Рішення № 19886475, 21.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/21021.11.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

ДоВідкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

Простягнення 25 250,85 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивачаОСОБА_1 представник (дов. № 113 від 11.10.2011 р.)

від відповідачаОСОБА_2 представник (дов. № 341 від 07.09.2011 р.) СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 25 250,85 грн. (9 238,14 грн. пеня, 12 600,83 грн. збитки від інфляції, 3 411,88 грн. 3% річних) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексценденту сум № 251/ю від 30.12.2003 р. та Договору облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексценденту сум № 295/ю від 29.12.2007 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 30.12.2003 р. між ЗАТ "УТСК" та ВАТ СК "Нова", яка є правонаступником ЗАТ "Паливно-енергетична страхова компанія", було укладено Договір облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексценденту сум № 251/ю.

Також, 29.12.2007 р. між ПрАТ "УТСК" та ВАТ СК "Нова" було укладено Договір облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексценденту сум № 295/ю.

За даними договорами, відповідач взяв на себе зобов'язання на визначених умовах приймати від позивача у перестрахування частину відповідальності за укладеними позивачем договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів. На виконання умов договорів № 251/ю та № 295/ю, його сторонами щомісячно підписувались рахунки-Бордеро премій та рахунки-Бордеро збитків. Позивач вчасно перераховував на користь відповідача визначені Договорами частини страхових премій і станом на момент звернення до суду, заборгованості по сплаті на користь відповідача у цій частині не має.

У свою чергу відповідач, починаючи з лютого 2010 р. без пояснення причин припинив оплату підписаних ним рахунків-Бордеро збитків, що на 30.09.2010 р. спричинило наявність боргу відповідача перед позивачем по вказаним Договорам у сумі 111 792,91грн.

Вказаний борг було погашено відповідачем лише 14.06.2011 р. на підставі рішення господарського суду м. Києва та постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно п. 12.2. Договору № 295/ю та п. 11.3. Договору № 251/ю, сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання, передбачених договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 % від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Розмір пені по семи прострочених платежах за піврічний термін нарахування пені становить 9238,14 грн.

Крім пені позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції по простроченим семи платежам у розмірі 12600,83 грн. та 3 % у розмірі 3411,88 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.09.2011 р. порушено провадження у справі №59/210, розгляд справи призначено на 26.10.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 26.10.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість 26.10.2011 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання задоволено.

У звязку з незявленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 21.11.2011 р.

В судовому засіданні 21.11.2011 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог заперечує з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Оскільки кожне із зазначених зобов'язань, як вказує позивач, має бути виконано більше ніж рік до моменту подання позову, сплинув строк позовної давності на дані вимоги.

Крім того, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних в такому розмірі також не обґрунтовані, оскільки станом на листопад 2011 р. позивач також має заборгованість перед відповідачем за Договором № 295/ю облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексцеденту сум від 29.12.2007 р. по сплаті страхових платежів, що підтверджується Рішенням господарського суду м. Києва від 25.10.2011 р.

А оскільки позивачем неналежно виконувались обов'язки щодо сплати страхових платежів, це сприяло виникненню заборгованості з боку відповідача.

Враховуючи ч. 3 ст. 219 та ст. 233 Господарського кодексу України, відповідач просить застосувати строки позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені та відмовити в стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

В судовому засіданні 21.11.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

29.12.2007 р. між позивачем, Перестрахувальник та відповідачем, Перестраховик було укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексцеденту сум № 295/ю, предметом якого є страхування Перестрахувальником на визначених дійсним договором умовах ризику виконання частини своїх обовязків за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів на умовах "Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 04.04.2006 р. перед страхувальником у Перестраховика, який має статус страховика, згідно з законодавством України. Дія даного договору розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту, які укладено Перестрахувальником зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами) та на договори факультативного перестрахування (п.2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.7 Договору № 295/ю Перестрахування здійснюється на облігаторній пропорційній основі за засаді ексцеденту сум. Ліміт власного утримання Перестрахувальника за кожним договором страхування (перестрахування) наземних транспортних засобів складає 100000,00 грн. Розмір ексцеденту за цим договором становить 500000,00 грн. Частка Перестраховика в ексцеденті становить 20 відсотків. Перестрахувальник зобовязується передавати, а Перестраховик зобовязується приймати в перестрахування частину відповідальності Перестрахувальника по всіх транспортних засобах, прийнятих ним на страхування, починаючи з 01.01.2008 р., страхова сума за якими перевищує 100000 грн.

