Рішення № 19884784, 21.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/29621.11.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»

до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 3711,78 грн.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю б/н від 03.11.2010 року;

від відповідача не зявився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 3711,78 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.10.2010 року у м. Києві на вул. Кільцева дорога, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Міtsubishi Pajero Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та автомобіля BMV X6, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09.12.2010 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні даної ДТП і притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Міtsubishi Pajero Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження. Відповідно до Звіту № 397 про визначення вартості матеріального збитку від 19.10.2010 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Міtsubishi Pajero Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП, складає 10 499,87 грн.

Оскільки автомобіль Міtsubishi Pajero Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1, був застрахований власником в страховій компанії "Соверен" за договором страхування транспортного засобу № 1-257-051\10 від 29.06.2010 року, то відповідно до страхового акту № 11/10-22 Т від 10.11.2010 року страхова компанія "Соверен" виплатила страхове відшкодування на користь власника автомобіля Міtsubishi Pajero Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 9 599,49 грн.

Відповідно до Листа МТСБУ (вих. № 18309 від 22.08.2011 року, між ОСОБА_3 та страховою компанією «Укрнафтатранс»укладено договір страхування цивільної відповідальності власника наземного транспорту (Поліс № ВС/7687998 від 10.09.2010 року).

Позивачем було направлено до відповідача заяву № 840/2 від 22.07.2011 року, на виплату страхового відшкодування. 07.09.2011 року відповідач сплатив позивачеві страхове відшкодування в сумі 6 428,71 грн., що підтверджується банківською випискою та страховим актом № 0103-ВС/7687998/025 від 07.09.2011 року.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Соверен" звернулось до суду з вимогою про стягнення з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс» страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3160,78 грн., 84,56 грн. пені, 16,44 грн. 3 % річних та 450,00 грн. витрат на проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2011 року порушено провадження у справі № 33/296, розгляд справи призначено на 21.11.2011 року.

В судове засідання 21.11.2011 року зявився представник позивача та надав пояснення по суті справи, а також в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 3160,78 грн. в порядку регресу, 84,56 грн. пені, 16,44 грн. 3 % річних та 450,00 грн. витрат на проведення експертизи, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва № 3-8032/2010 від 09.12.2010 року встановлено, що 11.10.2010 року о 14 год. 50 хв. ОСОБА_3 керуючи автомобілем BMV X6, реєстраційний номер НОМЕР_2 в м. Києві на Кільцевій дорозі, 19 перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Міtsubishi Pajero Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вищевказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн.

Відповідно до договору страхування № 1-257-051\10 від 29.06.2010 року, укладеного між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Соверен" та ОСОБА_4, застраховано майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією неземного транспортного засобу, а саме автомобіля марки Міtsubishi Pajero Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до Звіту № 397 від 19.10.2010 року про визначення вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Міtsubishi Pajero Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля складає 10499,87 грн.

Згідно страхового акту № 11/10-22 Т від 10.11.2010 року та розрахунку страхового відшкодування, позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 9599,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1852 від 12.11.2010 року.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до листа Моторного (транспортне) страхового бюро України № 18309 від 22.08.2011 року, цивільна відповідальність ОСОБА_3 винного у вчиненні ДТП, застрахована закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укрнафтатранс»згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7687998.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу BMV X6, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укрнафтатранс»за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7687998, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

22.07.2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 840/2 про відшкодування шкодив порядку регресу. У відповідь на заяву, відповідач частково сплатив страхове відшкодування в сумі 6 428,71 грн.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 3160,78 грн. в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

Згідно до п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не зявився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоду. У такому випадку страховик зобовязаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Враховуючи вищезазначену норму закону, суд приходить до висновку, про відсутність обовязку компенсації витрат на проведення експертизи однієї страхової компанію перед іншою, оскільки витрати на незалежне автотехнічне дослідження мають компенсуватися страховою компанією саме потерпілому за умови, якщо ним було замовлено та оплачено проведення відповідної експертизи.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 450,00 грн. витрат на послуги експерта не підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 84,56 грн. за несвоєчасне виконання зобовязання та 3 % річних в розмірі 16,44 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В обґрунтування вимог щодо стягнення пені позивач посилається на положення пункту 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до яких, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Дії відповідача є порушенням норм чинного законодавства, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами ч. 2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та ст. 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 3160,78 грн. суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 84,56 грн. та 3 % річних в розмірі 16,44 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5-А, ідентифікаційний код 30373178) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»(01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, ідентифікаційний код 25264645) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 3 160 (три тисячі сто шістдесят) грн. 78 коп., пеню в розмірі 84 (вісімдесят чотири) грн. 56 коп., 3 % річних в розмірі 16 (шістнадцять) грн. 44 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 89 (вісімдесят девять) грн. 63 коп. та 207 (двісті сім) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 24.11.2011 року