Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 24/28003.10.11 За позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі
Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу
Київської міської ради
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича
компанія "Відродження"
Третя особа Дарницька районна у м. Києві рада
Про стягнення 12 797 050,00 грн.
Суддя Шевченко В.Ю.
Представники:
Від прокуратуриНекрасов О. М. посвідчення НОМЕР_1 від 08.12.09 р.;
Від позивачаОСОБА_1 (дов. № 049-05/834-11 від 15.02.11 р.);
ОСОБА_2 (дов. № 049-05/833-11 від 15.02.11 р.);
Від відповідача
Від третьої особиНе зявився;
ОСОБА_3. (дов. №13/01 від 09.06.11 р.); У судовому засіданні 03 жовтня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Відродження" 12 797 050,00 грн., з яких 9556350,00 грн. основного боргу, 1671340,00 грн. інфляційних збитків та 1569360,00 грн. пені, за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва №971 від 26.10.2007р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.07.211р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 09.09.2011р.
Вказаною ухвалою Дарницьку районну у м. Києві раду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 26.09.2011р. у звязку з незявленням представника відповідача.
У судовому засіданні 26.09.2011р. було оголошено перерву до 03.10.2011р.
У судовому засіданні 03.10.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві за вх. №18673 від 06.07.2011р.
Представник відповідача в судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав та про причини неявки суд не повідомив.
Згідно ст. 64 ГПК України, суд надсилає сторонам копію ухвали про порушення провадження у справі за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якій вказується час та місце проведення судового засідання. У разі відсутності сторони за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним їй чином.
Зазначена в позовній заяві адреса відповідача підтверджується довідкою з ЄДРПОУ станом на 30.05.2011р. доданій позивачем до позовної заяви.
Таким чином, ухвала про порушення вважається врученою відповідачеві належним чином, тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, та зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-
В С Т А Н О В И В:
26.10.2007р. Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач), Дарницькою районною у м. Києві радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Відродження" (надалі відповідач, або інвестор) уклали договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва №971 (надалі договір №971).
Відповідно до п. 1.1. договору №971, предметом даного договору є сплата інвестором пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі пайовий внесок), у звязку з будівництвом житлового комплексу у Дарницькому районі м. Києва.
Згідно з п. 1.2. договору №971, розмір пайового внеску, згідно з розрахунками1-8 від 10.10.2007р., становить 8150430,00 грн.
Відповідно до п. 2.1. договору №971 інвестор зобовязаний перерахувати компенсацію у сумі 469280,00 грн. та пайовий внесок у сумі 8150430 грн. (без ПДВ) в термін з листопада по грудень 2007р. включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Згідно з п. 2.1.2. договору №971 сума платежу на момент здійснення оплати корегується на індекс інфляції з моменту виникнення зобовязання і до моменту його фактичного виконання.
Після сплати повної суми пайового внеску, визначеної даним договором, інвестору видається довідка про виконання вимог пайової участі (п. 2.2.2. договору №971).
Згідно з п. 2 додаткової угоди №1 від 04.04.2008р., розмір пайового внеску з урахуванням штрафних санкцій, інфляції та попередніх оплат в сумі 422840,00 грн. згідно з розрахунком від 14.03.2008р. становить 9556350,00 грн.
Пунктом 3 вказаної додаткової угоди визначено, що відповідач зобовязується перерахувати управлінню пайові кошти у сумі 9556350,00 грн. у строк з квітня 2008р. по грудень 2008р. рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
На виконання умов договору №971, відповідно до довідки про надходження коштів за період 01.01.2007 по 04.02.2011, наданої Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), забудовник (відповідач) перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 3092 912,00 грн.
Позивач стверджує що відповідач, в порушення взятих зобовязань, не виконав зобовязання щодо своєчасної сплати пайових внесків і на момент звернення з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Відродження" за відповідачем існує заборгованість по договору №971 в сумі 9556 350,00 грн.
Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає що позов має бути задоволений повністю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.
Згідно пункту 5 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у звязку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України, Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.
Рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 №271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (в редакції, чинній станом на момент укладання договору), затверджені нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів.
Згідно додатку №1 до вищезазначеного рішення Київської міської ради, а саме пункту 1.1. Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі-Нормативи), пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету міста Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.
