Рішення № 19886147, 22.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/253

22.11.11

За позовом

Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

до

про

Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг"

стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення майна

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача

Колеснікова С.В. –представник;

Нацик І.О. –представник

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 17.10.2011, 01.11.2011, 18.11.2011 оголошувалась перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" суми основного боргу у розмірі 15715,01 грн., інфляційних втрат у розмірі 870,16 грн., 3% річних у розмірі 367,11 грн., та пені у розмірі 2226,01 грн.; про розірвання договору оренди від 01.12.2009 №01/12/2009-К; про зобов‘язання відповідача повернути позивачу індивідуальне визначене нерухоме майно, а саме: кіоск металевий промякутний збірно –розбірного типу, розташований за адресою: м. Київ, вул. Депутатська, 2.

Позивач заявою від 16.11.2011 уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" суму основного боргу у розмірі 15715,01 грн., інфляційні втрати у розмірі 870,16 грн., 3% річних у розмірі 367,11 грн., та пеню у розмірі 676,92 грн.; розірвати договір оренди від 01.12.2009 №01/12/2009-К; зобов‘язати відповідача повернути позивачу індивідуальне визначене нерухоме майно, а саме: кіоск металевий промякутний збірно –розбірного типу, розташований за адресою: м. Київ, вул. Депутатська, 2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору оренди від 01.12.2009 щодо здійснення розрахунків за оренду, у зв’язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості, про розірвання договору оренди та про повернення орендованого майна.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що договір припинив свою дію з 01.01.2010 в силу положень п.5.7, п. 11.6 договору, а тому відповідач вважає, що потрібно застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення пені. Крім того, відповідач зазначає про те, відповідно до п. 11.2 договору строк дії договору починається з моменту підписання акту приймання передачі та закінчується 01.04.2009, а сам приймання –передачі майна був підписаний 01.12.2009, тобто договір припинив свою дію раніше, ніж його було укладено. За таких обставин, відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості по неукладеному договору. В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій та розірвання договору, а в частині стягнення основного боргу просив суд припинити провадження у зв‘язку з погашенням суми основного боргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

01.12.2009 між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини в особі структурного підрозділу - Київського міського управління "Київміськекокомресурси", як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг", як орендарем укладений договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №01/12/2009-К, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене рухоме майно, що належить до державної власності, а саме кіоск металевий прямокутний збірно-розбірного типу за адресою: м. Київ, вул. Депутатська, 2, загальна балансова вартість якого становить 65 294,74 грн., а орендар зобов'язується прийняти майно та використовувати його виключно з метою здійснення діяльності із збирання та заготівлі відходів як вторинної сировини, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 №1074 "Деякі питання Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини" Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України (ДК "Укрекокомресурси") була перейменована на Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (позивач). Згідно з наказом Державного підприємства "Укрекоресурси" від 22.03.2011 №13 Київське міське управління "Київміськекокомресурси" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини було перейменоване на Центральне територіальне управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв майно у тимчасове користування, що підтверджується актом приймання –передачі від 01.12.2009.

Відповідно до п. 11.2 договору термін оренди за цим договором починає свій перебіг з моменту підписання представниками позивача та відповідача приймально –передавального акту майна та закінчується 01.04.2009.

У зв‘язку з тим, що сам договір був укладений тільки 01.12.2009 та акт приймання –передачі майна також був підписаний сторонами 01.12.2009, факт приймання –передачі майна на виконання умов договору та виконання самого договору сторонами підтверджується, то дата, до якої діє договір, і яка зазначена в п. 11.2 договору, зазначена помилково.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку –грудень 2009 року –583,33 грн., ПДВ 116,67 грн., всього 700,00 грн.

Згідно з п. 3.3 договору орендна плата перераховується на поточний рахунок орендодавцеві щомісяця на підставі рахунку-фактури Орендодавця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Позивачем до матеріалів справи надано копії рахунків та актів приймання –передачі робіт, які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача за період з грудня 2009 року по серпень 2011 року на загальну суму 15715,01 грн.

Як зазначає позивач, станом на момент звернення позивача до суду орендна плата по договору за період з грудня 2009 по серпень 2011 сплачена не була. Відповідачем доказів погашення заборгованості за вказаний період до звернення позивача до суду не надано.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов’язання за договором щодо сплати орендної плати у строки передбачені договором не виконав.

В ході розгляду справи судом відповідач перерахував на рахунок позивача на виконання умов договору 15915,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

За таких обставин, відповідач сплатив заборгованість, яка виникла по договору за період з грудня 2009 року по серпень 2011 року після порушення провадження у справі, тому провадження в частині стягнення основного боргу 15715,01 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1 -1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 12.01.2010 по 31.08.2011 на суму 870,16 грн., 3% річних за період з 12.01.2010 по 31.08.2011у розмірі 367,11 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення виконання відповідачем зобов’язання встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є правомірними.

Однак розрахунок інфляційних нарахувань, наведений позивачем містить арифметичні помилки. За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат становить 837,80 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його вірним, тому вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 367,11 грн. підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.4 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем, відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені позивача, здійснений виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, суд визнає його частково невірним у зв‘язку з не врахуванням позивачем положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. За розрахунком суду розмір пені становить 540,65 грн.

Також позивач просить розірвати договір оренди та зобов‘язати відповідача повернути позивачу орендоване майно.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

При цьому, істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору. У зв’язку з цим, термін "шкода" не треба розуміти обмежувальною. Крім можливих значних додаткових витрат, неотримання прибутків, він включає і інші наслідки, що істотно впливають на інтереси сторони.

Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 11.7 договору останній може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, у разі якщо орендар не вніс плату протягом 1 місяця з дня закінчення строку платежу.

Факт порушення відповідачем зобов’язань за договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований. Тому суд вважає вимогу позивача про розірвання договору оренди нежилого приміщення від 01.12.2009 №01/12/2009-К обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки доказів щодо підтвердження права користування спірними приміщеннями відповідач не надав, то вимога позивача про зобов‘язання відповідача повернути позивачу орендоване майно також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 367,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 837,80 грн., пені у розмірі 540,65 грн. та в частині розірвання договору і повернення позивачу орендованого майна. В частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу провадження у справі підлягає припиненню з огляду на відсутність предмету спору. Решта вимог, заявлених позивачем, задоволенню не підлягає.

У зв’язку з частковим задоволенням позову судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст.80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 29/64, код 32068819 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, код 20077743) суму інфляційних втрат у розмірі 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 80 коп., суму 3% річних у розмірі 367 (триста шістдесят сім) грн. 11 коп., пеню у розмірі 540 (п‘ятсот сорок) грн. 65 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 259 (двісті п‘ятдесят дев‘ять) грн. 60 коп. та 225 (двісті двадцять п‘ять) грн. 43 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Розірвати договір №01/12/2009-К, укладений 01.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 29/64, код 32068819) та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, код 20077743).

4. Зобов‘язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 29/64, код 32068819) повернути Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, код 20077743) індивідуальне визначене рухоме майно, а саме: кіоск металевий прямокутний збірно-розбірного типу, розташований за адресою: м. Київ, вул. Депутатська, 2.

5. Провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 29/64, код 32068819) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, код 20077743) основного боргу у розмірі 15715 (п’ятнадцять тисяч сімсот п’ятнадцять) грн. 01 коп. припинити.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 28.11.2011