Рішення № 19885272, 23.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/44223.11.11 За первісним позовом:Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»

До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус»

Про: стягнення 28500 грн. 00 коп.

та Зустрічним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус» До відповідача:Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»

Про:стягнення 20 191 грн. 68 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники: Позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_1 дов. від 10.05.2011 № 30/481-1;

Відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2 дов. від 13.10.2011 № 10/13; та позивача за зустрічним позовом:

У судовому засіданні 23.11.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус»про стягнення заборгованості 28500 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011 порушено провадження у справі № 61/422, розгляд справи призначено на 19.10.2011.

В судове засідання 19.10.2011 зявились представники сторін, судом долучено до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали від 23.09.2011, надані представником позивача.

Представник відповідача заперечив проти позову в повному обсязі та надав суду документи на виконання вимог ухвали від 23.09.2011, які долучені судом до матеріалів справи. На підставі ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву в судовому засіданні до 02.11.2011.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 19.10.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус»подано зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»про стягнення 20 191 грн. 68 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2011 порушено провадження у справі № 61/422 за зустрічним позовом, розгляд справи призначено на 02.11.2011.

В судове засідання 02.11.2011 зявились представники сторін. Судом долучено до матеріалів справи додаткові документи, надані представником позивача.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву по первісному позову, який судом долучений до матеріалів справи.

Представником позивача надано відзив на зустрічну позовну заяву. На підставі ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву в судовому засіданні до 18.11.2011.

Представником позивача за первісним позовом 16.11.2011 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подано пояснення на відзив відповідача, а 17.11.2011 подано доповнення до відзиву на зустрічну позовну заяву.

В судове засідання 18.11.2011 зявилися представники сторін та заявили клопотання про продовження строку розгляду справи на пятнадцять днів. Судом поставлено представникам сторін уточнюючі запитання та на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 23.11.2011.

В судове засідання 23.11.2011 зявилися представники сторін, надали додаткові пояснення по суті вимог та заперечень.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2011 між Відкритим акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»(надалі також ВАТ «Марганецький ГЗК», позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтербус» (надалі також ТОВ «Інтербус», відповідач, постачальник) укладено договір поставки № 163, відповідно до умов якого (п. 1.1.) постачальник зобовязався передати у власність позивача товар, повне найменування якого, марка, вид вказується в специфікаціях до договору, що є його невідємними частинами, а покупець зобовязався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до умов договору та специфікації № 1 від 28.01.2011 ТОВ «Інтербус»зобовязалось поставити ВАТ «Марганецький ГЗК»товар (автобуси Богдан А 1445) в кількості 3 шт. по ціні 570000 грн. 00 коп. з ПДВ на загальну суму 1710000 грн. 00 коп. протягом 15 днів з моменту підписання специфікації № 1.

Згідно з п. 3 Специфікації № 1 розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту передачі права власності на продукцію покупцеві на підставі накладної, рахунку і податкової накладної.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що перехід права власності на поставлений товар здійснюється в момент підписання видаткової накладної обома сторонами.

Додатковою угодою № 2 від 10.03.2011 до договору поставки були внесені зміни до пункту 1 Специфікації № 1 від 28.01.2011 відносно дати поставки товару, згідно з якими відповідач за первісним позовом зобовязався поставити позивачу товар-автобуси «Богдан А 1445»в кількості 2 шт. 02.03.2011, а 1 шт. до 25.04.2011.

Відповідач за первісним позовом здійснив поставку 2-х автобусів 01.03.2011, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000227 від 01.03.2011 та довіреністю № 413 від 24.02.2011.

Третій автобус відповідачем за первісним позовом поставлено 05.05.2011, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000544 від 05.05.2011 та довіреністю № 836 від 29.04.2011.

Позивач за первісним позовом здійснив розрахунок за поставлені товари в наступні терміни: платіжним дорученням № В0317U1QQ7 від 17.03.2011 сплачено 570000 грн. 00 коп. з ПДВ; платіжним дорученням № В0413U1Y29 від 13.04.2011 сплачено 570000 грн. 00 коп. з ПДВ; платіжним дорученням № В0310U2EIS від 10.06.2011 сплачено 570000 грн. 00 коп. з ПДВ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про те, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (замовника) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо вимог первісного позову про стягнення суми пені в розмірі 0,5 процентів та зустрічного позову щодо стягнення 3 % річних суд зазначає наступне.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У матеріалах справи знайшло своє підтвердження, що ТОВ «Інтербус»поставило автобус Богдан А 1445 в кількості 1 шт. з порушенням строків на 10 календарних днів, здійснивши поставку 05.05.2011, а не 25.04.2011, як це передбачалося у додатковій угоді № 2 до договору поставки.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що в разі порушення строків постачання товару по даному договору постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5 процентів від суми непоставленого в строк товару за кожний день прострочення. В разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф 10 % від суми непоставленого в строк товару.

Оскільки поставку автобуса (1 шт.) здійснено з простроченням 10 днів, то пеня за порушення строку поставки складає 28500 грн. (570000 грн. 00 коп. * 0,5 % * 10 днів (з 25.04.2011 по 04.05.2011 включно) : 100 28500 грн. 00 коп.

Судом перевірено розрахунок суми пені, наданий позивачем за первісним позовом, та підтверджено його правомірність, а отже первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Твердження відповідача за первісним позовом про те, що розмір пені відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»має бути розрахований з огляду на облікову ставку НБУ, а не розмір, встановлений договором (0,5 % за день прострочення) судом не приймаються, оскільки в преамбулі згаданого закону передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання саме грошових зобовязань, в той час як відповідальність в розмірі 0,5 % від простроченої поставки товару встановлено сторонами у договорі за несвоєчасне виконання зобовязань з поставки товару, а не сплати грошових коштів.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за зустрічним позовом, зокрема, заявлено до відшкодування 3 % за користування грошовими коштами, оскільки відповідачем за зустрічним позовом здійснено несвоєчасний розрахунок за поставлений товар.

