Рішення № 19885022, 24.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/33024.11.11 За позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі:

1) Київської міської ради

2) Комунального підприємства Голосіївського району в місті Києві "Розрахунковий центр "Голосіїво"

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 102 704,65 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін :

від прокуратури: ОСОБА_2 - за довіреністю № 5195 від 15.09.11 р.

від позивача-1: не зявився.

від позивача-2: ОСОБА_3 - за довіреністю № 223 від 31.05.11,

від відповідача: ОСОБА_1

В судовому засіданні 24.11.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального підприємства Голосіївського району в місті Києві "Розрахунковий центр "Голосіїво" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 102 704,65 грн, з них 84 285,54 грн заборгованість по орендній платі, 16 857,11 грн - ПДВ, 1 562 грн - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 118-2000 від 16.03.2000 р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 102 704,65 грн.

Ухвалою суду від 20.09.11 порушено провадження у справі № 40/330 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.11. При виготовленні даної ухвали судом було допущено арифметичну помилку у ціні позову, зокрема зазначено 108 704,65 грн, в той час як ціна позову, що визначена позивачем становить 102 704,65 грн.

У судове засідання, призначене на 06.10.11, представники органу прокуратури та позивача-2 з'явились, вимоги ухвали суду виконали.

05.10.11 представник позивача-1 через службу діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без його участі та надав пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач через службу діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника позивача-1 та відповідача у судовому засіданні, суд вирішив їх задовольнити.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 25.10.11 у звязку з клопотанням відповідача.

У судове засідання 25.10.11 представники прокуратури, позивача-2 та відповідача зявились, надали пояснення по справі, представник прокуратури та позивача-2 позов підтримали, відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого проти позовних вимог заперечував. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що розмір річної орендної плати за користування приміщенням згідно умов договору оренди № 118-2000 від 16.03.00 складав 2418,92 грн., тобто 201,28 грн. на місяць. Розмір місячної орендної плати неодноразово переглядався, про що сторони підписували відповідні додатки до договору. Згідно із останнім додатком від 01.11.03 орендна плата складає 2110,50 грн., а в розрахунку боргу, доданому до позовної заяви орендна плата зазначена в розмірі від 4270,70 грн. до 5149,56 грн. в місяць. Тобто, за твердженням відповідача, орендна плата була збільшена позивачем в односторонньому порядку, без внесення змін до договору. Відповідача, в свою чергу, продовжував сплачувати орендну плату керуючись додатком до договору від 01.11.03, виходячи з розміру орендної плати 2110,50 грн. Враховуючи викладене, відповідач вважає розмір заборгованості, зазначений в позовній заяві, необґрунтованим.

Крім того, відповідачем було подано клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, розгляд якого було відкладено судом до 08.11.11, крім того, суд зобовязав позивача-2 надати детальний розширений розрахунок орендної плати за період з 01.07.08 по 11.02.10. У звязку з викладеним, в судовому засіданні було оголошено перерву до 08.11.11.

В судове засідання 08.11.11 представники прокуратури, позивача-2 та відповідача зявились, представник позивача-2 надав на виконання вимог суду розгорнутий розрахунок заборгованості відповідача.

За результатом розгляду клопотання представника відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання у звязку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 17.11.11.

В судове засідання 17.11.11 представники прокуратури, позивача-2 та відповідача зявились, надали пояснення по справі.

Відповідач надав доповнення до відзиву, відповідно до якого зазначив, що нарахування орендної плати після березня 2005 було здійснено позивачем незаконно, оскільки після закінчення строку дії договору оренди 16.03.05 орендар не мав змоги використовувати приміщення у звязку із неможливістю отримати відповідні дозволи на роботу від районних органів санітарно-епідеміологічної служби та пожежної охорони. Відповідач стверджує, що саме бездіяльність орендодавця призвела до того, що орендар не міг використовувати орендоване майно. Крім того, на думку відповідача, позивачем не надано належних доказів на підтвердження його права передавати спірний обєкт в оренду.

Відповідач заявив клопотання про продовження строків розгляду справи з метою надання часу для подачі додаткових доказів.

Суд задовольнив клопотання відповідача, та, керуючись ст.. 69 ГПК України, продовжив строк розгляду спору у справі № 40/330, в судовому засіданні оголосив перерву до 24.11.11.

21.11.11 відповідач через загальний відділ діловодства надав доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначив, що на підставі п.6 ст. 762 ЦК України нарахування орендної плати з моменту закінчення терміну дії договору оренди (з 16.03.05) є незаконним, орендодавець передав приміщення у користування відповідача всупереч п.1 ст. 761 ЦК України, оскільки докази права власності позивача на спірне приміщення відсутні.

