Рішення № 19886963, 29.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/30529.11.11

За позовом Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Капітал-Груп"

простягнення боргу 306 088,51 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивачаОСОБА_1 (дов. № 115 від 14.01.2011 р.)

Від відповідачаОСОБА_2. (дов. б/н від 31.11.2011 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29 листопада 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Капітал-Груп" про стягнення 306 088,51 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №УКР/2010/029 від 19.07.2010 року, з яких 302 107,35 грн. основного боргу, 33 35,58 грн. пені та 645,58 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та умов вказаного договору купівлі-продажу не виконав свої зобовязання перед позивачем щодо відшкодування витрат позивача, понесених на придбання обладнання в рамках договору купівлі-продажу, обов'язок щодо відшкодування якого був встановлений додатковою угодою № 2 до договору, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, а також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення виконання грошових зобов'язань. Позовні вимоги обгрунтовані ст.ст. 525, 625, 629,655 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/305, розгляд справи призначено на 01.11.2011 року.

24.10.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивач подав підтвердження того, що раніше в провадженнях господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, тне розглядались та не вирішувались справи з спору між тими ж сторонами. про той же предмет, з тих самих підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.31.10.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 року, у звязку зі знаходженням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, справу № 9/305 передано для розгляду судді Балацу С.В.Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 року суддя Балац С.В. прийняв справу № 9/305 до свого провадження, розгляд справи призначено на 29.11.2011 року.

В зв'язку з виходом з лікарняного, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 року справу передано для подальшого розгляду судді Бондаренко Г.П.

У судовому засіданні 29.11.2011 року представник позивача вимоги ухвали суду від 04.11.2011 року виконав, надав додаткові матеріали по справі та усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті відзиву, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не було виставлено рахунки відповідачеві, що унеможливило виконання відповідачем своїх зобов'язань, а виставлення рахунку позивачем лише у серпні 2011 року є порушенням умов додаткової угоди №2, укладеної сторонами по договору.

Розглянувши подані представниками сторін матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2010 року між Закритим акціонерним товариством "Консюмерс-Скло-Зоря", правонаступником всіх прав і обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря" (продавець за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Капітал-Груп" (покупець за умовами договору) було укладено Договір купівлі-продажу №УКР/2010/029 (надалі по тексту - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити склопродукцію (пляшку скляну для харчових рідин "Державний стандарт 500 мл.").

Відповідно до пункту 1.2 Договору купівлі-продажу №УКР/2010/029 від 19 липня 2010 року в ціну продукції, вказаної в пункті 1 таблиці, наведеної у вищезазначеному Договорі, враховані витрати продавця на формокомплект для виробництва пляшки скляної для харчових рідин типу 500мл. "Державний стандарт". Ціна продукції зазначена в пункті 2 згаданої таблиці, не враховує вартість формокомплекту і буде застосовуватися на послідуючі замовлення понад 1000000 (один мільйон) одиниць. Розрахункова повна вартість формокомплекту пляшки скляної для харчових рідин 500 мл. "Державний стандарт" складає 638339,20 грн. Фактична вартість формокомплекту буде відкоригована відповідно до фактично понесених витрат продавця з придбання даного формокомплекту (включаючи вартість купівлі, транспортування, сплату податків, мита та інших обов'язкових платежів), розрахованих в національній валюті згідно чинного законодавства. Сторони домовилися, що відповідні зміни будуть внесені до Договору шляхом підписання Додаткової угоди.

Сторони домовилися, що покупець здійснює передоплату у розмірі 137667,84 гривень, що складає 20% від розрахункової вартості повного формокомплекту перед початком виготовлення дизайну. Залишкову вартість формокомплекту продавець оплачує за свій рахунок та замовляє формокомплект для виробництва пляшки скляної для горілки 500 мл. під гарантію, що покупець викупить 1 000 000 (один мільйон) пляшки скляної для харчових рідин 500 мл. протягом дванадцяти місяців з початку промислового виробництва Продукції. У випадку, якщо Покупець не викупить 1 000 000 (один мільйон) одиниць пляшки скляної для горілки 500 мл. на протязі вищезазначеного періоду, то він відшкодовує Продавцю не амортизовану вартість вище згаданого формокомплекту.

