Рішення № 19886142, 22.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/230

22.11.11

За позовом

Міністерства охорони здоров‘я України

до

третя особа

про

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

Державне підприємство для постачання медичних установ "Укрмедпостач"

стягнення пені та штрафу у розмірі 116928,85 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача

від третьої особи

Дяк Ю.М. - представник;

Большакова К.А. –представник;

Хмарський І.С. - представник

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.11.2011 оголошено перерву до 22.11.2011.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Міністерства охорони здоров‘я України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" пені у розмірі 84318,85 грн., штрафу у розмірі 32609,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №17/2010/205/21-24 від 05.08.2010 щодо здійснення своєчасної поставки товару, у зв‘язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на відсутність вини відповідача у несвоєчасній поставці товару, оскільки виробник товару повідомив про неможливість поставити препарат "Церезим 200 ОД" у кількості 55 флаконів у зв‘язку з його відсутністю на складі. Замість препарату "Церезим 200 ОД" у кількості 55 флаконів відповідач запропонував позивачу поставити препарат "Церезим 400 ОД" у кількості 28 флаконів, на що позивач спочатку погодився, а потім відізвав свого листа. За таких обставин відповідач вважає, що його вина у не поставці препарату "Церезим 200 ОД" у кількості 55 флаконів відсутня та, відповідно, відсутні підстави для притягнення до відповідальності.

Третя особа позов підтримала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

05.08.2010 між Міністерством охорони здоров‘я України , як замовником (позивач), Підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариством з обмеженою відповідальністю "Фалбі", як постачальником (відповідач) та Державним підприємством "Укрмедпостач", як одержувачем (третя особа) укладений договір №17/2010/205/21-24.

Відповідно до п. 1.1 договору з урахуванням додаткової угоди від 13.08.2010 №1 постачальник зобов‘язується поставити товар одержувачу, а замовник перерахувати на рахунок постачальника кошти для оплати товару та виконання цього договору в межах коштів, виділених із Державного бюджету України на 2010 рік. Закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2301400".

Сторонами погоджена специфікація до договору, відповідно до якої відповідач зобов‘язався поставити лікарські препарати Церезим 400 ОД у кількості 240 од. на суму 4068000,00 грн. та Церезим 200 ОД у кількості 55 од. на суму 465850,00 грн.

Сторонами також погоджений графік поставки (додаток №2), відповідно до якого відповідач повинен був здійснити поставку препарату Церезим 200 ОД протягом грудня 2010 року.

Між сторонами в даній справі відсутній спір щодо поставки препарату Церезим 400 ОД, а тому судом розглядається спір в межах, визначених позивачем у позовній заяві, а саме щодо поставки препарату Церезим 200 ОД.

Відповідно до п. 3.1 договору з урахуванням додаткової угоди від 13.08.2010 №1 оплата здійснюється замовником протягом 7 робочих днів після поставки товару, за повідомленням одержувача, у разі відсутності фінансування –по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України.

Згідно з п. 4.1, 4.2, 4.4, п. 4.5 договору постачальник забезпечує поставку товару на умовах DDP –Київ на склад одержувача; поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення одержувача; поставка товару здійснюється у відповідності до узгодженого графіку поставки (додаток №2); одержувач приймає товар для його подальшого постачання кінцевим одержувачам відповідно до розподілів замовника.

Враховуючи викладені умови договору суд приходить до висновку, що строк поставки препарату Церезим 200 ОД погоджений наступним чином: поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення одержувача, але не пізніше 31.12.2010, як це встановлено в додатку № 2 (графік поставки). Отже, посилання відповідача на відсутність з його боку зобов‘язань щодо поставки препарату по договору у зв’язку з неотриманням від третьої особи повідомлень про поставку та закінчення строку дії договору 31.12.2010, судом відхиляються.

Як зазначає позивач та третя особа, що також не заперечується відповідачем, поставка препарату Церезим 200 ОД ані у строки передбачені договором, ані станом на момент вирішення спору судом відповідачем не була здійснена. Відповідач вказує, що зазначені обставини пов’язані з тим, що виробник даного препарату повідомив відповідача про відсутність препарату на складі та неможливості його поставки у відповідний період у зв‘язку з графіком виробництва (лист від 20.10.2010).

Відповідач листом від 21.10.2010 звернувся до позивача з пропозицією поставити замість препарату Церезим 200 ОД у кількості 55 флаконів, препарат Церезим 400 ОД у кількості 28 флаконів. Листом від 10.11.2010 позивач погодився з цією пропозицією відповідача за умови погодження зменшення ціни препарату.

На виконання вказаних домовленостей, відповідач здійснив поставку Церезиму 400 ОД у кількості 28 флаконів, що підтверджується копією товаро-транспортної накладної від 13.12.2010 та копією довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей.

В подальшому, позивач листом від 20.12.2010 повідомив позивача та третю особу про недійсність листа від 10.11.2010.

Третя особа листом від 29.12.2010 звернулась до відповідача з вимогою про повернення коштів у розмірі 465850,00 грн.

30.12.2010 третьою особою повернуто відповідачу препарат Церезим 400 ОД у кількості 28 флаконів, що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000005, а відповідач повернув позивачу кошти у розмірі 465850,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 019725.

Таким чином на момент звернення позивача до суду поставка передбаченого умовами договору препарату Церезим 200 ОД у кількості 55 флаконів відповідачем не здійснена, згоди щодо поставки іншого препарату сторони не дійшли.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем строку поставки товару, що також не заперечується відповідачем, однак відповідач посилається на відсутність його вини.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 617 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Обов’язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов‘язання.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про безпідставність посилання відповідача на відсутність його вини у виконанні договору та, відповідно, вжиття усіх заходів для належного виконання умов договору, оскільки відсутність на ринку препарату Церезим 200 ОД не звільняє відповідача від взятих по договору зобов‘язань; відповідачем не надано жодних доказів про вчинення ним дій, направлених на поставку саме препарату Церезим 200 ОД як протягом грудня 2010 року, та і протягом 2011 року, зобов‘язання з поставки якого він взяв на себе на підставі укладеного договору; з листа виробника препарату від 20.10.2010 неможливо встановити про який період поставки зазначено у замовленні відповідача та, відповідно, дійти висновку про відсутність препарату не тільки протягом грудня 2010 року, а і протягом 2011 року.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь –які умови договору, що не суперечать законодавству.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до положень частин 1, 2 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 8.1 договору з урахування додаткової угоди від 13.08.2010 №1 сторони погодили, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктами 4.2, 4.3 договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого замовнику товару.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо своєчасної поставки не виконав, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені та штрафу за прострочення зобов’язання передбачена договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені і штрафу є правомірними.

Розрахунок пені та штрафу, наведений позивачем, є вірним, а тому вимоги про стягнення штрафу у розмірі 32609,50 грн. та пені у розмірі 84318,85 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (03170, м. Київ, вул. Тулузи, 3Б, код 21569805, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Міністерства охорони здоров‘я України (01601, м. Київ, вул. М. Грушевського,7, код 00012925) штраф у розмірі 32609 (тридцять дві тисячі шістсот дев‘ять) грн.50 коп. та пеню у розмірі 84318 (вісімдесят чотири тисячі триста вісімнадцять) грн. 85 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 28.11.2011