Рішення № 19884751, 22.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/35422.11.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

ДоВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

Провідшкодування шкоди в розмірі 36 139,18 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача ОСОБА_1 (дов. № 347 від 23.09.2011 р.);

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22 листопада 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі по тексту - відповідач) про відшкодування понесених витрат в порядку регресу за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 7230 від 27.12.2007 року в розмірі 36 139,18 грн., з яких 35000,00 грн. - основного боргу, 1 139,18 грн. 3% річних. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2011 року порушено провадження у справі № 9/354, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.11.2011 року.

21.11.2011 року, через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому визнає позовні вимоги у розмірі 35000,00 грн. та просить суд розглядати справу без участі представника Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".

Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2011 року вимоги ухвали суду від 27.10.2011 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, а також усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 7230 (надалі - Договір), відповідно до умов якого страховик зобовязувався відшкодувати збитки, що могли настати у звязку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування Дніпровського району міста Києва 13.11.2009 року о 18 год. 30 хв. по Броварському шосе в місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п. п. 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Дніпровського районного суду Києва від 04.12.2009 року у справі № 3- 62651/09.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

16.11.2009 р. ОСОБА_2 звернулась до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за пошкодження внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля марки Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, від 16.12.2009 року № 81, проведеного Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4., вартість матеріального збитку завданого власникові оцінюваного автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП складає 48 683,26 грн.

02.03.2010 року, на підставі рахунку - фактури № А-6057 від 18.12.2009 року, позивачем складено попередній страховий акт № 589, на підставі вказаного акту позивач виплатив страхувальнику 10% страхового відшкодування в розмірі 4 134,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1958 від 04.03.2010 року.

18.03.2010 року позивачем складено страховий акт № 848, на підставі якого доплачено страхувальнику 20% страхового відшкодування в розмірі 8 269,17 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3063 та № 3064 від 02.04.2010 року.

Остаточний страховий акт № 1119 складено позивачем 098.04.2010 року, на підставі якого позивачем здійснено доплату решти страхового відшкодування в розмірі 28 942,12 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 0003449 від 13.04.2010 року, № 0003588 від 16.04.2010 року та № 0003985 від 28.04.2010 року.

На підставі зазначених вище документів, відповідно до умов Договору № 7230 від 27.12.2007 року, позивач сплатив страхове відшкодування страхувальнику у сумі 41 345,88 грн.

За приписами ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідач за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4392752 від 20.02.2009 року застрахував цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи.

16.07.2010 року позивач направив до відповідача регресну вимогу № 1794/0/3-10 з проханням здійснити грошове відшкодування в розмірі 41 345,88 грн.

Не отримавши відповіді на вищезазначену вимогу, позивач 12.07.2011 року звернувся до відповідача зі скаргою, на яку відповідач листом № 09-02-11/23406 від 31.08.2011 року визнав суму боргу в розмірі 35 000,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи безумовну франшизу у розмірі 0,00 грн. та прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 35 000,00 грн.. та 1 139, 18 грн. - 3 % річних.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом - ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4392752 від 20.02.2009 року спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю марки Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, підтверджується постановою Дніпровського районного суду Києва від 04.12.2009 року у справі № 3- 62651/09.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність вказаної особи була застрахована у відповідача на підставі полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4392752.

Пунктом 37.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4392752, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 7230 від 27.12.2007 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Статтею 27 Закону України “Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Позивач регресною вимогою № 1794/0/3-10 від 16.07.2010 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 41 345,88 грн.

Відповіді на вказану вимогу позивач не отримав, внаслідок чого, останній 12.07.2011 року звернувся до відповідача зі скаргою, на яку відповідач листом № 09-02-11/23406 від 31.08.2011 року визнав суму боргу в розмірі 35 000,00 грн.

повідомив про визнання боргу в розмірі 35 000,00 грн.

За твердженням позивача станом на 18.09.2011 року відповідачем не здійснено оплату.

Тобто, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"( далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4392752 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 35 000,00 грн., франшиза 0,00 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача в порядку регресу становить 35 000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, розглянувши позовну заяву та подані представником позивача документи, визнання відповідачем суми основного боргу, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 35 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 1 139,18 грн. 3 % річних за період з 18.08.2010 р. по 18.09.2011 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що з врахуванням заявлених вимог, надісланням позивачем претензії відповідачу про сплату основного боргу 12.07.2011 року та визнанням відповідачем суми заборгованості в розмірі 35 000,00 грн., 3 % річних підлягають розрахунку за період з 13.08.2011 р. по 18.09.2011 р., отже, обґрунтованим є стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 106,44 грн.

При цьому, в силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 75 ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., 106 (сто шість) грн. 44 коп. 3 % річних, 350 (триста п'ятдесят) грн. 00 коп. державного мита, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяБондаренко Г.П. Рішення підписано 25.11.11 р.