Рішення № 19886503, 29.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/48829.11.11

За позовом товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс»

до публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 4»

про стягнення 604229, 77 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № 25 від 14.11.2011 року)

відповідача: юрисконсульт ОСОБА_2 (довіреність № 01-900 від 09.08.2011 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 4»604229, 77 грн., (у тому числі 363436, 04 грн. сума основного боргу, 33596, 10 грн. пеня, 150310, 66 грн. інфляційні втрати, 56886, 97 грн. - 3 % річних).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за виконані роботи.

31.10.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №23/488 та призначено її до розгляду на 15.11.2011 року.

У судовому засіданні з 15.11.2011 року до 29.11.2011 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

29.11.2011 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 363436, 04 грн. припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та стягнути з Відповідача пеню в розмірі 19887, 97 грн., 33697, 19 грн. інфляційні втрати та 14944, 07 грн. 3 % річних.

Представник Відповідача у письмовому відзиві на позов зазначив про те, що повністю погасив суму основного боргу, в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних заперечив, посилаючись на те, що затримка Відповідачем платежу за виконані роботи є порушенням не грошових зобовязань, а умов договору підряду № 45-09 від 05.05.2009 року.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.11.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 05.05.2009 року укладено договір № 45-09, відповідно до якого Позивач зобовязався виконати монтажні та будівельно-опоряджувальні роботи ліфтових шахт на обєкті: житловий будинок № 3 житлового масиву Позняки 4-а (секції 1, 2,3).

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до пункту 1.2. договору № 45-09 від 05.05.2009 року щомісячна вартість робіт склала 10147 932, 00 грн.

Факт виконання монтажних робіт у період з червня 2009 року по серпень 2010 року з боку Позивача підтверджено наданими суду актами виконаних робіт та довідками про вартість робіт (копії залучені до матеріалів справи), підписані Відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено факт належного виконання Позивачем своїх зобовязань за договором № 45-09 від 05.05.2009 року на суму 1074698, 64 грн.

Згідно пункту 3.4 договору № 45-09 від 05.05.2009 року на підставі оформленої довідки по формі КБ-3 Відповідач з урахуванням внесеного авансу оплачує виконані роботи не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач свої зобовязання за договором № 45-09 від 05.05.2009 року за виконані роботи повністю не виконав, у звязку з чим на момент звернення Позивача до суду виникла заборгованість у розмірі 363436, 04 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих сторонами доказів вбачається, що Відповідач після порушення провадження у справі сплатив суму основного боргу у розмірі 363436, 04 грн., тому провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобовязань за господарським договором в частині оплати виконаних Позивачем робіт.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору № 45-09 від 05.05.2009 року встановлено, що за затримку оплати виконаних робіт, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення пені у розмірі 19887, 97 грн. по кожному окремому акту (за період з 11.09.2010 року по 10.03.2011 року) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач заперечував проти вимог щодо стягнення трьох процентів річних.

Зазначені проценти не є неустойкою, яка повязується з наявністю вини боржника, а є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Беручи до уваги, що витрати, повязані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3 % річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є правомірними.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що вимоги Позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 33697, 19 грн. та 3 % в розмірі 14944, 07 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі (за період з 11.01.2010 року по 28.10.2011 року).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу з урахуванням наявної на момент подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва заборгованості Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1-1 статті 80, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 4»(04074, м. Київ, вул. Лугова, 13, ідентифікаційний код 05503160) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс»(02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 24-А, ідентифікаційний код 05472637) 19887 (девятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 97 коп. - пеня, 33697 (тридцять три тисячі шістсот девяносто сім) грн. 19 коп. інфляційні втрати, 14944 (чотирнадцять тисяч девятсот сорок чотири) грн. 07 коп. 3 % річних, 6042 (шість тисяч сорок дві) грн. 30 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 363436, 04 грн. припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Видати наказ.

Суддя Кирилюк Т.Ю.