Рішення № 19885161, 21.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/42821.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрум ЛТД» до Комунального підприємства Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство будівельно-електромонтажних робіт

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 44 від 1.11.11р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 12.06.10р.);

Гамоля С.І. (директор).

В судовому засіданні 21 листопада 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрум ЛТД»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство будівельно-електромонтажних робіт (відповідач) заборгованості в сумі 78679,56 грн. з них основного боргу з урахуванням індексу інфляції 65253,31 грн., пені 8417,31 грн. та 3% річних 5008,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором № 1606/1-09 від 16 червня 2009 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову не заперечував та вказав, що з позовними вимогами згоден.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5.10.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 3.11.2011 року.

3 жовтня 2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 7 жовтня 2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7.11.2011 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 21.11.2011 року, викликано до суду для дачі пояснень керівника Комунального підрядного спеціалізованого підприємства будівельно-електромонтажних робіт - ОСОБА_3.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2009 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір № 1606/1-09 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця непродовольчі товари, (товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити його вартість на умовах Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму 89791,07 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець частково розрахувався за товар на суму 39791,07 грн., а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 50000,00 грн., тобто 89791,07 грн. 39791,07 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом, 16 червня 2009 року між сторонами укладено договір № 1606/1-09 згідно умов п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця непродовольчі товари, (товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити його вартість на умовах Договору.

Конкретний асортимент (номенклатура), кількість, ціна і вартість товару зазначені в специфікації та видатково-прибуткових накладних на товар, що після складання і підписання є невід'ємними частинами Договору поставки (п. 1.2. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що в період з липня по лютий 2009 року позивач передав товар на загальну суму 89791,07 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 004093 від 27.07.2009р., № 008001 від 26.09.2008р. та № 000975 від 27.02.2009р. (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав відповідний товар, що підтверджується підписом Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до п. 2.2. Договору встановлено, що оплата товару, зазначеного в рахунку-фактурі, здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця за повну вартість отриманих Покупцем товарів, не пізніше тридцяти п'яти днів після отримання товару від Продавця та оформлення видатково-прибуткових накладних.

Позивач зазначає, а відповідачем не заперечується, що у визначений Договором строк Покупець за товар в повному обсязі з Продавцем не розрахувався.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як слідує з матеріалів, в порядку досудового врегулювання спору позивач 30.08.2011р. направив відповідачу претензію № 1 про сплату боргу на суму 50000,00 грн. (копія претензії міститься в матеріалах справи). Факт надсилання вимоги позивачем та отримання її відповідачем 30.09.2011р. підтверджується відміткою про вручення на поштовій накладній, описом вкладення в цінний лист та розрахунковим документом про оплату відправлення поштової кореспонденції (копії документів містяться в справі).

Судом встановлено, що між сторонами був складений акт звірки розрахунків який свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 50000,00 грн. станом на 30.09.2011р.

Всупереч виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 5.10.2011р. та 7.11.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на листопад 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 50000,00 грн., з розрахунку 89791,07 грн. (загальна вартість товару) 39791,07 грн. (сума часткових проплат за товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що у разі невиконання та/або неналежного виконання взятих на себе за Договором зобов'язань сторони несуть відповідальність у відповідності з нормами діючого законодавства України.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення встановлених Договором строків оплати отриманого по накладним товару в сумі 8417,31 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення 5008,94 грн. 3% річних та 15253,31 грн. втрат від інфляції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 1022,80 грн. (786,80 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство будівельно-електромонтажних робіт (ідентифікаційний код: 03334084, адреса: 03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 38, р/р 26003301230544 у Жовтневому відділенні, МФО 322067, ІПН033340826581, свідоцтво № 36086339 про реєстрацію платника ПДВ), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрум ЛТД»(ідентифікаційний код: 34446878, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Транспортна, буд. 2, р/р 2600441466 в ПуАТ «СЕБ Банк»м. Києва, МФО 300175, ІПН 344468710357, свідоцтво № 100339458 про реєстрацію платника ПДВ), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 50000,00 грн. (пятдесят тисяч гривень), пені 8417,31 грн. (вісім тисяч чотириста сімнадцять гривень 31 копійку), 3% річних 5008,94 грн. (пять тисяч вісім гривень 94 копійки), втрат від інфляції - 15253,31 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті пятдесят три гривні 31 копійку) та судові витрати в сумі 1022,80 грн. (одна тисяча двадцять дві гривні 80 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 25.11.2011р.