Рішення № 19885908, 21.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/29221.11.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго

Україна»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 29485,47 грн.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 402 від 25.05.2011 року;

від відповідача не зявився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнгоУкраїна» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 29485,47 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.10.2010 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес»та ОСОБА_2 (страхувальник за договором) укладено договір № 006-37408/016НТ добровільного страхування наземного транспорту. Строк дії договору, згідно п. 4.15, встановлено з 08.10.2010 року по 07.10.2011 року.

Згідно п. 4.2 договору, застрахованим транспортним засобом виступає автомобіль Subaru Forester, д.р.н. НОМЕР_3.

Відповідно до п. 4.6 договору, одним із передбачених договором страхових ризиків є дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

17.02.2011 року приблизно о 16 год. 06 хв. на вулиці Шовкуненко, в місті Києві, сталась ДТП за участю транспортного засобу під керуванням страхувальника, який має право керувати ТЗ на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_1, та транспортним засобом ВАЗ д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Згідно довідки ДАІ №182 від 22.02.2011 року про дорожньо-транспортну пригоду, зазначена ДТП відбулась в наслідок порушенням водієм автомобіля ВАЗ, д.р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_3 п. 10.02 Правил дорожнього руху України. Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.05.2011 року по справі № 3 - 2542/2011 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

По зазначеному страховому випадку, 01.04.2011 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику у розмірі 28 735,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3071 від 01.04.2011 року, наказом № 28808/1/1 від 25.03.2011 року та страховим актом № 28808/1 від 25.03.2011 року.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 4318 від 01.03.2011 року, вартість матеріального збитку завданого страхувальнику внаслідок зазначеного ДТП складає 29 934,25 грн.

Згідно полісу № ВЕ/2938544, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як особи, яка на законних підставах керувала транспортним засобом, застрахована приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», за яким відповідач прийняв на себе, як страховик, зобов'язання забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок дорожньо-транспортної події, винуватцем якої є ОСОБА_3

За таких обставин у позивача виникло законне право вимоги до відповідача у сумі 28 735,20 грн.

З метою досудового врегулювання зазначеного спору, позивач, звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих. № 87/01-11 від 26.07.2011 року, яка була отримана відповідачем 29.07.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 04128 02219829.

В передбачені законом строки, а саме до 28.08.2011 року (включно), відповідач не задовольнив законні вимоги позивача та не надав письмової відповіді щодо причин порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес»звернулось до суду з вимогою про стягнення з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнгоУкраїна»страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 28735,20 грн., 603,44 грн. пені, 118,09 грн. 3 % річних та 28,74 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2011 року порушено провадження у справі № 33/292, розгляд справи призначено на 21.11.2011 року.

В судове засідання 21.11.2011 року зявився представник позивача та надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 524,00 грн. пені, 102,70 грн. 3% річних та 24,99 грн. інфляційних витрат, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 294,86 грн. та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 16680471 від 07.11.2011 року.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно постанови Соломянського районного суду м. Києва № 3-2541/2011 від 11.05.2011 року встановлено, що 17.02.2011 року о 16 год. 06 хв. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ВАЗ»державний номер НОМЕР_2 в м. Києві, виїжджаючи на дорогу по вул. Шовкуненко, 4 з прилеглої території, не уступив дороги автомобілю Subaru Forester державний номер НОМЕР_3, що рухався по ній, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до наїзду автомобіля Subaru Forester державний номер НОМЕР_3, на перешкоду бетонні сходи та до механічних ушкоджень обох транспортних засобів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 006-37408/016НТ від 07.10.2010 року, укладеного між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес»та ОСОБА_2 (страхувальник за договором), застраховано майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу Subaru Forester державний номер НОМЕР_3.

Відповідно до Звіту № 4318 від 01.03.2011 року про визначення вартість матеріального збитку, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Subaru Forester державний номер НОМЕР_3 з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 29934,25 грн.

Згідно страхового акту № 28808/1 від 14.03.2011 року та наказу № 28808/1/1 від 25.03.2011 року, позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 28735,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3071 від 01.04.2011 року.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2938544, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як особи, яка на законних підставах керувала транспортним засобом, застрахована приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна».

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ»державний номер НОМЕР_2, застрахована приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2938544, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З метою досудового врегулювання зазначеного спору, позивач, звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих. № 87/01-11 від 26.07.2011 року, яка була отримана відповідачем 29.07.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 04128 02219829. В передбачені законом строки, а саме до 28.08.2011 року (включно), відповідач не задовольнив законні вимоги позивача та не надав письмової відповіді щодо причин порушення грошового зобов'язання.

01.11.2011 року приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІнгоУкраїна»здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн., з урахування ліміту відповідальності та франшизи за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2938544.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В обґрунтування вимог щодо стягнення пені позивач посилається на положення пункту 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до яких, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Дії відповідача є порушенням норм чинного законодавства, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами ч. 2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та ст. 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та прострочення виконання грошового зобовязання відповідачем у розмірі 24990,00 грн., суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 524,00 грн. пені, 102,70 грн. 3% річних та 24,99 грн. інфляційних витрат обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»(04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, ідентифікаційний код 20344871) на користь пеню в розмірі 524 (пятсот двадцять чотири) грн. 79 коп., 3 % річних в розмірі 102 (сто дві) грн. 70 коп., індекс інфляції в розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 99 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 25.11.2011 року