Як стверджує позивач, для виробництва пляшок ЗАТ "Консюмерс-Скло-Зоря" придбало у компанії "ОМКО" (Хорватія) формокомплект для виробництва пляшки "Державний стандарт 500 мл" вартістю 641 180,10 грн.

На виконання домовленостей, встановлених договором, 06.08.2010 року відповідачем було здійснено передоплату у розмірі 137 667,84 грн., що складає 20% від розрахункової вартості повного формокомплекту.

Проте, замовлення на виготовлення продукції (пляшки Державний стандарт 500 мл.) до продавця не надходило і, відповідно, пляшка ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря»не вироблялася і, як наслідок, понесені витрати на придбання формокомплекту пляшки Державний стандарт 500 мл. не були компенсовані.

07.06.2011 року між позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода № 2 до Договору №УКР/2010/029.

Як вбачається з пункту 3 Додаткової угоди №2 сторони домовилися змінити пункт 1.2 Договору №УКР/2010/029 від 19 липня 2010 року і викласти його в наступній редакції. Повна вартість формокомплекту (виробництва компанії «ОМКО»(Хорватія) для виготовлення пляшки типу "Державний стандарт" 500 мл. на склоформуючих машинах продавця складає 641 180,10 грн. Сторони зазначають, що покупець оплатив аванс у розмірі 137 667,84 гривень. Кінцева сума, яка підлягає до оплати за формокомплект складає 503 512,26 грн. Остаточний розрахунок за формокомплект покупець проводить рівними частинами від неоплаченої суми на підставі виставлених продавцем рахунків протягом п'яти місяців, починаючи від червня 2011 року по жовтень 2011 року (одна п'ята від суми, що підлягає до оплати складає 100 702, 45 грн.). Розрахунок за формокомплект проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний у Договорі. Після повної сплати за даним пунктом продавець передає покупцю формокомплект у власність останнього за актом прийому-передачі (видатковою накладною), що підписується уповноваженими представниками Сторін і являється невід'ємною частиною Договору.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 16.06.2011 року позивач надіслав на юридичну адресу відповідача рахунок-фактуру №СФ-0000102 від 16 червня 2011 року на оплату за червень 2011 року згідно Додаткової угоди №2 до Договору купівлі-продажу №УКР/2010/029 на суму 100 702,45 грн., 21.07.2011 року на юридичну адресу відповідача було надіслано рахунок-фактуру №СФ-0000117 від 18 липня 2011 року на оплату за червень 2011 року згідно Додаткової угоди №2 до Договору купівлі-продажу №УКР/2010/029 на суму 100 702,45 грн. Проте, до матеріалів справи доказів направлення вказаних рахунків відповідачеві позивачем не надано.

03 серпня 2011 року позивач направив на юридичну та фактичну адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу щодо оплати простроченої заборгованості за червень та липень 2011 року згідно підписаної Додаткової угоди №2 до Договору №УКР/2010/029, про що свідчить опис вкладення та повідомлення про вручення (копії наявні в матеріалах справи). Відповідь на зазначену вимогу від відповідача не надходила.

17.08.2011 року позивач надіслав на юридичну адресу відповідача рахунок-фактуру №СФ-0000151 від 17 серпня 2011 року на оплату за серпень 2011 року згідно Додаткової угоди №2 до Договору купівлі-продажу №УКР/2010/029 на суму 100 702,45 грн.