23.11.11 орган прокуратури через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, обґрунтоване тим, що в серпні 2011 року позивач-2 звернувся до прокуратури з проханням вжити заходи прокурорського реагування в порядку статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», тобто прокуратурі тільки в серпні 2011 року стало відомо про факт наявності заборгованості відповідача за оренду комунального майна. Також прокуратура подала заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 101133,66 грн. та 1562,00 грн. пені.

24.11.11 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав доповнення до відзиву, в якому з посиланням на нікчемність спірного договору оренди на підставі ч.1 ст. 220 ЦК України, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 24.11.11 представники прокуратури, позивача-2 та відповідача зявились, представники прокуратури та позивача-2 надали додаткові пояснення по справі, позов підтримали, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Судом заслухані пояснення представників учасників процесу, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

16.03.2000р. між Державною адміністрацією Московського району м. Києва (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди № 118-2000 нежитлового приміщення площею 67,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі договір).

Відповідно до п. 11.1.4 рішення Київської міської ради № 531/588 від 28.12.2006 плата за оренду комунального майна територіальної громади заноситься до доходів місцевого бюджету Голосіївського району м. Києва.

Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 за № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві»припинено з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, зокрема Голосіївську районну у місті Києві раду.

Згідно рішення Київської міської ради від 28.10.2010 за № 183/4995 «Про окремі питання організації управління районами в місті Києві» та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві»майно, яке було передано до комунальної власності громади Голосіївського району міста Києва передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій та закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація».

Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві ради від 06.04.11 за № 261 «Про забезпечення життєдіяльності Голосіївського району міста Києва у сферах управління, віднесених до повноважень Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації»комунальне підприємство «Розрахунковий центр «Голосіїво»(позивач) визначено орендодавцем майна, яке передається до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, на яке покладено обов'язки щодо забезпечення обліку та контролю за рухом майна, передачу його в оренду або користування, контроль за збором та перерахуванням грошових коштів, отриманих від використання майна.

Згідно п. 3.1 даного договору розмір орендної плати встановлюється орендодавцем згідно діючих ставок орендної плати за нежитлові приміщення в розмірі 2418,92 грн. (додаток 1 до договору Розрахунок орендної плати за нежитлові приміщення).

Відповідно до п.3.2 договору розмір місячної орендної плати визначається шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції за період з моменту проведення експертної оцінки до моменту перегляду орендної плати та на індекс інфляції за поточний місяць.

В пункті 3.3 договору сторони встановили, що орендна плата сплачується щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.5 договору при закінченні терміну дії цього договору орендна плата та комунальні платежі сплачуються орендарем по день фактичного звільнення приміщення включно.

Не включаються до суми орендної плати і сплачуються окремо: витрати по утриманню та обслуговуванню орендованого приміщення, витрати на транспортування теплової енергії підприємствами мереж ДКП «Київтеплокомуненерго» від джерел теплопостачання, податок на землю, податок на воду, комунальні послуги (п.3.10 договору).

Згідно з п. 5.1. договору термін дії договору встановлюється з 16.03.2000 р. до 16.03.2005 р.

Після закінчення терміну, зазначеного в п. 5.1. договору, він припиняє свою дію (п. 5.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору орендодавець передав, а відповідач прийняв у користування нежитлове приміщення площею 67,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 10.05.2000, який міститься в матеріалах справи.

В подальшому сторони неодноразово вносили зміни до договору оренди в частині розміру орендної плати. 01.11.03 сторони підписали додаток до договору оренди нежитлового приміщення № 118-2000 від 16.03.00, що є невідємною частиною договору, відповідно до умов якого місячна орендна плата становить 2110,50 грн. Розмір орендної плати за перший та кожний наступний місяць визначається шляхом корегування на індекс інфляції за період з моменту укладання договору або перегляду орендної плати на індекс інфляції за поточний місяць. Відповідно до вказаного додатку від 01.11.03 до орендної плати не включаються і сплачуються окремо: витрати на транспортування теплової енергії від джерел теплопостачання, відшкодування витрат по використанню води, комунальні послуги, податок на добавлену вартість в розмірі та порядку, встановленому чинним законодавством.

В матеріалах справи наявний, підписаний представниками позивача, відповідача та КП «ЖЕО-112», акт від 11.02.10 про виселення нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, відповідно до якого відповідач передав, а КП «ЖЕО-112» прийняло орендоване нежиле приміщення площею 115,2 кв.м. в задовільному санітарному та технічному стані. З пояснень представників сторін вбачається, що площа приміщення, яке було передано в оренду за договором оренди від 16.03.2000, була збільшена з 67,7 кв.м. до 115,2 кв.м. внаслідок поліпшень проведених відповідачем, тобто сторони підтвердили, що вказані приміщення є одним і тим самим обєктом нерухомості.

