Рішення № 19884723, 22.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/34622.11.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"

про стягнення боргу 1367 654,80 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 347 від 30.09.11;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 3156 від 31.12.2010.,

ОСОБА_3 за довіреністю № 3154 від 31.12.10.

В судовому засіданні 22.11.11 в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" про стягнення боргу 1367 654,80 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 27.08.04 між ним та відповідачем було укладено договір № 904777/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

За доводами позивача відповідачем не виконуються належним чином зобовязання щодо здійснення розрахунків за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, у звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.05.11 по 01.08.11 складає 1344851,39 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 3697,85 грн. та 19105,56 грн. пені.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.10.11 р. було порушено провадження у справі № 40/346 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 25.10.11 р.

У судове засідання 25.10.11 представники сторін зявились, представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав документи по справі, представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для зясування суми боргу станом на момент розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 08.11.11.

03.11.11 через загальний відділ діловодства від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до яких відповідач визнає позовні вимоги на суму 864 121,74 грн - основного боргу, в іншій частині позовних вимог на суму 503 533,06 грн просить відмовити, в тому числі в стягненні пені в розмірі 19 105,56 грн.

У своїх запереченнях відповідач зазначає, що рішенням господарського суду м. Києва від 13.12.04 № 35/378 з договору № 04777/5-04 від 27.08.04 пункт 4.2, що стосується нарахування пені за порушення строків розрахунків за надані послуги було виключено. Таким чином, стягнення з відповідача пені в розмірі 19 105,56 грн згідно з п. 4.2 договору № 04777/5 від 27.08.04 є безпідставним.

Крім того, в розрахунок суми заборгованості позивачем включено вартість холодної води для підігріву в сумі 114 7817,25 грн, при цьому умовами діючого договору на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднання мережі № 04777/5-04 від 27.08.04 така не передбачена. За твердженням відповідача, дана обставина встановлена постановою Вищого господарського суду від 31.08.11 у справі № 33/31.

Відповідачем не підписувались акти про зняття показань з приладів обліку за спірний період, які стосуються холодної води на підігрів, а тому твердження позивача про те, що вказані акти погоджені відповідачем не відповідає дійсності.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що він не має на своєму балансі теплових пунктів або котелень, а тому нарахування йому вартості холодної води для підігріву з боку позивача в сумі 1 147 817,25 грн є безпідставним.

У судове засідання 08.11.11 представники сторін зявились, представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, суд відмовив в задоволенні клопотання представника позивача у звязку з його безпідставністю. Представники сторін надали пояснення по суті спору, представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з необхідністю надати додаткові докази по справі.

Клопотання позивача було судом задоволено, у судовому засіданні оголошено перерву до 22.11.11.

У судове засідання 22.11.11 представники сторін зявились, представник позивача надав додаткові докази по справі, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача визнав позовні в частині стягнення суми основного боргу (без врахування холодної води на підігрів) в сумі 864 121,74 грн, в іншій частині заперечує проти задоволення позовних вимог.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", що пізніше змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Україна Житло-Сервіс” (абонент) було укладено Договір № 04777/5-04 від 27.08.2004р. на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент, в свою чергу, зобовязується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах, які визначені цим Договором, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, що затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, а також дотримуватись норм, визначних іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до пункту 2.2 Договору відповідач (абонент) сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем (абонентом) здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента.

Відповідно до п.п. 2.2.4 договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Кількість поданої води згідно п.п. 2.1.1. Договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником (позивачем). Зняття показників водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника (позивача) у присутності представника абонента.

Згідно з п. 2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та ін. джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Відповідно до розділу 7 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Виходячи зі змісту позовної заяви, за період з 01.05.2011р. по 01.08.2011р. відповідачу було надано послуг з постачання питної води та приймання стоків на загальну суму 5416 051, 86 грн, а сплачено відповідачем за весь період суму 4 071 170,39 грн, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1344 851,39 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

18.10.2008 вступили в силу нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені Наказом Міністерством з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р. (надалі - Правила).

Відповідно до п.3.13. вказаних Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Судом встановлено, що теплові пункти (бойлери), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, на балансі відповідача не перебувають, що підтверджується довідкою ПАТ «АК «Київводоканал»від 17.11.11 № 1862/08.01-37/36-11, отже власником водопровідних мереж, якими здійснюється постачання гарячої води та індивідуальних теплових пунктів (бойлерів) є ПАТ «Київенерго». Питна вода, що використовується для виготовлення гарячої транспортується водопровідними мережами позивача та на межі балансової належності водопровідних мереж позивача та ПАТ «Київенерго» передається відповідачу.

Згідно з п. 2.1 Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України “Про питну воду та питне водопостачання” та “Про житлово-комунальні послуги”.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 19 вказаного Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання в сумі 1 147817,25 грн, оскільки договором № 04777/5-04 від 27.08.2004 не передбачений обовязок відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення.

Крім того, судом взято до уваги акти звіряння з протоколом розбіжностей розрахунків за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення між ПАТ «Київводоканал» та ТОВ «Україна Житло-Сервіс» від 14.06.11, 12.07.11 та 11.08.11, а також листи відповідача на адресу позивача від 29.06.11 № 543, від 25.07.11 № 612 та від 30.08.11 № 701, з яких вбачається, що відповідачем не визнано обсяг отриманих послуг з водопостачання холодної води, використаної на підігрів у звязку з відсутністю відповідного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з травня 2011 року по липень 2011 року було надано послуги з постачання питної води та водовідведення на суму 4268234,61 грн. Відповідачем за вказаний період сплачено 3404 112,87 грн, отже заборгованість відповідача за договором становить 864 121,74 грн.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню частково в розмірі 864 121,74 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 19 105,56 грн пені суд зазначає наступне.

Заявляючи вимогу про стягнення пені позивач посилається на підпункт 4.2 пункту 4 договору № 04777/5-04 від 27.08.2004 року, однак суд не може погодитися з позицією позивача, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2004 у справі № 35/378 (копія в матеріалах справи) пункт 4.2 договору, яким було передбачено нарахування пені за порушення строків сплати за надані послуги, було виключено.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Таким чином, у зв'язку із тим, що у договорі № 04777/5-04 від 27.08.2004 сторони не погодили конкретний розмір пені за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої позивачем пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки фактична суму основного боргу становить 864121,74 грн, позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 2 171,65 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” (02094 м. Київ, просп. Гагаріна, 14-А, ідентифікаційний код 32772152) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) суму основного боргу 864 121 (вісімсот шістдесят чотири тисячі сто двадцять одну) грн 74 коп., три проценти річних в розмірі 2 171 (дві тисячі сто сімдесят одну) грн 65 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 8 662 (вісім тисяч шістсот шістдесят дві) грн 93 коп., 148 (сто сорок вісім) грн 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 24.11.2011 р.