Рішення № 19885927, 25.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/45025.11.11 За позовом Комунального підприємства «Грушківське»Солом`янської

районної в м. Києві ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуршет»

про стягнення 23 925 грн. 61 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:юрисконсульт ОСОБА_1 (довіреність № 822 від 01.06.2011) Відповідача:директор Міхальський В.В. (наказ № 1 від 26.06.1998)

У судовому засіданні 25.11.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Грушківське»Солом`янської районної в м. Києві ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуршет»23925, 61 грн., (у тому числі 22235, 28 грн. сума основного боргу та 1690, 33 грн. - пеня).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 порушено провадження у справі № 61/450, розгляд справи призначено на 09.11.2011 о 10:00.

У судових засіданнях з 09.11.2011 до 16.11.2011 з 16.11.2011 до 25.11.2011 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

У судовому засіданні 25.11.2011 представник позивача подав заяву, згідно якої зазначив, що сума основного боргу становить 20947, 74 грн. та 1610, 04 грн. пеня, тобто подана заява фактично є заявою про зменшення позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351).

Відповідач у письмових поясненнях зазначив про те, що заборгованість утворилась у звязку з тяжким матеріальним становищем товариства, тимчасовою невиплатою та затримкою виплат заробітної плати мешканцям мікрорайону, проте заборгованість зобовязувався погасити частинами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008 між Комунальним підприємством «Грушківське»Солом`янської районної в м. Києві ради (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фуршет»(надалі відповідач) було укладено договір № 38-Г про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь вувитратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Предметом даного договору є надання позивачем за плату відповідачу комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщенні загальною площею 269, 2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Василенка, 4 та участь останнього в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Відповідно до п. 2.1 договору № 38-Г від 01.04.2008 Відповідач зобовязувався сплачувати позивачу вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених позивачем табуляграм. Тарифи за опалення та гаряче водопостачання на момент укладення договору встановлені у розмірі 171, 62 грн. за 1 Гкал., за холодне водопостачання 3, 75 грн. за 1 куб.м. (п. 2.2).

Згідно пункту 2.6. договору, крім плати за комунальні послуги відповідач сплачує позивачу експлуатаційні витрати, розмір яких на момент укладення договору становив 204, 59 грн. на місяць, розмір відшкодування внутрішньобудинкових мереж - 13, 73 грн. за місяць (п.2.7).

Крім того, 29.05.2009 сторонами у справі укладено договір № 38-Г, предметом якого також стало надання позивачем за плату відповідачу комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в магазині продовольчих товарів загальною площею 269, 2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Василенка, 4 та участь останнього в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Пунктом 2.2 договору № 38-Г від 29.05.2009 сторони погодили тарифи, зокрема, за опалення в опалювальний період на момент укладення договору - 171, 62 грн. за 1 Гкал., розмір експлуатаційних витрат становив 441, 49 грн. в місяць (п. 2.6), відшкодування внутрішньобудинкових мереж - 13, 73 грн. за місяць (п. 2.7).

Пунктом 2.8 договору встановлено, що Відповідач повинен сплачувати всі платежі, які передбачені договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до першого числа місяця, наступного за звітним.

Рішенням Солом`янської районної в місті Києві ради № 210 від 10.03.2004 затверджено методику визначення розміру відшкодування субєктами (фізичними, юридичними особами), організаціями та установами підприємницької діяльності витрат на утримання та обслуговування будинків і прибудинкових територій, у звязку з чим 12.03.2009 позивачем видано наказ № 49, відповідно до якого з першого березня 2009 затверджено ставки експлуатаційних зборів з орендарів та власників нежитлових приміщень за 1 кв.м. займаної площі, тобто загальна ставка експлуатаційних зборів встановлена у розмірі 1, 70 грн., для орендарів та власників, які займають приміщення, розташовані в будинках, не обладнаних ліфтами 1, 64 грн.; для орендарів та власників, які самостійно укладають договори на вивіз сміття 1, 41 грн.; для орендарів та власників, які самостійно укладають договори на вивіз сміття та займають приміщення, не обладнаних ліфтами 1, 35 грн.

Згідно рішення Солом`янської районної в місті Києві ради № 486 від 23.12.2009 та на підставі наказу позивача № 47 від 20.01.2010, з 01 лютого 2010 затверджено ставки експлуатаційних зборів з орендарів та власників нежитлових приміщень за 1 кв. м. займаної площі без ПДВ.

Так, згідно додатку до вищезазначеного наказу розмір експлуатаційних витрат відповідача склав 1, 33 грн. за місяць.

Крім того, згідно наказу позивача № 74, з 01.03.2011 для відповідача розмір експлуатаційних витрат становить 541, 47 грн. в місяць (тобто, за 1 кв. м. 2, 0114 грн.).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач несвоєчасно розраховувався за використані послуги та допустив виникнення заборгованості у розмірі 20947, 74 грн., що підтверджується обліковими картками за спірний період, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 20947, 74 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобовязань за господарським договором в частині сплати коштів за надані послуги.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 2.9 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1610, 04 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача, викладені у письмовому відзиві до уваги судом не приймаються, оскільки умовами укладеного договору відповідач зобовязався сплачувати платежі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Комунальним підприємством «Грушківське»Солом`янської районної в м. Києві ради вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідачем частково погашена заборгованість після порушення провадження у справі, витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуршет» (03124, м. Київ, Солом`янський район, вул. Миколи Василенка, будинок, 4, ідентифікаційний код 22939137) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Комунального підприємства «Грушківське»Солом`янської районної в м. Києві ради (03124, м. Київ, Солом`янський район, бульвар Івана Лепсе, будинок, 23-А, ідентифікаційний код 35756939) 20 947 (двадцять тисяч девятсот сорок сім) грн. 74 коп. сума основного боргу, 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн. 04 коп. пеня, 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 58 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.М. Івченко

Дата підписання повного тексту рішення 29.11.2011