В звязку з тим, що відповідач не здійснив оплату згідно вищезазначених рахунків, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 302 107,35 грн. основного боргу, 33 35,58 грн. пені та 645,58 грн. 3% річних.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що позивач рахунок-фактуру №СФ-0000117 від 18 липня 2011 року, та а рахунок-фактуру №СФ-0000102 від 16 червня 2011 року до сплати не пред'являв, а отже, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Капітал-Груп"не виникло підстави для оплати формокомплекту.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.2 Договору №УКР/2010/029 від 19 липня 2010 року в редакції Додаткової угоди № 2 від 07.06.2011 року остаточний розрахунок за формокомплект Покупець проводить рівними частинами від неоплаченої суми на підставі виставлених Продавцем рахунків протягом п'яти місяців, починаючи від червня 2011 року по жовтень 2011 року (одна п'ята від суми, що підлягає до оплати складає 100 702, 45 грн.).

17.08.2011 року позивач надіслав на юридичну адресу відповідача рахунок-фактуру №СФ-0000151 від 17 серпня 2011 року на оплату за серпень 2011 року згідно Додаткової угоди №2 до Договору купівлі-продажу №УКР/2010/029 на суму 100 702,45 грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення даного повідомлення уповноваженою особою відповідача.

Позивач стверджує про направлення відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000117 від 18 липня 2011 року, та рахунок-фактуру №СФ-0000102 від 16 червня 2011 року, проте доказів направлення вказаних рахунків-фактур матеріали справи не містять.

Однак незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання зазначених рахунків відповідачем, дана обставина не звільняє відповідача від виконання свого обов'язку за Договором, встановленого додатковою угодою № 2 до договору щодо оплати вартості формокомплекут з огляду на те, що 03.08.2011 року позивач направив відповідачу вимогу щодо оплати простроченої заборгованості за червень та липень 2011 року згідно Договору №УКР/2010/029 від 19 липня 2010 року в редакції Додаткової угоди № 2 від 07.06.2011 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення.

Згідно положень ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що претензія про оплату заборгованості була отримана відповідачем лише 08.08.2011 року, що підтверджується належним чином завіреними копіями повідомлень про вручення поштового відправлення, то суд приходить до висновку, що обов'язок відповідача перед позивачем щодо оплати коштів згідно рахунку-фактури №СФ-0000117 від 18 липня 2011 року, та рахунку-фактури №СФ-0000102 від 16 червня 2011 року виник 08.08.2011 року і підлягав виконанню до 15.08.2011 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов Договору свого зобовязання з оплати виставлених позивачем рахунків належним чином не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 302 107,35 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 33 35,58 грн. пені та 645,58 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 5 Додаткової угоди №2 до Договору купівлі-продажу №УКР/2010/029, у випадку неналежного виконання Покупцем п.1.2. вище зазначеного Договору останній сплачує Продавцю крім збитків від інфляційних процесів та 3% річних пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

За таких обставин, враховуючи те, що претензія про оплату заборгованості по разхунках за червень-липень була отримана відповідачем лише 08.08.2011 року, сума пені та 3% річних, має бути перерахована щодо заборгованості за ці періоди за період, починаючи з 16.08.2011 року, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Штрафні санкції у вигляді пені та встановлена законом відповідальність у вигляді 3% річних, нарахована на суму заборгованості по рахунку за серпень 2011 року розрахована позивачем вірно з огляду на наявність доказів направлення та отримання відповідачем рахунку за серпень 2011 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 2 907,95 грн. та 3% річних в сумі 562,82 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Капітал-Груп" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 9-в, код ЄДРПОУ 36025276, р/р 26000304113 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Приватне акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря" (35314, Рівненська обл., Рівненський район, с. Зоря, вул. Промислова 1, код ЄДРПОУ 22555135, р/р 26004000582000 в ПАТ "КІБ Креді Агріколь", м. Київ, МФО 300379 ) 302 107 (триста дві тисячі сто сім) грн. 35 коп. суми основного боргу, 2 907 (дві тисячі дев'ятсот сім) грн. 95 грн. пені, 562 (п'ятсот шістдесят дві) 82 коп. 3% річних, 3 060 (три тисячі шістдесят) грн. 89 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 61 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Г.П. Бондаренко

Рішення підписано 05.12.2011 року