Згідно п. 3.9 Договору № 295/ю основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення Перестрахувальником щомісячних Рахунків-бордеро премій (Додаток № 4 до Договору), Рахунків-бордеро збитків (Додаток №5 до Договору) та Переліку збитків, які заявлені та не сплачені (щоквартально) (Додаток № 6 до Договору).

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 Договору № 295/ю Перестрахувальник зобовязаний один раз на місяць, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, надавати Перестраховику Рахунок-бордеро премій, Рахунок- бордеро збитків.

Перестраховик зобовязаний протягом 3-х робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника Рахунку-бордеро премій та Рахунку-бордеро збитків підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу Перестрахувальника. Протягом 15-ти робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника Рахунку-бордеро збитків та документів передбачених в п. 4.2.5 договору, Перестраховик зобовязаний сплатити Перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування, зазначеному в такому Рахунку-бордеро збитків. У випадку відмови у виплаті своєї частки страхового відшкодування по окремому збитку, протягом 15 робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника Рахунку-бордеро збитків, надати Перестрахувальнику обґрунтовану відмову у виплаті страхового відшкодування. (пп. 4.4.2, 4.4.3 п. 4.4., п. 5.2 Договору № 295/ю).

30.12.2003 р. між позивачем Перестрахувальник та відповідачем, Перестраховик було укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум (надалі по тексту Договір № 251/ю), предметом якого є страхування Перестрахувальником на визначених дійсним Договором умовах ризику виконання частини своїх обовязків за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів на умовах "Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 05.10.2001 р. та договорів факультативного перестрахування (п.1.1 Договору).

Відповідно до пп. 3.4.2 , 3.4.3, 3.4.4 п. 3.4 , п. 4.2 Договору № 251/ю Перестраховик зобовязаний протягом 3-х робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника Рахунку-бордеро премій та Рахунку-бордеро збитків підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу Перестрахувальника. Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника Рахунку-бордеро збитків та документів передбачених в п. 3.2.5 договору, сплатити Перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування, зазначеному в такому Рахунку-бордеро збитків. У випадку відмови у виплаті своєї частки страхового відшкодування по окремому збитку, протягом 10 робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника Рахунку-бордеро збитків, надати Перестрахувальнику обґрунтовану відмову у виплаті страхового відшкодування.

На виконання умов договорів № 251/ю та № 295/ю його сторонами щомісячно підписувались рахунки-Бондеро премій та рахунки Бондеро збитків.

У свою чергу відповідач, починаючи з лютого 2010 р. без пояснення причин припинив оплату підписаних ним рахунків-Бордеро збитків, що спричинило наявність боргу відповідача перед позивачем по вказаним Договорам у сумі 111 792,91грн.

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за укладеними між сторонами договорами № 251/ю та 295/ю на суму 111792,91 грн. встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 28.01.2011 р. по справі № 28/275 та постановою Київського апеляційного господарського суду по вказаній справі від 01.06.2011 р.

Вказаний борг було погашено відповідачем лише 14.06.2011 р. на підставі рішення господарського суду м. Києва та постанови Київського апеляційного господарського суду.

Позивач вважає, що оскільки відповідачем не своєчасно виконано своє зобовязання по договорам № 251/ю та 295/ю, останній повинен відповідно до умов вказаних договорів та на підставі чинного законодавства сплатити пеню, інфляційні збитки, 3 % річних.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки вважає, що позивачем по-перше пропущено строк позовної давності по стягненню пені та по-друге, не належно виконано умови даних договорів, у звязку з чим виникла заборгованість вже позивача перед відповідачем, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та збитків від інфляції слід відмовити.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасної оплати рахунків-Бордеро збитків за договорами № 251/ю та 295/ю, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Згідно зі статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в статті 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 статті 230 ГК України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п. 12.2. Договору № 295/ю та п. 11.3. Договору № 251/ю, сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 % від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

З позовною заявою позивач звернувся до суду 26.09.2011 р., про що свідчить реєстраційний штамп служби діловодства господарського суду м. Києва з зазначенням часу надходження заяви до суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в 1 рік.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, враховуючи звернення ПАТ "УТСК" з позовом лише 26.09.2011 р., позовна давність має рахуватися з 26.09.2010 р. по 26.09.2011 р. і передбачений статтею 258 ЦК України річний строк становить з 26.09.2010 р. по 26.09.2011 р.

Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторін у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивачем заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності у відзиві від 21.11.2011 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи вищевикладене та заявлені позовні вимоги, суд розрахував розмір пені таким чином:

1) Станом на 30.03.2010 р. відповідачем було прострочено виконання зобовязання на суму 212,93 грн.

З урахуванням строку позовної давності, пеня на суму 212,93 грн. нараховується за період з 26.09.2010 р. по 29.09.2010 р. (4 дні), що становить 0,36 грн. (7,75*2)/365*212,93 грн.*4/100=0,36);

2) Станом на 15.06.2010 р. відповідачем було прострочено виконання зобовязання на суму 87 826,60 грн.

З урахуванням строку позовної давності, пеня на суму 87 826,60 грн. нараховується за період з 26.09.2010 р. по 14.12.2010 р. (80 днів), що становить 2 983,70 грн. (7,75*2)/365*87 826,60 грн.*80/100=2 983,70);

3) Станом на 05.04.2010 р. відповідачем було прострочено виконання зобовязання на суму 2 931,60 грн.

З урахуванням строку позовної давності, пеня на суму 2 931,60 грн. нараховується за період з 26.09.2010 р. по 04.10.2010 р. (9 днів), що становить 11,20 грн. (7,75*2)/365*2 931,60 грн.*9/100=11,20);

4) Станом на 06.05.2010 р. відповідачем було прострочено виконання зобовязання на суму 1 998,16 грн.

З урахуванням строку позовної давності, пеня на суму 1 998,16 грн. нараховується за період з 26.09.2010 р. по 05.11.2010 р. (41 днів), що становить 34,79 грн. (7,75*2)/365*1 998,16 грн.*41/100=34,79);

5) Станом на 02.06.2010 р. відповідачем було прострочено виконання зобовязання на суму 3 553,65 грн.

З урахуванням строку позовної давності, пеня на суму 3 553,65 грн. нараховується за період з 26.09.2010 р. по 01.12.2010 р. (67 днів), що становить 101,11 грн. (7,75*2)/365*3 553,65 грн.*67/100=101,11);

6) Станом на 01.07.2010 р. відповідачем було прострочено виконання зобовязання на суму 5,85 грн.

З урахуванням строку позовної давності, пеня на суму 5,85 грн. нараховується за період з 26.09.2010 р. по 31.12.2010 р. (97 днів), що становить 0,24 грн. (7,75*2)/365*5,85 грн.*97/100=0,24);

7) Станом на 11.05.2010 р. відповідачем було прострочено виконання зобовязання на суму 15099,39 грн.

З урахуванням строку позовної давності, пеня на суму 15099,39 грн. нараховується за період з 26.09.2010 р. по 10.11.2010 р. (46 днів), що становить 294,96 грн. (7,75*2)/365*15099,39 грн.*46/100=294,96).

Отже, враховуючи строк позовної давності та розмір заявленої позивачем суми пені, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 426,36 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції та 3% річних, вважає, що він здійснений у відповідності до положення статті 625 ЦК України, а тому в цій частині позовні вимоги обґрунтовані та підлягають повному задоволенню.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів підлягають частковому задоволенню в розмірі 19 439,07 грн. (3 426,36 грн. пеня, 12 600,83 грн. збитки від інфляції, 3 411,88 грн. 3% річних).

Відповідно до статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) 3 426 (три тисячі чотириста двадцять шість) грн. 36 коп. пені, 12 600 (дванадцять тисяч шістсот) грн. 83 коп. збитків від інфляції, 3 411 (три тисячі чотириста одинадцять) грн. 88 коп. 3% річних, 194 (сто девяносто чотири) грн. 76 коп. - витрат по сплаті державного мита та 181 (сто вісімдесят одна) грн. 68 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог за відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В.Картавцева

Дата складання

повного рішення: 28.11.2011 р.