Рішення № 19886621, 28.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/16828.11.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”

про відшкодування майнової шкоди 6698,45 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № 610-Ю від 11.10.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № 08-03-28/177-11 від 29.03.2011 р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”(відповідач) про відшкодування майнової шкоди 6698,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 089535-02-14-02 від 20.03.2010 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «ВАЗ 2111», реєстраційний номер НОМЕР_1 що належить громадянину ОСОБА_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу "Nissan Primera", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував громадянин ОСОБА_4 та якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/6509863), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. порушено провадження у справі № 39/168 та призначено справу до розгляду на 24.10.2011 р. о 11:20 год. та в порядку ст. 38 ГПК України витребувано у Моторного транспортного страхового бюро України копію полісу № ВС/6509863.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 28.11.2011 р. о 10:10 год.

31.10.2011 р. від Моторного транспортного страхового бюро через відділ діловодства суду надійшла відповідь на запит суду.

07.11.2011 р. від Моторного транспортного страхового бюро через відділ діловодства суду надійшли пояснення.

22.11.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково в сумі 5302,16 грн.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2011 р., заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2011 р., позовні вимоги визнав частково в розмірі 5302,16 грн.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.11.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.03.2010 р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (позивач, страховик) та громадянином ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 089535-02-14-02.

Відповідно до умов договору у позивача був застрахований автомобіль «ВАЗ 2111», реєстраційний номер НОМЕР_1 рік випуску 2008.

Відповідно до умов договору, до страхових випадків, зокрема, відноситься дорожньо транспортна пригода (ДТП).

03.09.2010 р. по вул. 22-го Січня в м. Дрогобичі, Львівської області сталася дорожньо транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля «ВАЗ 2111», реєстраційний номер НОМЕР_1 що належить громадянину ОСОБА_3, та яким керував ОСОБА_3 та автомобіля "Nissan Primera", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить громадянину ОСОБА_4 та яким керував громадянин ОСОБА_4. Наведене підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування Дрогобицького району та АТІ при ГУ МВС України в Львівській області № 703 від 17.09.2010 р.

ДТП сталася в результаті порушення громадянином ОСОБА_4 ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП), що підтверджується постановою Бориславського міського суду Львівської області від 08.10.2010 р. у адміністративній справі № 3-658/2010 р., відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним за ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно зі Звітом про оцінку автомобіля № 336/10 від 27.09.2010 р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю Український експертний центр ДП «Експерт Сервіс Авто»(оцінювачем ОСОБА_5.), матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «ВАЗ 2111», реєстраційний номер НОМЕР_1 2008 року випуску внаслідок пошкодження при ДТП складає 5812,16 грн.

Відповідно до страхового акту № 4344-02 від 18.11.2010 р., пошкодження транспортного засобу марки «ВАЗ 2111», реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яка сталася 03.09.2010 р. по вул. 22-го Січня в м. Дрогобичі, Львівської області за участю застрахованого автомобіля, під керуванням ОСОБА_3, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 6698,45 грн., які виплачені ОСОБА_3 на р/р Дрогобицького відділення ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк» згідно платіжного доручення № 14409 від 18.11.2010 р.

Згідно Полісу № ВС/6509863 обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.12.2008 р. (тип 3) між відповідачем, як страховиком, та громадянином ОСОБА_4, як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 00:00 год. 13.01.2010 р. до 12.01.2011 р. включно, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25 000,00 грн., розмір франшизи 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки "Nissan Primera", реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі - Поліс № ВС/6509863 від 13.01.2010 р.).

Статтею 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 Цивільного кодексу України зобовязаний відшкодувати йому 6698,45 грн. збитків (6698,45 грн. загальна сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 089535-02-14-02 від 20.03.2010 р.).

Позивач звернувся до відповідача із претензією № 2887 від 17.05.2011 р., відповідно до якої просив здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу по спірній страховій події, проте відповідач відповіді не надав, страхове відшкодування в порядку регресу позивачу не виплатив, а тому позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6698,45 грн.

Відповідно до поданого в судовому засіданні відзиву на позовну заяву, відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 5302,16 грн. (5812,16 грн. вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 510,00 грн. франшиза = 5302,16 грн.).

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із п. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 27 Закону України "Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 089535-02-14-02 від 20.03.2010 р. перерахував ОСОБА_3 на р/р Дрогобицького відділення ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк», згідно платіжного доручення № 14409 від 18.11.2010 р., страхове відшкодування в розмірі 6698,45 грн., оскільки згідно довідки ВДАІ з обслуговування Дрогобицького району та АТІ при ГУ МВС України в Львівській області № 703 від 17.09.2010 р. по вул. 22-го Січня в м. Дрогобичі, Львівської області за участю автомобіля «ВАЗ 2111», реєстраційний номер НОМЕР_1 що належить громадянину ОСОБА_3, та яким керував ОСОБА_3 та автомобіля "Nissan Primera", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував громадянин ОСОБА_4 сталася ДТП, внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля марки «ВАЗ 2111», реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до страхового акту № 4344-02 від 18.11.2010 р. позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Бориславського міського суду Львівської області від 08.10.2010 р. у адміністративній справі № 3-658/2010 р. ОСОБА_4, який в момент скоєння спірного ДТП керував автомобілем марки "Nissan Primera", реєстраційний номер НОМЕР_2, який застрахований у відповідача згідно Полісу № ВС/6509863 від 13.01.2010 р., визнано винним у вчиненому правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача.

За розрахунком позивача, до відшкодування відповідачем в порядку регресу підлягає сума в розмірі 6698,45 грн. (загальна сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 089535-02-14-02 від 20.03.2010 р.).

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності" передбачено, зокрема, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи наведені норми ст.ст. 22 та 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності" та здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, а саме: Звіту про оцінку автомобіля № 336/10 від 27.09.2010 р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю Український експертний центр ДП «Експерт Сервіс Авто»(оцінювачем ОСОБА_5.), відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «ВАЗ 2111», реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження при ДТП складає 5812,16 грн., суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, стосовно того, що розмір відшкодування в порядку регресу має становити 5302,16 грн. (5812,16 грн. оцінена шкода згідно Звіту про оцінку транспортного засобу № 336/10 від 27.09.2010 р. 510,00 грн. передбачена Полісом № ВС/6509863 від 13.01.2010 р. франшиза = 5302,16 грн.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 6698,45 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу в межах ліміту відповідальності відповідача - є обґрунтованими та законними, доведеними позивачем належними та допустимими доказами в частині 5302,16 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 5302,16 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 1396,29 грн. задоволенню не підлягають, оскільки вимоги в цій частині не доведені позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинна станом на час звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75; код ЄДРПОУ № 00034186) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, код ЄДРПОУ 31650052) 5302,16 грн. (пять тисяч триста дві гривні 16 коп.) страхового відшкодування, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата складання повного тексту рішення: 30.11.2011 р.