Відповідно до вказаного акту про виселення від 11.02.10 на час передачі нежитлового приміщення заборгованість відповідача складає 101 142,65 грн., пеня 3421,67 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору, не виконував належним чином та в повному обсязі обовязку щодо внесення орендної плати згідно умов договору № 118-2000, в результаті чого виникла заборгованість яка, як вбачається з наданого прокуратурою уточненого розрахунку, складає 101133,66грн.

Оцінюючи подані учасниками процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна встановлено обовязок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Суд дійшов висновку, що відповідач порушив зобовязання щодо внесення передбачених Договором платежів за користування приміщення. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи у судовому засіданні відповідач зобовязання по сплаті орендних та інших платежів за фактичне користування нежитловим приміщенням згідно з умовами договору не виконав, суму заборгованості у розмірі 101 133,66грн. не сплатив.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 101133,66грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відхиляє твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що починаючи з 16.03.05 та до моменту повернення приміщення орендодавцеві відповідач не мав можливості використовувати орендоване приміщення для здійснення у ньому підприємницької діяльності у звязку із затягуванням вирішення питання про подовження договору оренди з боку орендодавця, виходячи з наступного.

В матеріалах справи наявна копія рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.07 у справі № 4/359 за позовом субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Голосіївської районної у м. Києві ради про припинення дій з надання права оренди нежитлового приміщення іншому субєкту підприємницької діяльності, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Вказане рішення оскаржено не було та набрало законної сили 23.12.07. Ухвалюючи вказане рішення суд встановив, що зважаючи на відсутність протягом більш ніж двох років з дати закінчення дії договору оренди заперечень з боку відповідача щодо користування приміщенням та сплати позивачем орендної плати, правовідносини сторін тривають і регулюються умовами договору від 16.03.2000р. № 118-2000, а договір є продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження відповідача про невикористання ним нежилого приміщення площею 67,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в період з березня 2005 по лютий 2010.

Крім того, відповідно до п. 2.13 договору при достроковому припиненні використання приміщень орендар за місяць письмово попереджає про це орендодавця із наступним оформленням акту про здачу приміщення орендодавцю. В разі залишення орендарем приміщення без письмового попередження та/або відсутності акту про здачу приміщення у справному стані, орендар несе повну матеріальну відповідальність за збитки, нанесені приміщенням за його відсутності.

Відповідачем не надано належних доказів направлення позивачеві в порядку п.2.13 договору попередження про припинення використання орендованого приміщення, так само як і направлення позивачеві акту про здачу приміщення. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази невикористання відповідачем орендованого приміщення в період з березня 2005 по лютий 2010.

Судом враховано, що в акті від 11.02.10 про виселення з нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, відповідно до якого відповідач передав, а КП «ЖЕО-112» прийняло орендоване нежиле приміщення, відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем.

Твердження відповідача про відсутність права у позивача здавати спірне приміщення в оренду також спростовано матеріалами справи, а саме рішенням Київської міської ради № 531/588 від 28.12.2006, рішенням Київської міської ради від 28.10.2010 за № 183/4995, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 та розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві ради від 06.04.11 за № 261.

Не приймаються судом і заперечення відповідача викладені у доповненні до відзиву стосовно нікчемності договору оренди № 118-2000 від 16.03.2000, виходячи з наступного.

Зазначаючи про порушення при укладенні договору вимог цивільного законодавства щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів оренди, укладених строком на один рік і більше, відповідач безпідставно надає зворотну дію нормам ч. 2 ст. 793, ст. 794 Цивільного кодексу України (набрав чинності з 01.01.2004 р.), якими встановлюється обов'язок нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору найму будівлі (їх окремої частини) строком на один рік і більше. При цьому відповідачем не враховано, що ст. 257 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент укладення договору оренди від 16.03.2000 р., вимагала від юридичних осіб укладати договори найму майна лише у письмовій формі без покладання на сторін додаткових обов'язків щодо нотаріального посвідчення чи державної реєстрації таких договорів.

Крім суми основного боргу прокуратура також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1562,00 грн.

Відповідно до п. 3.6. Договору за несвоєчасне внесення орендних та комунальних платежів орендар повинен сплатити Орендодавцеві пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день затримки платежу (включаючи день оплати).

Відповідно до п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як передбачено ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги прокурора про стягнення з відповідача 1562,00 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню за доданим до позову розрахунком, перевіреним судом, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та статті 232 ГК України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобовязання за договором оренди № 118-2000 від 16.03.2000р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» (03028 м. Київ, просп. Науки, буд. 13, ідентифікаційний код 32525507) 101 133 (сто одну тисячу сто тридцять три) грн. 66 коп. основного боргу, 1 562 (одну тисячу пятсот шістдесят дві) грн 00 коп. пені за прострочку платежу.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного бюджету України 1 026 (одну тисячу двадцять шість) грн 96 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 25.11.2011 р.