Зокрема, судом досліджено, що 01.03.2011 позивачем за зустрічним позовом здійснено поставку двох автобусів, а 05.05.2011 третього.

Передача права власності на продукцію покупцеві відбулася у день поставки шляхом підписання сторонами накладних.

Як вже зазначалося судом, згідно з п. 3 Специфікації № 1 розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту передачі права власності на продукцію покупцеві на підставі накладної, рахунку і податкової накладної.

Отже, відповідач за зустрічним позовом повинен був здійснити розрахунок за перші 2 автобуси до 06.03.2011 включно, а третього до 10.05.2011 включно. Оскільки 06.03.2011 є вихідним днем, то відповідач за зустрічним позовом зобовязаний був здійснити розрахунок за 2 автобуси до 07.03.2011, а за третій - до 10.05.2011.

З огляду на наявні в матеріалах справи документи (докази здійснення оплати) відповідачем за зустрічним позовом здійснено оплату за першій автобус 17.03.2011 (10 днів прострочення, платіжне доручення № B0317U1QQ7), за другий автобус 13.04.2011 (37 днів прострочення, платіжне доручення № B0413U1Y29), за третій автобус 10.06.2011 (31 день прострочення, платіжне доручення № B0610U2EIS).

За вказаних обставин, оскільки позивачем за зустрічним позовом надано розрахунок щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 3 % за користування коштами за перший автобус 10 днів прострочення, за другий не 37, а 31 день прострочення, за 3й 31 день прострочення, то судом задовольняється зустрічний позов в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 3 % в розмірі, заявленому до відшкодування, в сумі 3365 грн. 28 коп.

Стосовно тверджень відповідача за зустрічним позовом про те, що при прийманні автобусів було виявлено певні недоліки, що згідно з п. 3 ст. 220 ГК України звільняє його від відповідальності у разі прострочення кредитора, суд не може погодитись з ними з тих підстав, що згідно умов договору передача права власності на продукцію покупцеві відбулася у день поставки шляхом підписання сторонами накладних. Отже, саме з дати підписання видаткових накладних № РН-0000227 від 01.03.2011 та № РН-0000544 від 05.05.2011 протягом пяти днів покупець був зобовязаний здійснити оплату.

При цьому, пункт 5 договору, регулюючи питання щодо порядку приймання товару покупцем за кількістю та якістю, не встановлює можливості відстрочення оплати на час усунення недоліків товару, а зазначає лише про обовязки продавця їх усунути або замінити товар.

Таким чином, суд погоджується з тією обставиною, що покупцем було несвоєчасно виконано власні зобовязання з оплати товару, що дає підстави продавцю заявляти до відшкодування 3 відсотки річних.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення виконання грошового зобовязання покупцем товару, в сумі 16826 грн. 40 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ст. 230 ГК України зазначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Також, у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 2.1. Розяснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) або законом.

У договорі поставки № 163 від 28.01.2011 положення, які передбачають стягнення пені за невиконання грошових зобовязань, відсутні. Позивачем за зустрічним позовом не наведено закону, відповідно до якого встановлено розмір штрафних санкцій за невиконання грошових зобовязань, якщо такий розмір не зазначено в договорі, таким чином суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Зазначена правова позиція підтримана, зокрема, Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2010 у справі № 11/132.

Щодо вимоги за зустрічним позовом на відшкодування ТОВ «Інтербус»витрат на правову допомогу в розмірі 3456 грн. 00 коп., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються зокрема: з державного мита, оплати послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат.

При цьому за правилами частини 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Частиною 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідач за зустрічним позовом підтверджує свої витрати на послуги адвоката наступними документами: договором № 10/12-10 про надання юридичних послуг від 12.10.2011, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтербус»та Приватним адвокатом ОСОБА_3, рахунком фактурою № 10/12 від 12.09.2011, виписаним також Приватним адвокатом ОСОБА_3, актом виконаних робіт № 10/12 від 12.10.2011, підписаним між тими ж сторонами, прибутковим касовим ордером № 10/12 від 12.10.2011 на суму 3546 грн. 00 коп.

Але як вбачається із матеріалів справи, зустрічний позов № 10/14 від 14.10.2011 підписаний не Приватним адвокатом ОСОБА_3, а представником за довіреністю № 10/13 від 13.10.2011 ОСОБА_2 та представляв інтереси в суді також не Приватний адвокат ОСОБА_3, а представник за довіреністю № 10/13 від 13.10.2011 ОСОБА_2.

Докази того, що ОСОБА_2 можливо являється помічником Приватного адвоката ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач за зустрічним позовом не надано належних доказів, які підтверджують наданням Приватним адвокатом ОСОБА_3 послуг по зазначеній справі, в якості адвоката, тому зазначена вимога про відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Але, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус»(03191, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 17/11 корпус 1 кв. 63, код ЄДРПОУ 33880606) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»(53407, м. Марганець Дніпропетровської області, вул. Радянська, 62, код ЄДРПОУ 00190911) 28500 (двадцять вісім тисяч пятсот) грн. 00 коп. - пені, 285 (двісті вісімдесят пять) грн. 00 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Зустрічний позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»(53407, м. Марганець Дніпропетровської області, вул. Радянська, 62, код ЄДРПОУ 00190911) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБус»(03191, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 17/11 корпус 1 кв. 63, код ЄДРПОУ 33880606) 3365 (три тисячі триста шістдесят пять) грн. 28 коп. - 3 % річних в розмірі, 33 (тридцять три) грн. 66 коп. державного мита та 39 (тридцять девять) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення: 28.11.2011