Рішення № 19886233, 15.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/25715.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» До Приватного підприємства «Інтерком»

Про стягнення 67087,36 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № б/н від 11.05.11.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»до Приватного підприємства «Інтерком»про стягнення з відповідача на користь позивача 67087,36 грн. (44599,79 грн. основний борг, 4981, 61 грн. пеня, 13176,04 грн. збитки від інфляції, 4329,92 грн. 3 % річних) заборгованості за Договором оренди обладнання № ДГ-25/06/08ДЕ від 25.06.08.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобовязання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування переданим в орендне користування будівельне обладнання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.11. порушено провадження у справі № 30/257, розгляд справи призначено на 22.09.11. о 12-00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 11.10.11. о 12-30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.11. розгляд справи № 30/257 було відкладено на 01.11.11.; витребувані від позивача докази, які необхідні для розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні 01.11.11. у відповідності до ст.22 ГПК України подав заяву про зменшення ціни позову, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 44599 грн. 26 коп. сума основного боргу; 4981 грн. 61 коп. пеня; 13176 грн. 04 коп. збитки від інфляції; 4329 грн. 92 коп. 3% річних.

Крім того позивачем в судовому засіданні подане клопотання про продовження строку вирішення спору на пятнадцять днів у відповідності до ст.69 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання 01.11.11. втретє не з»явився, вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 09.09.11., від 22.09.11., та від 11.10.11. у справі № 30/257 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.11. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/257 на п'ятнадцять днів; розгляд справи відкладено на 15.11.11. о 12-30.

08.11.11. позивачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмові пояснення по справі щодо розрахунків між сторонами.

В судовому засіданні 15.11.11. позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»просить суд стягнути з відповідача 67086,83 грн. (44599,26 грн. основний борг, 4981,61 грн. пеня, 13176,04 грн. збитки від інфляції, 4329,92 грн. 3 % річних).

В судовому засіданні 15.11.11. позивач підтримав свої уточнені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.11. повторно не зявився, вимоги ухвали суду від 01.11.11. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 418553 від 16.06.11.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/257.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(Орендодавець) та Приватним підприємством «Інтерком» (Орендар) укладено Договір оренди обладнання № ДГ-25/06/08ДЕ (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове орендне користування будівельне обладнання, яке є обєктом власності Орендодавця.

Згідно п. 1.2 Договору визначено, що найменування кожної одиниці обладнання, яке передається Орендарю за цим Договором, його комплектність зазначаються в акті прийому-передачі та протоколі узгодження базової ставки орендної плати за місяць, який є додатком до даного Договору.

Акт прийому-передачі підписується сторонами цього Договору та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання Орендарю, строк його використання, а також містить інші умови, які Орендодавець вважає необхідними для забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за цим Договором обладнання.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі конкретної одиниці обладнання, для них набувають чинності всі умови даного Договору, а також умови, які викладені в акті прийому-передачі.

Позивачем на виконання умов Договору, на підставі актів прийому-передачі: № 77 від 26.06.08., № 79 від 25.06.08., № R00000223 від 18.07.08. та № R-00000314 від 31.07.08. було передано відповідачу в тимчасове користування відповідне будівельне обладнання.

Відповідно до п. 6.1 Договору, Орендар сплачує орендну плату на розрахнуковий рахунок Орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду, згідно п. 3.2 Договору, і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання Орендодавцю, згідно п. 5.10 Договору.

Згідно актів повернення № 1165 від 13.08.09., № 0000111013 від 31.12.09., № 010001431 від 04.07.08., № 0904 від 09.07.09., № 1164 від 13.08.09., відповідачем було повністю повернуто позивачу обладнання, яке перебувало у його орендному користуванні.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач в повному обсязі орендної плати за користування будівельним обладнанням не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 44599,26 грн.

Крім того, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що звертався до відповідача з вимогою перерахувати суму заборгованості в розмірі 44599,26 грн., зокрема, листом-нагадування № 304 від 06.04.11. (копія якого міститься в матеріалах справи), але відповідач залишив вказаний вище лист позивача без відповіді, та заборгованість не погасив.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 15.1 Договору, сторонами погоджено строк його дії до 31.12.10.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, за період з червня 2008 р. по жовтень 2009 р., позивачем було нараховано відповідачу до сплати орендну плату за користування будівельним обладнанням в розмірі 53015,73 грн. (акти здачі-прийняття робіт), але останній лише частково сплатив на користь позивача орендну плату в розмірі 8416,47 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача від 25.06.08. на суму 3216,60 грн., від 22.07.08. на суму 399,96 грн., від 31.07.08. на суму 3501,00 грн., від 16.12.09. на суму 1298,91 грн., належним чином засвідчені копії яких залучено до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість Приватного підприємства «Інтерком»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»за Договором за період з червня 2008 р. по жовтень 2009 р. становить 44599,26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором, обовязку по перерахуванню на користь позивача орендної плати за користування будівельним обладнанням за період з червня 2008 р. по жовтень 2009 р. в повному обсязі не виконав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до актів звірки взаєморозрахунків від 12.01.10. та від 30.09.10., підписаних з боку обох сторін, відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем в сумі 44599, 26 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 44599,26 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 9.1.1 Договору просить суд стягнути з відповідача 4981,61 грн. - пені.

Згідно п. 9.1.1 Договору, сторонами погоджено, що за кожен день прострочення внесення орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 2 % від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 4981,61 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4329,92 грн. 3 % річних та 13176,04 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13176,04 грн. - збитків від інфляції та 4329,92 грн. 3 % річних, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Інтерком» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 31307295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9, код ЄДРПОУ 32664239) 44599 (сорок чотири тисячі пятсот девяносто девять) грн. 26 коп. основного боргу, 4981 (чотири тисячі девятсот вісімдесят одна) грн. 61 коп. пені, 13176 (тринадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 04 коп. збитків від інфляції, 4329 (чотири тисячі триста двадцять девять) грн. 92 коп. 3 % річних, 670 (шістсот сімдесят) грн. 86 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 22.11.11.