.2008 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Chevrolet Tacuma»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України “Про страхування” та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Caddy Kombi»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивачем було направлено останньому регресну вимогу №51972 від 08.08.2011 про сплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 порушено провадження у справі № 34/240 та призначено її розгляд на 28.11.2011.

У судове засідання представник відповідача не зявився, проте через відділ діловодства суду подав телеграму, де зазначив, що через зайнятість в інших судах у відповідача відсутня можливість направити представника в дане судове засідання, а відтак просить суд відкласти розгляд справи.

Відповідно до пункту 1 статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (пункт 3 статті 28 ГПК України). Відтак у разі неможливої участі одного з представників, відповідача, останній не був позбавлений можливості уповноважити інших осіб на представництво його інтересів у засіданні суду, з огляду на викладене, судом було відмолено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із його необґрунтованістю та за відсутності доказів поважності причин відсутності у призначеному судовому засіданні представника відповідача.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана за адресою відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а саме: 01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33 (отримана позивачем 14.11.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 18001938).

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

Заслухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду даної справи за відсутності представника відповідача, який наполягав на розгляді справи, зважаючи на те, що:

- відповідач, всупереч ст. 33 ГПК України обставин, на які він посилається у поданому ним клопотанні документально не підтвердив, позаяк доказів на підтвердження зайнятості усіх юристів на підприємстві не надав;

- відповідач, був належним чином повідомлений про слухання справи в даному судовому засіданні;

- явка представника відповідача у судове засідання обовязково не визнавалась.

- у разі наміру подати додаткові пояснення щодо предмету та підстав позову чи додаткові докази, він мав можливість їх надати через канцелярію суду до дати судового засідання;

- у разі неможливості своєї участі, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити інших на представництво його інтересів у засіданні суду.

- відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Відтак, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 01.11.2008 №76097 та постанови Подільського районного суду м. Києва від 18.12.2008 у адміністративній справі № 3-36046/2008, 21.10.2008 о 9:00 год. в м. Києві по вул. Маршала Гречка, 9 була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля «Chevrolet Tacuma»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_2 із автомобілем «Volkswagen Caddy Kombi»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідки Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 01.11.2008 №76097 та постановою Подільського районного суду м. Києва від 18.12.2008 у адміністративній справі № 3-36046/2008. Вказаною постановою суду ОСОБА_3 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Chevrolet Tacuma».

Відповідно до звіту №1/2955 експертного автотоварознавчого дослідження з визначенням розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 14.11.2008 (далі Звіт №1/2955), вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля olet Tacuma»у результаті його пошкодження при ДТП складає 5 344,52 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі полісу № 19G 0152760 від 05.03.2008 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” та ОСОБА_2.

Відповідно до пункту 1.1 статуту Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - Авто", ідентифікаційний код 16467237, затвердженого черговими загальними зборами акціонерів (протокол №38 від 20.04.2011) та зареєстрованої державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 28.04.2011, цей статут регулює діяльність Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - Авто", ідентифікаційний код 16467237, створеного як Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія «Гарант-Авто», ідентифікаційний код 16467237, яке було зареєстроване Печерською районної в м. Києві державною адміністрацією 26.03.1992 року, реєстраційний номер при включенні до Єдиного державного реєстру 1070 120 0000 000869, перейменованого у Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 10 листопада 04 грудня 2006 року про перейменування та яке продовжує свою діяльність як Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант - Авто", згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 20 квітня 2011 року по перейменування.

Відтак, судом встановлено факт зміни найменування позивача.

За вищезазначеним полісом № 19G 0152760 від 05.03.2008 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності та Страхового акта № 51972 від 26.03.2009 позивачем було виплачено страхове відшкодування за автомобіль Tacuma»у сумі 5635,54 грн. Факт виплати зазначених коштів гр. ОСОБА_2 підтверджується платіжним дорученням № 5333 від 16.06.2009 на суму 5635,54 грн.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 5 635,54 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб автомобіль Caddy Kombi», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Tacuma»належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія».

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем swagen Caddy Kombi», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.

Судом враховано, що матеріали справи не містять доказів того, що винна особа передувала за кермом agen Caddy Kombi»на незаконних підставах чи вищезазначений транспортний засіб перебував у незаконному володінні ОСОБА_3

Відтак, ТОВ «Перша лізингова компанія»є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю et Tacuma», у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля olkswagen Caddy Kombi»ТОВ «Перша лізингова компанія»за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації вказаного транспортного засобу, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, була застрахований у Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»на підставі Полісу № ВС/0387525 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.03.2008 (договір I типу) (далі Поліс № ВС/0387525).

Відповідно до Полісу №ВС/0387525 відповідач взяв на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля lkswagen Caddy Kombi», і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ТОВ «Перша лізингова компанія»(Страхувальника). Вказаним договором (Полісом № ВС/0387525) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25000 грн., франшиза 0 грн. (пункт 2 Договору), строк дії з 14.03.2008 до 13.03.2009.

08.08.2011 позивачем було подано до відповідача заяву-вимогу № 51972 про виплату страхового відшкодування згідно з Полісом № ВС/0387525 в сумі 5344,52 грн. Крім того, до вказаної заяви були додані документи необхідні для розгляду питання щодо здійснення страхової виплати за Полісом № ВС/0387525. У матеріалах справи містяться докази отримання вказаної заяву-вимоги разом з додатками відповідачем (вх. 4567 від 08.08.2011).

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції Закону № 1961, що діяла станом на момент отримання відповідачем заяви-вимогу № 51972 від 08.08.2011) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Відтак, останнім днем на виплату відповідачем страхового відшкодування було 08.09.2011.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до звіту №1/2955 вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Tacuma»у результаті його пошкодження при ДТП складає 5 344,52 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення 5 344,52 грн.

За прострочення виконання відповідачем свого обовязку з виплати страхового відшкодування позивачем відповідачу нарахована пеня за період з 09.09.2011 до 31.10.2011 та нараховані за період з 09.09.2011 до 31.10.2011 три проценти річних.

Суд визнає вказані нарахування правомірними виходячи з наступного.

Статтею 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (у редакції статті чинній до її зміни Законом України від 17.02.2011 № 3045-VI, який набув чинності 19.09.2011) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відтак, розрахунок пені відповідає вимогам законодавства, а тому нарахована позивачем пеня за період з 09.09.2011 до 31.10.2011 у сумі 113,30 грн. визнається судом правомірною та підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобовязаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Оскільки зобовязання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобовязання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобовязання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобовязання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання. Таким чином, три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобовязання.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі “Вісник Верховного Суду України”№ 8(132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України). Висновок про правомірність нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних у даних випадках міститься і у постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2011 у справі № 48/144 (за позовом ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” до ТзДВ “Страхова компанія “Альфа-гарант” про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі 21,38 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, будинок 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, ідентифікаційний код 16467237) страхове відшкодування у розмірі 5 344 (пять тисяч триста сорок чотири) грн. 52 коп., 113 (сто тринадцять) грн. 30 коп. пені, 21 (двадцять одну) грн. 38 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяСташків Р.Б.

Рішення підписано 01.12.2011.