Пайовий одноразовий внесок включає в себе наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.
Пайовий внесок сплачується забудовником на підставі відповідного договору (п. 4.6 Рішення №271/431).
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обовязок підтвердити факт оплати пайових внесків у повному обсязі та у передбачені договором строки, покладається на відповідача.
Враховуючи те, що наявні у справі докази підтверджують обґрунтованість розрахунків позивача, а також те, що відповідач в установленому законом порядку обставин, підтверджених позивачем не спростував, господарський суд вважає доведеним факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 9556350,00 грн. за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва №971 від 26.10.2007р.
За невиконання зобовязання позивач також наполягає на стягненні з відповідача інфляційних збитків в сумі 1671340,00 грн. за період з червня 2008р. по грудень 2008р. та пені в сумі 1569360,00 грн. за період травня 2008р. по грудень 2008р.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Розрахунок суми інфляційних збитків, наведений позивачем, діючому законодавству відповідає, в звязку з чим господарський суд м. Києва дійшов висновку що вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Відродження" інфляційних збитків в сумі 1671340,00 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вимога про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобовязання суми пені в розмірі 1569360,00 грн. також підлягає задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено диспозитивність у застосуванні правових наслідків спливу позовної давності. Відповідно до цієї процесуальної норми на фактичні дані, що мають значення для застосування правових наслідків спливу позовної давності, можуть звертати увагу суду сторони як активні учасники процесу доказування, а не суд. Таке застосування правових наслідків сплину позовної давності відповідає засадам змагальності в господарському процесі, оскільки вони є складовою частиною господарського судочинства. Даною нормою права передбачено правило, згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.
Пунктом 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що порушене право підлягає захисту у разі визнання судом поважними причин пропущеної позовної давності.
В позовній заяві прокурором заявлено про відновлення строку позовної даності щодо стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, наведено посилання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності та можливості його поновлення. В судовому засіданні прокурором посилався на наявність обставин, які є обєктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення необхідних процесуальних дій. А тому на думку прокурора є підставою для відновлення строків позовної давності.
Відносно зазначеного клопотання господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давністьце строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вх. № 06-21/3509 від 19.09.2011р. посилався на пропуск позивачем строку позовної давності. Отже, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність мала застосовуватися до спірних правовідносин.
Господарський суд констатує, що сторони, зокрема відповідач, не скористалися наданим законом право та не заявили про застосування до позовної вимоги про стягнення пені, строку позовної давності, а тому суд дійшов висновку що позовна давність у спірних відносинах застосовуватися не повинна.
Враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній сплаті пайового внеску, станом на день розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість у розмірі 9556350,00 грн., господарський суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1569360,00 грн. законними та обґрунтованими.
Заступник прокурора м. Києва у прохальній частині позовної заяви також просить суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на кошти відповідача, в межах заявленої суми.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
З урахуванням загальних вимог передбачених статтями 3-4, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням та подати докази наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Господарський суд міста Києва дослідив подані заступником прокурора м. Києва матеріали і враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що заступником прокурора м. Києва, окрім самого клопотання про забезпечення позову, не надано доказів які б обґрунтовували наведені у клопотанні припущення, дійшов висновку, що у в матеріалах справи відсутні достатні докази того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі.
З огляду на зазначене, клопотання заступника прокурора м. Києва про забезпечення позову, заявлене ним у прохальній частині позовної заяви, є обґрунтованим та таким що задоволенню не підлягає.
Таким чином, позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки порушення прав відповідача сталося з його вини.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Відродження" (04080 м. Київ, вул. Межигірська, 78; код ЄДРПОУ 32802459) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ЄДРПОУ 24262621) 9556 350 (девять мільйонів пятсот пятдесят шість триста пятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1671340 (один мільйон шістсот сімдесят одна тисяча триста сорок) грн. 00 коп. інфляційних збитків та 1569360 (один мільйон пятсот шістдесят девять тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. пені.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Відродження" (04080 м. Київ, вул. Межигірська, 78; код ЄДРПОУ 32802459) до Державного бюджету України 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя В.Ю. Шевченко
Дата підписання рішення 14.10.2011р.
Судове рішення № 19885364, Господарський суд м. Києва було прийнято 03.10.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 24/280. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: