Рішення № 19885732, 23.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/50123.11.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Білвіс»

доПриватного підприємства «МОНМАРТ»

простягнення заборгованості 15 838,67 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник за довіреністю;

від відповідача:не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білвіс»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «МОНМАРТ»про стягнення 15 838,67 грн., з яких 14952,00 грн. основного боргу, 742,89 грн. пені, 143,78 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором поставки № 1003-1 від 10.03.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.11 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.10.2011 р.

В судовому засіданні 23.11.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Враховуючи те, що матеріали справи містять належні докази повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.11.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білвіс»(надалі позивач, постачальник) та Приватним підприємством «МОНМАРТ»(надалі відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1003-1, за яким позивач зобов'язався поставляти в обумовлені строки відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).

Пунктом 8.1. договору передбачено обов'язок відповідача оплатити отриману продукцію протягом 30 календарних днів з дати постачання товару.

Відповідно до п. 9.2. договору (в редакції, викладеній у протоколі розбіжностей до договору поставки № 1003-1 від 10.03.11 р.), у випадку прострочення строків оплати товару, покупець на письмову вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі 0,067 % від вартості товару за кожний день прострочення.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 14952,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000015 від 16.05.11 р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні представником позивача, між сторонами не існувало будь-яких інших відносин, на підставі яких могла здійснюватись поставка товару.

Відповідачем зобовязання за договором щодо оплати вартості переданого товару на час розгляду справи не виконано, у звязку з чим утворилась заборгованість у розмірі 14952,00 грн.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Відповідно до розрахунку позивача, який не спростований у встановленому порядку відповідачем, сума нарахованої пені становить 742,89 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, відповідач має сплатити 3 % річних у розмірі 143,78 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що по справі зібрано достатньо доказів для вирішення спору по суті та прийняття законного рішення.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.11 р. між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання послуг адвоката № 3 (копія знаходиться в матеріалах справи), відповідно до п. 1.1. якого виконавець приймає на себе зобовязання, за дорученням замовника, надати останньому адвокатські послуги з питання стягнення заборгованості за поставлену продукцію відповідно до договору № 01003-1 від 10.03.11 р. з ПП «МОНМАРТ», а замовник зобовязується прийняти такі послуги та оплатити їх вартість.

Відповідно до п. 4.1. вказаного договору, вартість винагороди виконавця за ним складає 3167, 73 грн.

На виконання умов договору № 3 від 10.10.11 р. про надання послуг адвоката позивач сплатив на користь адвоката ОСОБА_1 3167,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 266 від 01.10.11 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 10.10.11 р. видав на імя ОСОБА_1 довіреність № б/н на представництво інтересів в усіх установах, підприємствах, організаціях України незалежно від форм власності.

Відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 21.06.07 р., гр. ОСОБА_1 має право на заняття відповідною.

У відповідності з пунктом 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, повязаних з представленням інтересів останнього, не є обовязковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги ціну позову, тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3167,73 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

Співрозмірними, на думку суду, можуть бути витрати на оплату послуг адвоката у розмірі, який не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, яка на дату розгляду справи становить 960,00 грн. (Закон України від 23.12.2010 р. № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік»).

За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 960,00 грн.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «МОНМАРТ»(01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 11; код ЄДРПОУ 36017532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білвіс»(61024, м. Харків, вул. Чайковського 33-Б, кв. 56; код ЄДРПОУ 31938727) 14952 (чотирнадцять тисяч девятсот пятдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 742 (сімсот сорок дві) грн. 89 коп. пені, 143 (сто сорок три) грн. 78 коп. 3 % річних, 960 (девятсот шістдесят) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 158 (сто пятдесят вісім) грн. 39 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28.11.2011